Теорії лідерства
Теорія рис. Лідерство – видатна якість людини.
Ситуаційна теорія – конкретні умови, що склалися, місце і час визначає відбір соціального лідера і його поведінку.
Теорія конституентів. Лідерство – відносини особистого роду: виборці-послідовники-активісти-обрані.
Психологічна теорія – володіння керівними позиціями дозволяє подолати різні комплекси. В основі лідерства – несвідомий сексуальний потяг, в процесі сублімації він проявляється в прагненні до творчості, в т.ч до лідерства.
Інтегративна. В основі інтегративного аналізу лідерства – вплив цілого ряду факторів і системи їх взаємодії:
риси лідера,
послідовники і консультанти,
завдання, які покликаний виконувати лідер.
Класифікація лідерів (Вебер):
традиційний – влада в спадщину і віра в святість традицій;
раціонально-легальний – формальні правила вибору чи призначення лідера і передача йому управлінських функцій;
харизматичний – віра людей в надприродні здібності лідера, від якого вони чекають дива.
Їм характерні:
імідж – послідовники вірять в його якості чи цінності;
згода – прибічники вірять заявам, які зробив лідер тільки тому, що він лідер;
згуртованість – прихильники згуртовуються тому, що дав команду лідер;
емоції – вони відповідають лідеру своєю відданістю.
Харизматичне лідерство найхарактерніше при екстримальних ситуаціях в суспільстві.
За маштабом лідерство поділяють:
на загальнонаціональне,
певного класу,
певних верств, груп і етносів, організацій, рухів і партій.
За ставленням керівника до підлеглих воно поділяється на тоталітарне і демократичне.
Стилі лідерства (Херман)
Лідер-“пожежник” – орієнтується на найактуальніші проблеми, вимоги моменту;
лідер-“торговець” – йому характерне вміння привабливо подати ідеї, плани і залучити маси до їх здійснення;
лідер-“знаменосець” – власне бачення дійсності, ідеалу, мрії, здатність потягти за собою маси (Ленін, Ганді);
лідер-“служитель” – завжди прагне вирижати інтереси своїх прибічників і виборців.
Діяльність лідера передбачає:
соціальну діагностику ( аналіз і оцінку ситуації);
визначення напрямів і програми діяльності, що служить вирішенню спільних проблем;
мобілізацію виконавців на реалізацію цілей.
Функції лідера:
ініціювання оновлення, генерування оптимізму і соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію цілей, поставлених соціумом
інтеграція суспільства і об’єднання народних мас;
легітимація соціального ладу;
комунікація влади і мас;
знаходження і прийняття оптимальних соціальних рішень;
гарантія справедливості, законності і порядку, соціальний арбітраж і патронаж.
За типами кар’єри лідерів поділяють:
на прагматики – збалансована наявність господарської, управлінської, адміністративної практики, виробничого і партійного досвіду – 59 років /6%/ ;
господарників – керівники підприємств – 57 років /12%/;
директорів – керівники великих підприємств, голови адміністрацій /20%/;
партійних функціонерів – нові комуністи /23%/;
адміністраторів – мають досвід адміністративно-управлінської діяльності – 52 роки / 13%/;
викладачів – гуманітарна інтелігенція і наукові працівники – 53 роки /14%/;
комсомольців – досвід керівництва комсомольськими організаціями – 39 років /6%/;
прорабів – працівники промислових підприємств, інженери без досвіду керівної діяльности /6%/.
Еліта – кращий, відбірний, вибраний. З 17 сторіччя термін використовувався для позначення товарів найіищої якості , а пізніше и видатних людей / знаті/.
еліта:
організована меншість суспільства;
найбільш активні і в соціальному відношенні особи, що орієнтуються на владу;
це меншість, що здійснює найбільш важливі функції в суспільстві і має найбільший вплив;
“богонатхненні“ харизматичні особи, що відгукуються на “вищий поклик”;
найбільш кваліфіковані менеджери, спеціалісти і вищі службовці в системі бюрократичного управління.
Еліта – люди, що отримують найвищий індекс в галузі іх діяльності;
люди, що мають інтелектуальну і моральну перевагу над масами;
творча меншість, що протистоїть творчій більшості;
люди, що влодіють позиціями влади;
люди що приймають в рамках соціуму, соціальної системи головні рішення, віддають накази і контролюють їх при допомозі бюрократичного апарату;
це відносно організована меншість;
найбільш активні в соціальному відношенні люди, що орієнтуцються на владу.
Причини існування еліти:
псіхологічна і соціальна нерівність людей, їхні неоднакові здібності, можливість і бажання прймати участь в соціумі;
закон розподілу праці, котрий вимагає професійного заняття управлінською працею як умови його ефективності;
висока громадська значимість управліньскої праці і ії відповідно стимулювання;
широкі можливості використання управлінської діяльності для отримання різних соціальних прівілеїв;
практична неможливість здійснювати контроль за соціальними керівниками;
соціальна пасивність широких мас населення, головні життєві інтереси, які лежать поза сферою соціології.
Функції соціальної еліти:
створення механізму втілення соціальних замислів;
аналіз інтересів різних соціальних груп, її обличчя, склад в соціальній діяльності і субординація інтересів різних соціальних груп;
вироблення соціальної ідеології /програми, доктрини, конституції, закони/;
створення і корекція інститутів соціальної системи;
призначення кадрового апарату і організація управління;
висунення соціальних лідерів.
Типологія еліт
Ієрархічні типи еліт;
правляча – беспосередньо володіє державною владою;
вища – приймає значні для всієї держави рішення /1на 20 тисяч населення/;
середня – / барометр / громадської думки /5% населення/;
адміністративна – службовці, управлянці, бюрократія.
Історично – еволюційні типи еліт
У доіндустріальному суспільстві:
еліта крові – за походженням , аристократія.
Індустріальне суспільство:
еліта багатства / фінансова олігархія/.
Постіндустріальне суспільство:
еліта знань /меритократія/.