2. Аналіз фізичних явищ та складання алгебраїчних рівнянь:

- аналізуючи умову задачі, треба чітко уявити фізичне явище, згадати фізичні закони, що його зумовили і записати їх математичний вираз;

- записати математичний вираз фізичних законів та співвідношень між фізичними величинами в символьному вигляді і отримати систему алгебраїчних рівнянь, що містять відомі і невідомі величини;

- якщо закон формулюється за допомогою векторних величин, то записати його в векторній формі (бажано перевірити, чи кількість векторів на малюнку співпадає з кількістю доданків в векторних рівняннях);

- вибрати систему відліку, виходячи з умов зручності (якщо взаємодіючі тіла рухаються в різних напрямках, то можна вибирати системи відліку для кожного тіла зокрема);

- систему векторних рівнянь записати в проекціях на осі вибраної системи відліку (найчастіше це декартова система координат);

- при розв’язуванні складної задачі доцільно розділити її на частини і розв’язувати кожну частину зокрема.

3. Розв’язок системи алгебраїчних рівнянь і знаходження шуканої величини

- приступаючи до розв’язку системи алгебраїчних рівнянь, треба перевірити, чи система рівнянь повна (кількість рівнянь має дорівнювати кількості невідомих), виключити ті невідомі, яких немає в умові задачі;

- розв’язок отримати в загальному вигляді, не підставляючи числові дані (тільки мала кількість задач вимагає підстановки числових значень в процесі розв’язку);

- перевірити розмірність отриманих величин (це зменшує можливість помилки);

- всі алгебраїчні перетворення треба записувати охайно і розбірливо, бажано писати коментарі.

4. Аналіз одержаного результату та обчислення:

- перевірити розмірність отриманої відповіді, якщо вона не очевидна (неправильна розмірність отриманої фізичної величини означає, що задача розв’язана невірно). Але може трапитися і таке, що розмірність відповіді хоча і правильна, але відповідь не має фізичного змісту – тобто є неправильною;

- виконати обчислення в системі одиниць СІ, відповідь треба округляти так, щоб не перевищувати точність вихідних даних (у відповіді залишати на одну цифру після коми більше, ніж у вихідних даних);

- за отриманим числовим значенням зробити висновок відносно правильності відповіді.

2. Кінематика Основні формули

Радіус-вектор точки – це вектор, проведений в цю точку з початку відліку. Його проекції на осі прямокутної системи координат:

,

де - координати точки.

Вектор переміщення:

, ( )

де - радіус-вектори точок 1 і 2.

Вектор середньої швидкості переміщення за час :

( )

Вектор миттєвої швидкості :

Середня шляхова швидкість :

Шлях, пройдений тілом з точки 1 до точки 2. =

Вектор середнього прискорення: ( )

Вектор прискорення (Мал. 2.):

П рискорення тіла в проекціях на дотичну і нормаль до траекторії: -тангенціальне прискорення,

нормальне прискорення,

де - радіус кривизни траєкторії.

Рівноприскорений рух:

;

де - радіус-вектор початкового положення тіла, - його початкова швидкість.

Рух тіла, кинутого під кутом до горизонту:

Радіус – вектор тіла: в проекція на осі та , (опором повітря нехтуємо, =10м/с2) (Мал. 3): Вектор швидкості: В проекціях на осі та Висота підйому тіла: ; дальність польоту:

Рух тіла по колу (Мал. 4):

В ектор кутової швидкості:

Вектор кутового прискорення:

Зв’язок між лінійними і кутовими величинами:

, ,

- радіус-вектор відносно довільної точки на осі обертання, - відстань до осі обертанн я.

середня кутова швидкість: ( рад/с);

середнє кутове прискорення (рад/с²).

Рівномірний рух по колу (Мал. 5): (рад) – кутова координата; (с) - період - час одного оберту; (1/с)-частота–кількість обертів, здійснених за 1секунду; (рад/с) - колова (циклічна) частота – кількість обертів, здійснених за секунд. При рівномірному русі: ,