Питання для самоконтролю.

1. В чому полягає необхідність фінансового контролю?

2. Назвіть основні задачі фінансового контролю?

3. Що таке фінансовий контроль?

Самостійна робота

Тема: Види, форми і методи фінансового контролю.

Студент повинен знати: види, форми і методи фінансового контролю.

Студент повинен вміти: охарактеризувати фінансові методи, форми та методи фінансового контролю.

Форми контролю: тестове опитування.

План.

1. Види фінансового контролю.

2. Форми та методи фінансового контролю.

Література.

1. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 11-15, 351-356, 362-370..

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка. 1997, -с. 230-245.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.: КНЕУ, 1999, -с. 17-33.

4. Финансы/ Под ред.. Дробозиной Л.А. М.: Финансы, 1999, -с.30-54, 66-75.

Методичні рекомендації до самостійної роботи.

1.Види фінансового контролю:

• внутрівідомчий фінансовий контроль;

• внутрігосподарський контроль.

Внутрішньовідомчий фінансовий контроль здійснюють вищестоящі організації по відношенню до нищестоящих. Контроль здійснюється такими службами: контрольно-ревізійними управліннями, фінансовими відділами і іншими службами.

Основною задачею фінансового контролю є:

• законність фінансово-господарських операцій;

• боротьба з безгосподарністю;

• постановка і якість ведення бухгалтерського обліку.

Внутрігосподарський контроль має велике значення, контроль організується в середині кожного підприємства, установи, організації.

Такий контроль здійснюється самими керівниками і різними функціональними відділами і службами – бухгалтерія, плановий відділ, фінансовий відділ.

2.Фінансовий контроль за діяльністю організацій підприємств здійснюється в трьох формах:

• попередній;

• поточний ;

• послідовній.

Попередній фінансовий контроль передує витратам грошових засобів і матеріальних цінностей. Він здійснюється на стадії розглядання проектів фінансових планів-прогнозів кошторисів, договорів, угод, а також грошових, розрахункових і товарних документів з метою недопущення незалежного, неекономічного і нецілеспрямованого розходу засобів.

Текучий (оперативний) фінансовий контроль виражається в оперативному спостереженні кожного дня за ходом фінансово-господарської діяльності і виконанням фінансового плану-прогнозу. Базується цей контроль на аналізі даних бухгалтерського обліку і звітності, текучої оперативної звітності на оперативному спостереженні.

Послідовний фінансовий контроль здійснюється після здійснення операцій, шляхом перевірки різних даних звіту.

Головна задача послідуючого контролю – викрити причини виявлення нестач і прийняти міри, щоб не допустити їх надалі.

В ході здійснення фінансового контролю користуються різними методами. Під методами фінансового контролю розуміють конкретні прийоми і способи його здійснення.

Основними методами фінансового контролю є:

• розгляд проектів планів-прогнозів господарсько-фінансової діяльності, кошторисів до їх застосування, це метод попереднього фінансового контролю;

• перевірка виконання прийнятих рішень; це один із методів текучого контролю за дотриманням законів, постанов, указів по визначеному колу питань;

• економічний аналіз – метод послідовного контролю, який дозволяє зрівняти звітні дані з плановими завданнями і нормативами, з показниками роботи інших підприємств;

• документальна ревізія – метод послідовного контролю господарсько-фінансової діяльності організацій, збереженість грошових цінностей, стан обліку і звітності.

Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність організацій, зв’язане з утворенням грошових ресурсів, їх розподілом і використанням.

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть види фінансового контролю.

2. Назвіть основні задачі фінансового контролю

3. В яких формах здійснюється фінансовий контроль?

Самостійна робота

Тема: Поняття про аудит, його принципи, порядок проведення.

Студент повинен знати: зміст, мету та основні завдання аудиту.

Студент повинен вміти: охарактеризувати зміст та основні принципи проведення аудиту.

Форми контролю: тестове опитування.

План.

1. Поняття про аудит.

2. Принципи аудиту.

3. Порядок проведення аудиту.

Література.

1. Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 11-15, 351-356, 362-370..

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка. 1997, -с. 230-245.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.: КНЕУ, 1999, -с. 17-33.

4. Финансы/ Под ред.. Дробозиной Л.А. М.: Финансы, 1999, -с.30-54, 66-75.

Методичні рекомендації до самостійної роботи.

