2.7.1. Вибираємо додаткові припуски на механічну обробку.

Ці припуски призначені для компенсації відхилень розміщення форми: жолоблення, зміщення по площині роз’ємну і т.п.

За табл.5 (в додатку) визначаємо граничні відхилення елементів виливка по площині роз’єму. Для класу точності 9 вони становитимуть0,8мм.

За табл.6 (в додатку) визначаємо граничні відхилення жолоблення елементів вилив­ків. Для інтервалу розмірів 100...160 (мм) та ступеню жолоблення  5, вони становитимуть  0,1 мм.

При найбільшому граничному відхиленні в 0,8 мм та найбільшому допуску в 2,4 мм з табл.4 (в додатку), знаходимо додатковий припуск  0,3 мм. Оскільки значення додатко­вого припуску менше за половину кожного з допусків (мінімальний допуск 1,2 мм), то ми нехтуємо призначенням додаткового припуску.

Проводимо остаточну корекцію розмірів майбутньої заготовки із урахуванням граничних відхилень за табл.6:

Розмір 84_-0,87 (беруться до уваги поверхні 1; 5, 6, 7, 8, 9), які зв’язані цим розміром:

84 + (3+5)^+1,2=92^+1,2

Увага! Знак ”+” перед значенням допуску “1,2 мм” означає, що у випадку зовнішнього розміру допуск дається на його розширення (враховується майбутня механічна обробка). На внутрішні розміри допуск призначається із знаком “-”. У випадку, коли механічна обробка непотрібна , допуски призначаються в “тіло” заготовки.

Розмір 110_-0,87 (мм) (поверхні 11; 12):

110+ (4·2)^+2,4=116^+2,4 ;

Розмір 98± 1,5(мм) (поверхня 2)

98+4^+2,2=102^+2,2 ;

Розмір 30_-0,13 (мм) (поверхні 2, 3, 4)

30+(4+3,5) ^+1,8=37,5^+1,8 ;

Розмір Ø38^+0,025 (мм)

Ø38 –(2·5)_-2,,2=28_-2,2.

2.9. Вибираємо формувальні ухили.

Оскільки площина роз’єму вибрана по осі розміру 20Н11 у вертикальній площині, слід проаналізувати для яких поверхонь у даному випадку необхідно призначати формувальні ухили. Дані ухили для поверхонь, котрі підлягають майбутній механічній обробці, призначаються над припусками на механічну обробку. Цими поверхнями будуть наступні поверхні – 5, 11, 12, 13.

Значення формувальних ухилів вибираємо з табл. 7.

Для поверхні 5 – 0 43';

Для поверхонь 11, 12, 13 – 0 32'.

2.10. Вибір радіусів заокруглення.

Їх призначають у місцях переходу з одного елемента виливка до іншого з метою під-вищення якості заготовки (уникнення утворення термічних вузлів, тріщин від усадки металу, внутрішніх раковин тощо).

Радіуси заокруглень у спряжених вибирають з графіків (рис.2.4) в залежності від матеріалу виливка, товщини з’єднувальних стінок та кута між ними.

Наприклад, визначення радіуса заокруглення між поверхнями 14 та 15: матеріал СЧ20, кут з’єднання стінок – 90  , товщина S₁ = 15 мм, S₂ = 10 мм. Вираховуємо середню товщину стінки за формулою

.

Рис.2.4. (а – зі сталі і мідних стопів; б – з чавуну, алюмінієвих і магнієвих стопів).

З а графіком (рис.2.4.б) та лінією кутів діапазону 75 … 105° радіус заокруглення становитиме R=5 мм.

2.11. Після всіх розрахунків та аналізу креслимо ескіз заготовки, проставляючи всі обраховані розміри (див. рис. 2.7. в додатку).

2.12. На рис. 2.5. показано аксонометричний вигляд готової заготовки з четвертинним розрізом по осі 20Н11.