1.1 Класифікація промислових отрут

Найбільш широке визнання одержала класифікація промислових отрут по їх токсичній дії. По цій класифікації промислові отрути умовно групують на дев’ять груп за результатами переважного впливу на організм і зовнішні ознаки отруєння:

Нервові – вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганiчнi речовини й ін. (викликають розлад функцій нервової системи, м’язові судороги, параліч).

Дратівні - хлор, аміак, диоксид сірки, випари кислот, оксиди азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні й ін. (уражають верхні і глибокі дихальні шляхи).

Припікальну і дратівну дію на шкіру і слизові оболонки – неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди й ін. (уражають шкірні покриви з утворенням наривів, виразок).

Ферментні – синильна кислота і її солі, миш’як і його з’єднання, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні сполуки (порушують структуру ферментів, инактивируют них).

Печіночні – хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селені (викликають структурні зміни тканини печінки).

Кров’яні – оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки й ін. (інгибують ферменти, що беруть участь в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном).

Мутагени – етиленимин, оксид этилена, деякі хлоровані вуглеводні, з’єднання свинцю, ртуті й ін. (впливають на генетичний апарат клітки).

Алергени – деякі сполуки нікелю, багато похідних піридину, алкалоїди й ін. (викликають зміни в реактивній здатності організму).

Канцерогени – кам’яновугільна смола, 3,4-бензпирен, ароматичні аміни, тетраэтилсвинец, азбест, азо- і діазосполучення й ін. (викликають утворення злоякісних пухлин)

Спільна дія ряду токсичних речовин на організм може призводити або до незалежних поразок, або до сумарного (адитивного) ефекту. Однак необхідно враховувати, що сумарний вплив деяких речовин не завжди носить адитивний характер: одні речовини взаємно підсилюють свою дію – синергісти, інші послаблюють – антагоністи.

При отруєнні й інших поразках потерпілому потрібно надати першу допомогу до прибуття лікаря. Для цієї мети на робочих місцях повинні знаходитися спеціальні аптечки. При наданні допомоги перша і необхідна умова - це винести потерпілого на чисте повітря. Методи лікування отруєнь визначаються і призначаються тільки лікарями

2 Профілактичні заходи щодо боротьби з професійними отруєннями:

Заходи щодо профілактики професійних отруєнь включають гігієнічну раціоналізацію технологічного процесу, його механізацію й герметизацію.

Ефективним засобом є заміна отруйних речовин нешкідливими або менш токсичними. Важливе значення в оздоровленні умов праці має гігієнічне нормування, що обмежує вміст шкідливих речовин шляхом установлення ГДК у повітрі робочої зони й на шкірі. Із цією метою проводиться гігієнічна стандартизація сировини й продуктів, що передбачає обмеження змісту токсичних домішок у промисловій сировині й готових продуктах з урахуванням їх шкідливості й небезпеки.

Більша роль у попередженні професійних інтоксикацій належить механізації виробничого процесу, що дає можливість проведення його в замкнутих апаратурах й, що зводить до мінімуму необхідність зіткнення робітника з токсичними речовинами (механічне завантаження й вивантаження добрив, пральних і мийних засобів). Аналогічні завдання вирішуються при герметизації виробничого обладнання й приміщень, що виділяють отрутні гази, пари й пил. Надійним засобом боротьби із забрудненням повітря слугує створення деякого вакууму, що запобігає виділення токсичних речовин через наявної нещільності.

До санітарно-технічних заходів відноситься вентиляція робочих приміщень. Операції з особливо токсичними речовинами повинні проводитися в спеціальних витяжних шафах з потужним відсмоктувачем або в замкнутих апаратурах.

У виробництвах, найнебезпечніших у плані виникнення професійних отруєнь, застосовують індивідуальні засоби захисту (спецодяг, респіратори, протигази й ін.). Крім того, велике значення має дотримання правил особистої гігієни, для цього на підприємствах є душові кімнати, гардеробні приміщення для роздільного зберігання спецодягу й особистого одягу, пральні для прання спецодягу, пристрою для обезпилення спецодягу й ін.

Іноді причиною важких гострих і навіть смертельних отруєнь є непоінформованість персоналу про небезпеку виробничого процесу й основних заходів профілактики, тому необхідно проводити санітарний інструктаж і навчання робітників безпечним методам роботи.

Для контролю за чистотою повітряного середовища у виробничих приміщеннях служать показники ГДК шкідливих речовин, передбачені санітарним законодавством.

Число професійних отруєнь є одним з найважливіших показників оцінки санітарно-гігієнічних умов праці й медико-санітарного обслуговування робітників. Необхідно підкреслити велике значення періодичних медичних оглядів у системі профілактичних заходів й їхню роль у виявленні ранніх й, отже, легко виліковних стадій професійних отруєнь.

Отже,основними профілактичними заходами є :

- заміна токсичних речовин, що використовуються на виробництві, не-токсичними чи малотоксичними там, де це можливо;

- встановлення гра-нично допустимих концентрацій токсичних речовин в повітрі робочої зони підприємств і систематичний контроль за станом повітряного середовища на виробництві;

- допускати працівників до роботи з токсичними речовинами лише в спецодязі, протигазі чи респіраторі (рис. 9.4). Важливе значення має також дотримання правил особистої гігієни;

- механізація виробничих процесів, яка виключає безпосередній контакт працівників з токсичними речовинами;

- раціональна вентиляція виробничих приміщень, обов'язкове проведення роботи з токсичними речовинами у витяжних шафах;

- санітарний інструктаж і навчання працівників безпечних методів використання токсичними речовинами;

- проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, мета яких - виявлення професійних захворювань на ранніх стадіях;

- спеціальне (дієтичне) харчування з лікувально-профілактичною метою повинно містити продукти, які послаблюють вплив отрути, підвищують опірність організму до дії токсичних хімічних речовин;

- скорочення тривалості робочого дня та водночас збільшення тривалості щорічної відпустки.

Заходах надання першої допомоги при гострих отруєннях, від своєчасного проведення яких нерідко залежить порятунок життя потерпілого засновані на трьох принципах — етиологічному, патогенетичному і симптоматичному.

Здійснюючи перший принцип, необхідно якнайшвидше припинити подальший контакт із патогенними (етиологичними) факторами, тобто винести потерпілого із загазованого приміщення, зняти забруднений токсичними речовинами одяг. У той же час треба по можливості видалити отруту, що проникнула в організм, і нейтралізувати його шляхом використання методів антидотної терапії.

Найважливіший засіб патогенетичної терапії - це використання кисню при всіх інтоксикаціях, що приводять до виникнення кисневої недостатності в організмі. Варто підкреслити, що в клініці багатьох професійних отруєнь синдром кисневої недостатності є ведучим. Кисень варто застосовувати вже при перших ознаках кисневої недостатності, причому найбільш діючим є раннє, своєчасне й досить тривале його використання.

Важливе місце серед лікувальних заходів, використовуваних при професійних отруєннях, займає введення глюкози. Крім сприятливого впливу глюкози на обмін речовин і харчування серцевого м'яза, вона стимулює глікогенеутворюючу функцію печінки, що має велике значення в процесі знешкодження отрут.

Симптоматичний принцип надання першої допомоги при гострих професійних отруєннях полягає в проведенні симптоматичної терапії, заходи якої визначаються розвитком патологічного процесу й станом потерпілого. При цьому необхідно враховувати специфічні протипоказання. Наприклад, при інтоксикації задушливими газами протипоказані засоби, що збуджують дихальний центр (лобелії, карбоген), а також сильнодіючі на