36. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність виробництва.

Загальне правило вибору оптимального обсягу випуску для будь-якої фірми, незалежно від того, в якій ринковій структурі і в якій ситуації вона функціонує: є обсяг, на я кому граничний виторг стає рівним граничним витрата.

На цьому обсязі фірма перебуває у стані рівноваги, тут вона не має стимулів до зміни обсягів, оскільки будь-яка зміна не поліпшить її стану.

Ефективність в-ва в значній мірі зумовлена ефективним використанням ресурсів, але, аналізуючи в-во не можна обмежуватися лише аналізом видів виготовленої продукції і її обсягів. Розрізняють технічну і економічну ефективність (результативність).

Технічна ефективність в-ва оцінюється на основі аналізу:

• Матеріаломісткості

• Фондовіддачі. Це відношення чистого доходу від реалізації продукції до середньої за період залишкової вартості основних засобів

• Частки залишкової вартості основних засобів - це відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості

• Оновлення основних засобів – відношення зміни первісної вартості до самої первісної вартості

• Наукомісткість в-ва

Економічна ефективність виражається у рентабельності. Це відношення прибутку до середньорічної вартості основних фондів.

Систематичне виконання норм виробітку і зростання випуску продукції за рахунок ефективного використання виробничих потужностей дозволяє в цілому підвищити ефективність в-ва.

Шляхи підвищення ефективності в-ва:

• підвищення екстенсивного навантаження на обладнання

• ліквідація диспропорцій в потужності окремих ланок складових підприємства

• інтенсифікація виробничих процесів

• розвиток спеціалізації і кооперування промислових підприємств.

37. Оптимальний план виробництва. Умови мінімізації витрат та максимізації прибутку. Графічна інтерпретація.

Вир-во продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник , зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів , намагається досягти стану рівноваги ,тобто такої комбінації використання ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції ,за якої величина витрат буде мін. Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови ,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP1 = MPn. Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику ізокости і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка.У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP1 =MPn Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

Сформулюємо загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або загальну умову максимізації прибутку:

• прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам:

Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі. Графічна модель зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу (рис. 8.3). Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції . Для цього обсягу . Тому, обмеживши випуск кількістю , фірма втрачає частину можливого прибутку в розмірі площі . Якщо вона розширить випуск до (точка ), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва далі, до обсягу , то , а збитки величиною площі зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе збільшити прибуток, скоротивши випуск до , що відповідає точці . Таким чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину кривих і .