Тема 11. Зобов’язання з односторонніх дій.

Методичні вказівки

Рекомендована кількість годин -4.

Нарівні з договорам найбільш розповсюдженими підставами виникнення зобов’язань можуть виступати зобов’язання з односторонніх дій, до яких зокрема належать зобов’язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, та зобов’язання, що виникають із публічної оцінки винагороди за результатами конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, запобігання загрози життю, здоров’ю, майну фізичної або юридичної особи, рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має юридичне значення лише за наявності певних ознак. По-перше, обіцяння винагороди має бути публічною. Воно вважатиметься публічним, якщо воно сповіщено будь-яким чином невизначеному колу осіб. Надання інформації певній особі не буде вважатися публічним. В такому випадку відносини матимуть договірний характер. По-друге, обіцяння має бути майнового характеру, тобто мати грошове або інше матеріальне вираження і вказівку щодо форми та розміру винагороди. По-третє, у сповіщенні публічної обіцянки винагороди має бути вказаний кінцевий результат, на який вказувала особа, що обіцяє винагороду. Нагорода повинна бути обіцяна невизначеному колу осіб за правомірні дії. По-четверте, обіцяння винагороди має надати можливість визначити, ким вона обіцяна.

За наявності всіх ознак публічне обіцяння винагороди породжуватиме зобов’язання.

Підставою виникнення даного зобов’язання є юридичний склад, що має два елементи - два односторонні правочини: публічну обіцянку винагороди і відзив на неї у вигляді досягнення обумовленого результату. Визначальним серед цих факторів є публічне обіцяння винагороди, що визначає не лише зміст, а й назву цього зобов’язання. Ці два елементи мають зустрічний характер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору.

Відповідно до ст.1150 ЦК України право на оголошення конкурсу (змагання) має фізична або юридична особа (засновник конкурсу). Обіцянка нагороди за досягнення визначеного засновником конкурсу результату повинна бути публічною, тобто обіцяння дається більше ніж одній особі. Якщо оголошення конкурсу звернене до необмеженого кола осіб, незалежно від того, чи є воно широким чи вузьким (наприклад конкурс серед кондитерів певного цеху хлібокомбінату), такий конкурс називають відкритим. У випадку, коли конкурс проводиться серед обмеженого кола, спеціально запрошених організатором змагання, такий різновид публічного конкурсу називають закритим.

Обіцяна винагорода – це премія, яка виплачується переможцю конкурсу за досягнутий результат незалежно від його права на одержання інших видів винагороди за працю.

Винагорода виплачується за найкращій досягнутий результат. Тому змагання повинно бути визнано недійсним, якщо представлений лише один результат (робота) або однією особою представлено декілька робіт.

Оголошення конкурсу – це односторонній правочин. Оголошуючи конкурс, засновник виражає волю, спрямовану на досягнення певного правового результату, тобто здійснює дію, націлену на встановлення цивільних прав та обов’язків. Перед конкретними особами обов’язок виникає лише тоді, коли вони надішлють заявку про участь в конкурсі виконавців та передадуть обумовлену конкурсом роботу, тобто також здійснять односторонній правочин.

Оголошення конкурсу може бути зроблено в будь-якій формі, частіше за все його оголошують через засоби масової інформації, головне, щоб про конкурс змогло дізнатися широке коло осіб чи персональні учасники у разі проведення закритого конкурсу.

ЦК України (ст.1151) передбачає обов’язок організатора конкурсу обов’язково викласти його умови. Засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому.

Під вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення розуміється недоговірне зобов’язання, що виникає в силу навмисного здійснення особою (гестором) добровільних, необхідних, доцільних юридичних та/або фактичних дій в інтересах іншої особи (домінуса), якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків та породжує обов’язок домінуса відшкодувати витрати гестора.

У разі рятування здоров’я та життя шкода, завдана рятівнику, який без відповідних повноважень рятував здоров’я та життя фізичної особи від реальної для неї, відшкодовується державою в повному обсязі.