[Ред.] Становлення науки
Німецький
філософ
Карл
Ясперс
говорить про 2 етапи становлення науки:
Становлення
логічної і методичної науки у Греції
і паралельно задатки наукового пізнання
світу у Китаї
та Індії.
Виникнення
сучасної науки, що виростає з кінця
середньовіччя, рішуче утверджується
з XVIII
столітті,
розгортається у всю свою ширину з XIX
століття.
[1]
Саме
у XVII
столітті
відбулося те, що дало змогу говорити
про наукову революцію, радикальну зміну
основних компонентів змістовної
структури науки, утворення нових
принципів пізнання, категорій, методів.
Соціальним стимулом розвитку
природознавства стало зростаюче
капіталістичне
виробництво.
Грецька наука була умоглядним дослідженням,
мало зв'язаним з практичними задачами.
Цього Древня Греція не потребувала, бо
всі тяжкі роботи виконували раби.
Орієнтація на практику вважалася
непотрібною та навіть непристойною.
Тільки у XVII столітті наука стала
розглядатися як спосіб збільшення
добробуту
населення і забезпечення господарювання
людини над природою. Френсіс
Бекон
пропагандував експеримент
як головний метод наукового дослідження
