6.2. Основні показники загальної ефективності інновацій

Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій використовують систему показників:

• інтегральний ефект;

• індекс рентабельності інновацій;

• норма рентабельності;

• період окупності.

Інтегральний ефект (Е_ін) — це різниця результатів і інноваційних витрат за розрахунковий період, приведених до одного року (як правило, початковому), тобто з урахуванням дисконтування результатів і витрат:

Е_ін= (Р₁ – B₁)·а_t , (6.1)

де В_р — витрати розрахункового року; P₁ — результат діяльності за 1-й рік; B₁, — інноваційні витрати за 1-й рік; а_t — коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Залежно від умов термінологія може змінюватися. Так, інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста наведена або чиста сучасна вартість, чистий наведений ефект.

Індекс рентабельності (І_R) — це відношення наведених доходів до наведених на цю ж дату інноваційних витрат:

(6.2)

де Д_j — дохід за j-й період; K_t — розмір інвестицій в інновації за t-й місяць.

У чисельнику формули показаний розмір доходів, наведених до моменту початку реалізації інновації, а в знаменнику — величина інвестицій в інновації, дисконтованих до моменту початку процесу інвестування. Інакше кажучи, рівняються дві частини потоку платежів — дохідна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект E_iн > 0, то індекс рентабельності I_R > 1, і навпаки, при I_R > 1 інноваційний проект уважається економічно ефективним, при I_R < 1 — неефективним.

В умовах дефіциту засобів перевага повиннa віддаватися тим інноваційним рішенням, для яких значення I_R найбільшe.

Норма рентабельності (Е_к) являє собою ту норму дисконту, при якій дисконтовані доходи за певний проміжок часу стають рівними інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи й витрати інноваційного проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту, тобто

; (6.3)

. (6.4)

Інакше кажучи, норма рентабельності (Е_R) характеризує рівень прибутковості конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, за якою майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до дійсної вартості інвестиційних засобів. Показник Е_R може мати й інші назви: внутрішня норма прибутковості, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

За рубежем розрахунок норми рентабельності (Е_R) часто застосовують як перший крок при кількісному аналізі інвестицій. Для подальшого аналізу вибирають інноваційні проекти, в яких Е_R становить 15–20%.

Одержуване розрахункове значення Е_R порівнюють з необхідною інвестору нормою рентабельності. Інноваційне рішення може розглядатися тільки тоді, коли значення Е_R не менше необхідного інвестору.

Якщо інноваційний проект повністю фінансується за рахунок позички, банку, то значення Е_R вказує на верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить даний проект економічно неефективним.

Якщо проект фінансується з інших джерел, нижня межа значення Е_R відповідає ціні авансованого капіталу, яку можна розрахувати як середньоарифметичну зважену плату за користування авансованим капіталом.

Приклад. Для впровадження великого винаходу треба було залучити довгострокові кредити, акції і частину бюджетних асигнувань. Частка перерахованих джерел і річне нарахування на них наведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Джерело фінансування	Частка, %	Річне нарахування, %
Довгострокові кредити Акції Бюджетні засоби	40 40 20	12 15 —
Разом	100	—

Ціна авансованого капіталу, що відповідає мінімуму Е_R , становить

(12·40 + 15·40)= 10,8 %, чи = 0,08 (8%).

Період окупності (Т_o) — один з найпоширеніших показників оцінки ефек­тивності інвестицій. На відміну від використовуваних у вітчизняній практиці показників показник "строк окупності капітальних вкладень" базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням засобів, що інвестуються в інновації і суми грошового потоку до дійсної вартості.

Інвестування в ринковій економіці сполучено зі значним ризиком, і цей ризик тим більше, чим довший строк окупності вкладень. Занадто істотно за цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Це актуально і для галузей, де високі темпи НТП і поява нових технологій або виробів швидко знецінює колишні інвестиції.

Показник Т_o використають тоді, коли немає впевненості в тім, що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує довірити інвестиції на тривалий строк. Період окупності розраховується по формулі

Т_o = К/Д (6.5)

де К — первісні інвестиції в інновації; Д — щорічні грошові доходи.