8. Операції з надання в оренду індивідуальних банківських сейфів

Така послуга дає можливість клієнтові банку використовувати індивідуальний банківський сейф для зберігання цінних речей або документів на умовах конфіденційності. Використання індивідуальних сейфів проводиться на підставі договору, що укладається між клієнтом і банком, у якому обумовлюються розміри сейфу, плата за оренду, термін дії договору. Використання індивідуальних банківських сейфів є надійним, безпечним і зручним засобом збереження таких цінностей, як: цінні папери, банківські метали, грошові заощадження, антикваріат, конфіденційні документи, ювелірні вироби та інші предмети, що є цінністю і відповідають розміру сейфу.

9. Операції з дистанційного обслуговування клієнтів

Сучасні системи дистанційного обслуговування клієнтів дають змогу оперативно, за допомогою використання традиційних засобів зв’язку одержувати необхідну для клієнта інформацію і здійснювати ряд операцій з банківськими інструментами прямо з будинку або офісу. До таких систем належать: інтернет-банкінг, GSM-банкінг, телефонний банкінг.

Інтернет-банкінг – системи управління рахунком через мережу Інтернет, які дають змогу: у будь-який час одержувати виписки з інформацією про платежі, проведені за допомогою платіжних карт; інформацію про поточний стан карт-рахунку; самостійно поставити карту в стоп-лист у випадку її втрати; виконувати платежі з поточного рахунку; виконувати платежі з карт рахунку за комунальні послуги і послуги зв’язку.

GSM-банкінг (мобільний банкінг) – системи обслуговування, що надають інформаційний сервіс за рахунком, відкритим у банку, що дає змогу: за запитом одержувати на мобільний телефон інформацію про суму грошей, які доступні для використання у даний момент; одержувати повідомлення, що підтверджують проведення операцій за рахунком, у тому числі і за карт-рахунком; одержувати повідомлення про надходження коштів на рахунок; самостійно поставити карту в стоп-лист у випадку її втрати.

Телефонний банкінг – системи управління рахунком по телефону з тоновим набором, які дають змогу: прослуховувати інформацію про курси основних валют, про ставки розміщення коштів на депозит та інші послуги банку; прослуховувати та одержувати на факс оперативну інформацію про поточний стан рахунку карти; одержати виписку за рахунком платіжної карти на факс; виконувати платежі з карт рахунку за комунальні послуги і послуги зв’язку; самостійно поставити карту в стоп-лист у випадку її втрати.

Тема 12. Державний контроль та аналіз банківської діяльності

12.1. Форми та види державного контролю за банківською діяльністю

Контроль — це багатоаспектне поняття, яке зазвичай розглядається з декількох позицій: 1) як функція управління в системі функцій менеджменту; 2) як система методів контролю; 3) як система органів контролю.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, наскільки об'єкт управління виконує його настанови. Контроль у банках має загальноприйняті форми — попередній, поточний, наступний — та методи — економічний аналіз, перевірка та ревізія.

Враховуючи високу ризикованість банківської діяльності та великий рівень впливу банківського сектору на загальноекономічну стабільність країни загалом контроль та регулювання діяльності банків з боку держави є всестороннім та постійним.

Зміст державного контролю та регулювання банківської діяльності визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Державний контроль діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративний контроль:

1. реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2. встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3. застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4. нагляд за діяльністю банків;

5. надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативний контроль:

1. встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2. визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3. встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4. визначення процентної політики;

5. рефінансування банків;

6. кореспондентських відносин;

7. управління золотовалютними резервами, включаючи валютні, інтервенції;

8. операцій із цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Особливо важливу роль відіграє банківський нагляд. Його метою є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійовані та споріднені особи банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку та дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Загалом об'єктом контролю в банках є: сам банк, його підрозділи; операції, що здійснюються банком; облік і звітність; діяльність банків.

Об'єктами перевірки НБУ також можуть бути:

• власник істотної участі у банку, якщо НБУ вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим законодавством щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;

• особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу НБУ;

• особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Уразі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до банківського законодавства, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк адекватно вчиненому пору­шенню має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1. письмове застереження щодо припинення порушення та вживання необхідних заходів для виправлення ситуації;

2. скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3. укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4. видання розпорядження.

Порядок застосування заходів впливу, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами НБУ.