1.Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудито­ри, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними під­приємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначе­них організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність роз­рахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фі­нансовим планом підприємства. Результати контролю ауди­торська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Ауди­торські організації надають послуги підприємцям щодо поліп­шення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і дек­ларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

2.Принципи аудиту ґрунтуються на його незалеж­ності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей ауди­тора, науковій організації і прогресивній методології вико­нання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних по­даткових адміністрацій. Функції цих підрозділів визнача­ються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними осо­бами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник вибирає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з метою отримання нау­ково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бух­галтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заін­тересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що подат­ки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішен­ні майнових спорів у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами. Обґрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають На­ціональному банку України і комерційним банкам. Квалі­фіковані висновки аудитора з питань господарської діяль­ності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Пер­манентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удос­коналенню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у вироб­ництво.

Стратегічний аудит дає можливість суб'єктам підприєм­ницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, по­ширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжна­родному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприєм­ницькій діяльності господарюючих суб'єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

3. Поняття аудиторських процедур та послідовність їх здійснення.

Процедура (від лат. procedo— проходжу, відбуваюсь) — поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійсню­ються за допомогою аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Аудиторські процедури — це сукупність від­повідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяль­ності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерсько­го балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бух­галтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналі­тичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фі­нансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точ­ність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотриман­ня прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними осо­бами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покла­датися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.

Послідовність основних аудиторських процедур зображена на схемі 1.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення аудиту.

2. Охарактеризуйте принципи аудиту.

3. Охарактеризуйте послідовність здійснення аудиторських процедур.

Семінарське заняття

Тема: Структура та принципи побудови фінансової системи України.

Студент повинен знати: зміст, мету та принципи побудови фінансової системи країни.

Студент повинен вміти: характеризувати структуру фінансової системи країни, джерела формування фінансових ресурсів держави.

План

1. Теоретична сутність фінансової системи України та основні принципи її побудови

2. Структура фінансової системи України

3. Фінансові ресурси держави, джерела і методи їх формування

4. Види, форми і методи фінансового контролю.

5. Поняття про аудит, його принципи, порядок проведення та перспективи розвитку в Україні

Література

1. Юхименко П.І., Федосов В.М., Лазебник Л.Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: Центр учбової літератури, 2010.

2. Венгер В.В. Фінанси: навч.пос. [для студ.вищ.навч.закл.] / В.В.Венгер. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

3. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч.посібник. – Л.: «Новий Світ-2000», 2006

Методичні рекомендації до семінарського заняття.

При підготовці до першого питання потрібно зазначити, що

Фінансова система — сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ (інсти­туцій) за допомогою яких формуються, розподіляються і використовують­ся централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів і грошових засобів.

Фінансова система розглядається з двох боків: за внутрішньою струк­турою й організаційною будовою.

Принципи побудови фінансової системи:

1.єдність, яка обумовлена єдиною економічною і політичною осно­вою суспільства, єдиною фінансовою політикою, що реалізується в життя через фінансову систему;

2.функціональне призначення ланок відображається в тому, що в кож­ній із них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують від­повідні фонди грошових коштів, апарат управління.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну су­купність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складаєть­ся зі сфер і ланок.

Розрізняють чотири сфери: рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарювання та рівень домогосподарств; рівень макроекономіки — державні фінанси; рівень світового го­сподарства — міжнародні фінанси; узагальнюючий рівень — фінансовий ринок.

Функціонування підрозділів (сфер і ланок) фінансової системи характеризується такими ознаками:

а) застосування властивих їй методів мобілізації фінансових ресурсів, їх розміщення та використання;

б) відносна самостійність кожної сфери і ланки з окресленим характером функціонування;

в) взаємозумовлений зв'язок усіх сфер і ланок фінансової системи. Кожна сфера і ланка може успішно функціонувати лише за ефективної діяльності системи;

г) визначення і закріплення законодавчого характеру фінансової діяльності кожної сфери та ланки фінансової системи.

