1.2. Регулюючі органи грошово-кредитної системи сша

 

Основні органи регулювання грошово-кредитної системи Сполучених Штатів Америки представлені на рис. 2.

Рис. 2. Структура органів регулювання грошово-кредитної системи США

                                   

1.2.1. Федеральна резервна система – головний орган сша з проведення грошово-кредитної політики

Створення системи сучасного державного регулювання грошово-кредитних відносин США започаткував Закон «Про Федеральну резервну систему», прийнятий Конгресом США в 1913 р. Відтоді ФРС стала головним органом держави з проведення грошово-кредитної політики.

Етапи формування центрального органу грошово-кредитної системи США представлено на рис. 3.

Рис. 3. Етапи формування Федеральної резервної системи США

 

Одним із головних принципів, покладених в основу Закону «Про Федеральну резервну систему», було врахування інтересів місцевих банків щодо недопущення централізації управління грошово-кредитною системою країни. Відповідно до цього принципу відбувся і розподіл території США на 12 федеральних резервних округів, кордони яких не збігаються з кордонами штатів. У кожному з округів було визначено міста-резерви: Нью-Йорк, Бостон, Філадельфія, Клівленд, Річмонд, Атланта, Чикаго, Сент-Луїс, Міннеаполіс, Канзас-Сіті, Даллас і Сан-Фран­циско, а також центральне місто-резерв – Вашингтон. У кожному місті-резерві було організовано федеральний резервний банк, який здійснював емісію банкнот й інші функції Централь­ного банку для комерційних банків відповідного округу. До складу ФРС були зобов’язані вступити всі національні банки, а також ті банки штатів, які отримали дозвіл керівництва ФРС.

Федеральна резервна система – незалежна організація. Вона не може бути скасована за бажанням президента, і Конгрес також не може змінити її роль і функції [5, с. 69].

Головними функціями Федеральної резервної системи є [10]:

- виконання обов’язків центрального банку США;

- здійснення впливу на пропозицію грошей і кредиту;

- підтримка балансу між інтересами комерційних банків і загально-національними інтересами;

- забезпечення нагляду і регулювання за діяльністю фінансових інституцій;

- забезпечення стабільності грошово-кредитної системи;

- захист кредитних прав споживачів;

- управління грошовою емісією;

- здійснення функцій банківського та фінансового представника держави;

- участь у функціонуванні системи міжнародних і внутрішніх платежів;

- усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні.

За організаційною структурою Федеральна резервна система складається з таких основних ланок (рис. 4):

- Рада керуючих;

- Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку;

- Федеральні консультативні ради;

- Федеральні резервні банки;

- Банки-члени ФРС.

Рис. 4. Структура Федеральної резервної системи США

 

Вищим адміністративним органом управління Федеральної резервної системи є Рада керуючих з штаб-квартирою у Вашингтоні. До складу Ради керуючих входять 7 членів, які призначаються президентом і затверджуються Сенатом на 14-річний термін перебування на посаді. Вони обираються з різ­них федеральних резервних округів і не можуть повторно обиратися після повного терміну роботи в Раді керуючих. Із членів Ради керуючих обираються її голова та заступник голови терміном на чотири роки. Вони можуть бути призначені повторно, якщо термін їх роботи як членів Ради керуючих не закінчився. Такі повтор­ні призначення також повинні бути затверджені Сенатом.

Рада керуючих має законодавчо закріплені обов’язки, що не стосуються безпосередньо грошо­во-кредитної політики.

Основною функцією Ради керуючих є формування грошо­во-кредитної політики. Крім того, Рада керуючих [10]:

- регулює і контролює дія­льність банківських установ та операцій Федеральних резервних банків;

- встановлює норми обов’язкових резервів, які банки-члени ФРС зберігають у федеральних резервних банках;

- розглядає та затверджує облікові ставки, що встановлюються федеральними резервними банками;

- визначає розміри маржі за банківськими позиками під біржові цінні папери;

- визначає політику у сфері операцій з цінними папе­рами;

- здійснює нагляд за діяльністю федеральних резервних банків;

- здійснює нагляд за емісією та вилученням з обігу банкнот;

- регулює відносини федеральних резервних банків з іноземними банками.

- виконує функції у сфері національного платі­жного механізму і федерального регулювання кредиту.

Рада керуючих виконує основні федеральні закони, регулюючи діяль­ність з кредитування споживача (Закони «Про приватне кредиту­вання», «Про рівні кредитні можливості», «Про відкриту інформацію за житловими іпотеками»).

Рада керуючих двічі на рік надає Конгресу щорічну доповідь про свої дії та стан економіки.

У формуванні основ банківської політики Раді керуючих до­помагають два важливі органи: Федеральний комітет відкритого ринку та Федеральні консультативні ради.

Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку було засновано в 1936 р. при Раді керуючих.

До складу Комітету входить дванадцять членів – сім членів Ради керуючих ФРС, президент федерального резервного банку Нью-Йорка та чотири президенти одинадцяти федеральних резервних банків. Очолює даний комітет голова Ради керуючих.

Основною функцією Федерального комітету з операцій на відкритому ринку є вплив на кон’юнктуру ринку через механізми фінансового та грошового ринків.

Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку визначає політику ФРС у сфері закупівель і продажу державних облігації на від­критому ринку. Ці операції є важливим способом впливу провід­них кредитно-грошових установ на пропозицію грошей. Однак Федеральний комітет фактично не здійснює операції купівлі-продажу цінних паперів. Він надсилає директиву до торговельного бюро федерального резервного банку Нью-Йорка, де керуючий внутрішніми операціями на відкритому ринку здійснює безпосе­редній нагляд за операціями з державними цінними паперами [5, с. 71]. Крім того, Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку відповідає за політику сприяння економічному зростанню, зайнятості населення, стабільності ціноутворення та сталості механізму міжнародної торгівлі й платежів [4].

Щороку звіт про діяльність Федерального комітету з операцій на відкритому ринку включається у загальний звіт Ради керуючих перед Конгресом США.

Ще одна системоутворююча ланка ФРС – Федеральні консультативні ради. До них належать Федеральна консультативна рада, Консультативна рада з питань стану споживачів та Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ.

Федеральна консультативна рада – це консультатив­ний орган, який не має повноважень для формування політики, але проводить наради з Радою керуючих з економічних і бан­ківських питань та дає рекомендації стосовно діяльності ФРС. Вона була створена згідно із Законом «Про Федеральну резервну систему». До складу ради входить дванадцять провідних керівників комерційних банків – по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків. Ра­да повинна збиратися у Вашингтоні щонайменше чотири рази на рік.

Консультативна рада з питань стану споживачів була ство­рена у 1976 р. Рада консультує Раду керуючих із питань захисту інтересів споживачівщодо використання споживчих кре­дитів тощо. Рада складається з 30-ти членів та збирається для проведення засідань тричі на рік.

Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ була створена у 1980 році після прийняття Закону «Про дерегулювання діяльності депозитних установ». Рада надає інформацію Раді керуючих про результати аналізу проблем ощадних інституцій. До складу Консультативної ради з питань діяльності ощадних установ входять представники ощадних банків, позиково-ощадних асоціацій, кредитних спілок. Засі­дання Консультативної ради з питань діяльності ощадних установ проводиться чотири рази на рік.

Основні функції ФРС здійснюються через мережу дванад­цяти федеральних резервних банків, які створені Конгресом США як функціональні органи централізованої банківської системи країни. Вони здійснюють оперативний зв’язок з іншими комерційними банками.

12 федеральних резервних банків мають три головні відмінні риси: вони є центральними банками, квазісуспільними банками і банками банкірів.

Кожний федеральний резервний банк має своє власне Правління, що складається з дев’яти директорів, які не є служ­бовцями даного банку. Шестеро з них обираються банками-членами округу, а троє призначаються Радою керуючих (один з них стає головою правління). Директори кожного резервного банку здійснюють контроль над операціями свого банку (при остаточному контролі Ради ке­руючих).

Територія США поділена на 12 федеральних резервних округів (рис. 5).

Рис. 5. Дванадцять федеральних резервних округів США

 

У головному місті кожного округу знаходиться федеральний резервний банк, який здійснює емісію банкнот та інші функції центрального банку для комерційних банків округу [4]. Існують також 25 відді­лень цих банків. Це відображає географічні масштаби, економічну різнома­нітність і наявність великої кількості комерційних банків у цій країні. Через центральні банки здійснюються основні політичні та економічні директиви.

До функцій федеральних резервних банків відносяться [10]:

-   емісія готівкових коштів (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети);

-   ви­лучення зношених грошей з обігу;

-   здійснення клірингу чеків;

-   зберігання обов’язкових резервів банків-членів ФРС;

-   аналіз заявок щодо злиття банків;

-   кредитування комерційних банків;

-   фінансове обслуговування казначейства США.

ФРБ отримують прибуток в основному від відсотків з внесків в цінні папери і меншою мірою з прибутків від відсотків за наявну валюту, а також від відсотків за позиками, де­позитними вкладами[5, с. 72].

Отже, дванадцять федеральних резервних банків є[5, с. 72]:

- центральними банками;

- квазісуспільними банками;

- банками банків.

На нижньому рівні організаційної структури ФРС знаходяться банки –утримувачі акцій ФРС. Банки-члени ФРС – це всі національні банки.

В даний час (2009 р.) в структуру ФРС входить приблизно 6 тис. комерційних банків, частка яких становить більше 70% усіх депозитів. Вони є акціонерами і одночасно клієнтами федеральних резервних банків [18].

Державні банки зобов’язані бути членами ФРС, будь-який комерційний банк, відповідний вимогам ФРС, може стати власником (акціонером) місцевого регіонального відділення.

Акції ФРС, що отримуються банками в обмін на резервний капітал, володіють рядом обмежень: їх неможливо продати або обміняти, за ними сплачується фіксований дивіденд – 6% річних, не залежний від прибутку ФРС [10].

Отже, розглянувши принципи організації діяльності Федеральної резервної системи США, можна сказати, що ФРС США є унікальне явище серед центральних банків світу. Її місце в державі, роль, функції, структура склалися в результаті складного історичного процесу. ФРС є незалежною по відношенню до органів виконавчої влади та володіє широкими повноваженнями в сфері грошово-кредитної політики і управління банківською системою країни.