Показники стану та руху основних засобів у тов «Агрофірма «Лиманський» Очаківського району, тис. Грн

Показники	Роки			2009р. у % до:
	2007	2008	2009
				2007р.	2008р.
Коефіцієнт зносу	0,6	0,57	0,52	86,7	91,2
Коефіцієнт придатності	0,4	0,43	0,48	120	112
Коефіцієнт вибуття	0,008	0,006	0,039	488	650
Коефіцієнт оновлення	0,01	0,11	0,12	1200	109
Коефіцієнт росту	1,00	1,11	1,09	109	98,2

Провівши розрахунки таблиці 5.3 Показники стану та руху основних засобів в ТОВ « Агрофірма «Лиманський», можна зробити такий висновок: коефіцієнт зносу характеризує стан та ступінь зносу основних засобів, на досліджуваному підприємстві він зменшувавсь в період з 2007 року(0,6) по 2009 рік(0,52), що є характерним для цього показника. Так як він не високий, то це означає, що на досліджуваному підприємстві основні засобів знаходяться у доброму стані.

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період. У нашому випадку цей показник дорівнював 0,008 у 2007 році, в 2008 році він зменшився та складав 0,006, а вже у 2009 році цей показник значно виріс і становив 0,039. Можна сказати, що досліджуване підприємство раціонально використовує основні засоби і має хороші показники, так як коефіцієнт вибуття менший за коефіцієнт оновлення, що є характерним для нього.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби. На досліджуваному підприємстві цей показник складав дуже малу частину, всього 0,01 станом на 2007 році, але вже з наступного 2008 року він починає збільшуватися до 0,11 та продовжує зростати у 2009 році до 0,12. Зростання цього показника свідчить про те, що підприємство з кожним роком все краще забезпечується новими основними засобами.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

Амортизаційні відрахування — грошове відображення розміру амортизації, відповідного ступеня зносу основних фондів. Вони включаються до собівартості продукції та компенсуються при її про­дажу у виручці, що надходить.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основ них засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно. У ТОВ «Агрофірма «Лиманський» амортизація основних засобів нараховується за допомогою прямолінійного метода.

Капітальні інвестиції - інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення.

За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення потужності основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

РОЗДІЛ 6

Оподаткування підприємства ТОВ «Агрофірма «Лиманський»

Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному порядку.

Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб’єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема.

Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

ТОВ «Агрофірма «Лиманський» є платником таких податків: ПДВ, ПДФО, ФСП.

ПДВ - це непрямий податок, об'єктом оподаткування якого є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Згідно Податкового кодексу України (статті 10) Прикінцеві положення розділу 19 ТОВ «Агрофірма «Лиманський» з 1 січня 2014 року буде сплачувати ПДВ за ставкою 17%.

Особливість ПДВ полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання та на його фінансовий стан.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 % сукупного оподатковуваного доходу з урахуванням податкової соціальної пільги. Згідно Закону базою оподаткування податком на додану вартість є договірна (контрактна) вартість товарів, робіт, послуг з врахуванням акцизу, ввізного мита та інших загальнодержавних податків та зборів.

Фіксований сільськогосподарський податок – це податок , який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну й справляється з одиниці земельної площі.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сіль­ськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські й інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської та рибної продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) рік, пере­вищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гек­тара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15%;

• для багаторічних насаджень — 0,09%;

• для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 1,0%.

Сплата податку проводиться щомісячно до 30 числа наступного місяця в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квар­тал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі — 10%; у II – 10%; у III – 50%; у IV - 30%.

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарсько­го податку включаються до складу валових витрат платника фіксова­ного сільськогосподарського податку.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється органом Державної по­даткової служби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислен­ня, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сіль­ськогосподарського податку згідно з законодавчими актами України (Додаток Л).

Отже, ТОВ «Агрофірма «Лиманський» є сумлінним платником податків, своєчасно подає всі податкові розрахунки та сплачує нараховані податки.

РОЗДІЛ 7

Кредитування ТОВ «Агрофірма «Лиманський»

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Кредит – форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу, яка виражає економічні відносини між кредитором і позичальником. Ці відносини виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Кредитні відносини – відособлена частина економічних відносин, пов`язана з наданням вартості у позику і повернення її разом із певним відсотком.

Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообігу капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

ТОВ «Агрофірма «Лиманський» Очаківського району використовує тільки короткострокові кредити.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

— кредити в промисловість;

— кредити в сільське господарство;

— кредити в торгівлю;

— кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

— кредити в інші галузі.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

— кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари);

— кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи;

— кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій);

— кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

• забезпечений і незабезпечений;

• прямий і опосередкований;

• строковий і прострочений, пролонгований;

• реальний, сумнівний, безнадійний;

• платний, безплатний.

Принципи кредиту: платність, повернення, строковість, забезпеченість.

Кредитний договір — цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції (Додаток Й).

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника (Таблиця 7.1).

Під час аналізу кредитоспроможності враховується наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.

Таблиця 7.1