В другому питанні потрібно запам’ятати, що у фінансо­вих взаємовідносинах вирізняють об'єкти і суб'єкти управління (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Система фінансових відносин в Україні

№ п/п	Суб'єкти фінансових відносин	Вид фінансових відносин
1	Держава і підприємства	Платежі до державного бюджету. Відрахування до різних фондів державного, регіонального та галузевого рівня. Бюджетне фінансування.
2	Підприємства різних типів і орга­нізаційно-правових форм	Платіжні зобов'язання постачальників і по­купців. Штрафні санкції та неустойки за порушення договірної дисципліни. Фінансова винагорода за виконання особли­вих вимог замовника.
3	Підприємство і його структурні підрозділи	Обслуговування господарських зв'язків.
4	Підприємство і його працівники	Матеріальне стимулювання працівників.
5	Державні органи різних рівнів управління	Розподіл диференціальної ренти. Фінансування природничо-охоронних заходів. Фінансування регіонів, територіально-виробничих комплексів.
6	Держава і організації та установи	Бюджетне фінансування. Система оподаткування.
7	Держава і населення	Пенсії, допомоги, стипендії, соціальні випла­ти, податки, лотереї, вклади на депозити тощо.

В управлінні фінансами розрізняють декілька функціональних скла­дових: планування, стратегічне й оперативне управління та контроль.

Стратегічне управління — це загальне управління фінансами, що по­єднує дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобаль­них завдань розвитку фінансової системи країни.

Оперативне управління фінансами — це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів.

Фінансовий контроль є завершальною стадією управлінського проце­су, що складається з трьох взаємопов'язаних елементів: прогнозування або планування, регулювання та контролю. Оскільки фінансовий контроль — складова фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора ро­зподільних відносин, дія якого втілюється в контрольній функції фінансів.

Фінансовий контроль як економічна категорія поділяється на види за певними критеріями. Залежно від суб'єктів, які викопують фінансовий ко­нтроль, вирізняють державний, внутрішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадський, фінансовий контроль.

Від імені держави організаційну роботу з виконання чинного законо­давства проводять фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку та реалізацію фінансової політики. Для оперативного ке­рівництва створюється колегія, яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. Вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету, є органом державного контролю за ефек­тивним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів, проводить ревізії фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств і організацій державного сектора.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету.

Державна податкова служба організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені тa­кі основні функції:

• розроблення проектів податкового законодавства;

• проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників подат­ків;

• облік платників податків та надходжень їх до бюджету;

• контроль за правильністю обчислення податків та інших обов'яз­кових платежів і своєчасністю їх сплати;

• накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на по­рушників податкового законодавства;

• міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджет­ної політики держави, контролю у сфері державного кредиту.

Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує не­залежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотри­мання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської дія­льності суб'єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законно­сті й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності.

Національний банк України (НБУ) здійснює емісію грошей, які є ін­струментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні.

Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі ос­новні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізич­них осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ри­нковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропозиції як на національну, так і на іноземні валюти. Крім того, опера­ції з купівлі-продажу валют здійснюються на міжбанківському валютно­му ринку.

Страхові компанії укладають угоди па страхування, приймають стра­хові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють форми, види й умови страхування, уста­новлюють розміри страхових тарифів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випус­ку цінних паперів та регулює їх кругообіг.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватися і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого боку, і вторинний ринок може функціонувати поза бір­жею. Розрізняють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального роз­міщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Пенсійний фонд як ор­ган управління має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду.

В наступному питанні потрібно запам’ятати:

Фінансові ресурси — сукупність коштів, що перебувають у розпоря­дженні держави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінан­совий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а вико­ристовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задо­волення соціальних та інших потреб суспільства

Слід зазначити, що фінансові ресурси, які існують у державі, накопи­чуються на трьох рівнях економічної системи. Фонди фінансових ресурсів накопичуються, передусім на мікрорівні, тобто у межах домашніх госпо­дарств. У цьому випадку джерелом їх формування можуть бути як ресурси сфери державних фінансів, так і ресурси підприємництва. Тобто фінансові ресурси на мікрорівні накопичуються як в результаті створення ВВП, так і в результаті їх перерозподілу. На цьому рівні фінансові ресурси мають ви­гляд накопичень, депозитів та вкладів у банківську систему.

На мікрорівні фінансові ресурси накопичуються у суб'єктів підприєм­ницької діяльності і є безпосереднім результатом розподілу нового створе­ного ВВП. Фінансові ресурси підприємств мають форму фондів та капіта­лу підприємств.

На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, пе­рерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабю­джетних фондів фінансових ресурсів.

