87. Структура та кількісний склад персоналу дипломатичного представництва.

Структуру та кількісний склад персоналу дипломатичного представництва затверджує Міністерство закордонних справ з урахуванням чинників доцільності. Але обов'язково до складу дипломатичного представництва входять: глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу (радники, секретарі, аташе встановлених рангів), члени адміністративно-технічного персоналу (референти-перекладачі, технічні секретарі, стенографістки, канцелярський персонал, шифрувальник, бухгалтерські працівники та ін.), члени обслуговуючого персоналу (шофери, прибиральниця, кухарі, вахтери і т. п.).

Радники посольства здійснюють самостійне керівництво певними сферами діяльності, підпорядковуючись вказівкам посла. У разі відсутності посла його заміняє один з радників; у цей період він несе повну відповідальність за діяльність дипломатичного представництва і має статус посла. Крім того, у склад представництва входять 1-й секретар, 2-й секретар, 3-й секретар, аташе, серед яких виділяють спеціальних і військових.

Склад адміністративно-технічного персоналу формується з громадян держави, яка акредитує. Обслуговуючий персонал може бути набраний з громадян країни перебування, але приймаються на службу в дипломатичне представництво за згодою органів державної влади цієї країни.

88. Функції дипломатичного представництва.

Функції дипломатичного представництва закріплено у ст. 3 Віденської конвенції 1961 р. Найважливішими з-поміж них є:

• представництво держави, яка акредитує, у державі перебування; ведення переговорів з урядом держави перебування;

• захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах міжнародного права;

• з'ясування всіма законними засобами умов і подій у державі перебування і повідомлення про них уряду акредитуючої держави;

• заохочення дружніх відносин між акредитуючою державою і державою перебування та розвиток їх взаємовідносин у галузі економіки, культури і науки.

Для виконання перелічених функцій кожна держава перебування повинна надавати всі можливості дипломатичним представництвам. Йдеться про, наприклад, забезпечення свободи пересування територією держави перебування відповідно до правил пересування; забезпечення свободи зносин дипломатичних представництв із акредитуючою державою; надсилання й одержання офіційних паперів за допомогою дипломатичної пошти та дипкур'єрів.

89. Початок і закінчення дипломатичної місії.

Перш ніж призначити главу представництва, слід запитати агреман — згоду уряду приймаючої держави на призначення даної особи.

На інших співробітників дипломатичного представництва отримання агремана не потрібне. Видача в'їзної візи для них є згодою їхнього прийняття. Однак для військових, морських або авіаційних аташе держава перебування може просити заздалегідь повідомляти їхні імена для схвалення.

Після офіційного призначення в країну дипломатичного представника як глави представництва йому вручається вірча грамота і відзивна грамота його попередника. Вірча грамота — це документ, який засвідчує загальні повноваження глави представництва. Відзивна грамота — документ, що офіційно підтверджує закінчення місії попередника.

Місія дипломатичного представництва припиняється:

1. з відкликанням дип представника акредитуючою державою.

2. у зв'язку зі смертю глави представництва.

3. за повідомленням держави перебування, що вона відмовляється визнавати дипломатичного агента співробітником представництва.

4. з розривом дипломатичних відносин, остаточним відкликанням дипломатичного представництва.

5. у разі нелегітимної зміни політичного режиму або державного ладу в країні перебування

6. у разі припинення існування держави, що акредитує.