Тема 4. Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.

1.Навчальна діяльність, яка спрямована на організацію процесу пізнання студентів.

2.Методична діяльність. Організаційно-методична робота. Дослідницька діяльність. Виховна робота.

Сучасний стан освітнього простору Української держави визначається міцною законодавчою базою. Законодавство про вищу освіту України включає низку Законів таких, як: “Про освіту”, “Про вищу освіту”, а також Указів Президента України: “Про Міністерство освіти і науки”, “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, “Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів”.

Функціонально-освітянська діяльність регламентується постановами Кабінету міністрів України: “Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)” та наказами Міністерства освіти і науки України: “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”.

На сьогодні вже створена певна нормативно-правова база вищої освіти. Зокрема діють Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 р.), Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах (1995 р.), Положення про державний вищий навчальний заклад освіти (1996 р.), Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти (1996 р.), Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти (1996 р.), Положення про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (2002 р.).

Аналіз нормативно-правової бази дає змогу скласти чітке уявлення про сучасний стан і загальний характер роботи викладача вищого навчального закладу – педагога вищої школи.

Відповідно до статті 54 Закону України “Про освіту” (1991р.) педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.

Стаття 47 Закону України “Про вищу освіту” (2002 р.) конкретизує поняття „науково-педагогічні працівники” – це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

У розділі IX Закону України „Про вищу освіту” (статті 58 – 60) визначаються шляхи підготовки науково-педагогічних працівників – аспірантура, асистентура – стажування та докторантура; наукові ступені – кандидат наук і доктор наук; вчені звання – старший науковий співробітник, доцент, професор, визначається порядок їх присвоєння.

Постанови Кабінету Міністрів України № 309 від 1 березня 1999 року “Про затвердження положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів” і № 644 від 28 червня 1997 року “Про затвердження порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань” конкретизують основні шляхи, принципи та механізми підготовки науково-педагогічних кадрів.

Відповідно до вищезазначених нормативних документів, наказів Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 року “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” і № 450 від 7 серпня 2002 року “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” та інших нормативних документів, професійна діяльність викладачів вузів визначається такими положеннями.

Для викладачів вищих навчальних закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації у зв’язку з підвищеною розумово-емоційною діяльністю середня тижнева тривалість робочого часу становить 36 годин. Щоденна тривалість робочого часу викладача при шестиденному робочому тижні, згідно з статтею 52 КЗпП, становить 6 годин.

У встановлений час, відповідно до “Норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” та індивідуального робочого плану, затвердженого кафедрою, викладач виконує свої обов’язки: навчальну, методичну, наукову і організаційну роботу.

В обсяг навчальної роботи входить: читання лекцій, проведення лабораторних, практичних та індивідуальних занять, приймання заліків й екзаменів, керівництво виконанням самостійної роботи та індивідуальних завдань, навчальною та виробничою практикою студентів, рецензування наукових робіт, консультації студентів та аспірантів, участь у державній атестації студентів, а також інші види робіт, для яких встановлені конкретні норми часу.

В обсяг методичної роботи входить: написання і підготовка до видання конспектів лекцій, методичних матеріалів до семінарських, практичних, лабораторних занять, курсового і дипломного проектування, навчальної та виробничої практики студентів; розробка навчальних і робочих планів, програм; складання завдань до проведення модульного, тестового і підсумкового контролю, екзаменаційних білетів; розробка та впровадження нових інноваційних форм і методів організації навчально-виховного процесу та інше.

В обсяг наукової роботи входить виконання планових наукових досліджень із звітністю у таких формах: науково-технічні звіти згідно з ДЕСТ; дисертація; монографія, підручник, навчальний посібник, словник, довідник, стаття, тези доповідей; рецензії на наукові роботи; керівництво науковою роботою студентів і аспірантів тощо.

В обсяг організаційної роботи входить робота: в науково-методичних комісіях Міністерства освіти, в Державній акредитаційній комісії, в експертних і фахових радах, в спеціалізованих радах по захисту дисертацій, в методичних радах і комісіях вищого навчального закладу, факультету; організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів і семінарів; робота по виданню наукових збірників; участь у виховній роботі, виконання обов’язків куратора; участь у профорієнтаційній роботі тощо.

Згідно із Законом України “Про вищу освіту”, на викладача покладаються складні й відповідальні обов’язки (ст. 52):

1. постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність і наукову кваліфікацію;

2. забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у всьому обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

3. додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у ВНЗ, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України;

4. додержуватися Законів України, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

Відповідно ст. 47 викладача ВНЗ – науково-педагогічний працівник – це особа, яка за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займається педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Обов’язками науково-педагогічних працівників (ст. 51) є такі:

1) постійно підвищувати професійний рівень, професійну майстерність, наукову кваліфікацію;

2) забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

3) додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

4) додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.