Державні фінанси складаються, по-перше, із власне державних фінан­сів (або федеральних фінансів, як їх часто називають у країнах із федера­тивним територіальним устроєм), по-друге, регіональних (обласних) фі­нансів, по-третє, місцевих (муніципальних) фінансів. Основою цих трьох видів державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний, місцевий, які є грошовим фондом формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами.

Основними джерелами формування грошових доходів держави є: по­датки (від доходу, благ і послуг, капіталу, землі, майна чи інших не рухо­мостей); різного роду збори (збори за візи, збори за різноманітні дозволи та підписи, ліцензійні збори і т. ін.); так звані неподаткові джерела (субсидії, позички шляхом випуску і реалізації облігацій, доходів від лотереї і дохо­дів від державної підприємницької діяльності тощо).

За формами походження фінансові ресурси держави поділяють на ре­сурси накопичення (прибуток, відрахування на соціальні потреби, аморти­заційні відрахування) та ресурси вторинного розподілу та перерозподілу (прямі і непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів і т.п.). Між розподілом фінансових ресур­сів за джерелами формування є обернена залежність. Чим більша частина ресурсів у державі утворюється як ресурси накопичення, тим менша час­тина їх утворюється у результаті розподілу та перерозподілу.

Забезпечення фінансово-грошовими ресурсами виконання функцій держави здійсняється шляхом використання таких методів:

3. методи формування грошових фондів (податки, збори, платежі інше);

4. методи розподілу (бюджетне фінансування, субсидії, дотації, суб­венції, державний кредит);

3) методи їх використання.

Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий та природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний гос­подарський механізм, здебільшого, фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи настає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх елементів еко­номічної системи, запорукою їх високоефективного функціонування і аку­мулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробниц­тва на цьому самому або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економіки фінансова система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

В наступному питанні потрібно зазначити:

Фінансовий контроль – це вид контролю, який базується на використанні контрольної функції фінансів і таких вартісних економічних категорій як госпрозрахунок, кредит, дохід, ціна, собівартість і т.д.

В процесі фінансового контролю здійснюється перевірка виконання господарських і фінансових планів-прогнозів, дотримання режиму економії, стану збереження власності, раціональності і ефективності використання засобів, які є в господарстві.

Основними задачами фінансового контролю є перевірка:

• виконання планів-прогнозів господарської діяльності;

• виконання завдань по доходах, витратах, приросту і використанню власних оборотних засобів;

• витрати грошових і матеріальних засобів в границях встановленими фінансовими планами-прогнозами і кошторисами з максимальною економією і ефективністю;

• стану розрахунків з фінансовими органами, банками, дебіторами і кредиторами, витрати фонду заробітної плати.

Фінансовий контроль зводиться до виконання таких задач:

виявлення результатів і якості роботи організацій (підприємств).

Сприяння на організації (підприємства) усунення надостатків в господарсько-фінансовій діяльності.

Головним у фінансовому контролі є не виявлення, фіксування порушень, незаконних витрат засобів і безгосподарності, а попередження запобігання.

Види фінансового контролю:

• внутрівідомчий фінансовий контроль;

• внутрігосподарський контроль.

Основною задачею фінансового контролю є:

• законність фінансово-господарських операцій;

• боротьба з безгосподарністю;

• постановка і якість ведення бухгалтерського обліку.

Фінансовий контроль за діяльністю організацій підприємств здійснюється в трьох формах:

• попередній;

• поточний ;

• послідовний.

Основними методами фінансового контролю є:

• розгляд проектів планів-прогнозів господарсько-фінансової діяльності, кошторисів до їх застосування, це метод попереднього фінансового контролю;

• перевірка виконання прийнятих рішень; це один із методів текучого контролю за дотриманням законів, постанов, указів по визначеному колу питань;

• економічний аналіз – метод послідовного контролю, який дозволяє зрівняти звітні дані з плановими завданнями і нормативами, з показниками роботи інших підприємств;

• документальна ревізія – метод послідовного контролю господарсько-фінансової діяльності організацій, збереженість грошових цінностей, стан обліку і звітності.

Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність організацій,повязана з утворенням грошових ресурсів, їх розподілом і використанням.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалеж­ності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей ауди­тора, науковій організації і прогресивній методології вико­нання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних по­даткових адміністрацій. Функції цих підрозділів визнача­ються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними осо­бами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.