25. До категорії 1 віднесені пункти, розташовані на водних човин у водоймищах

До категорії 1 віднесені пункти, розташовані на водних об’єктах, що мають особливо важливе народногосподарське призначення і що зазнають в найбільшій мірі антропогенного впливу.

До категорії II віднесені пункти в межах промислових міст і робочих селищ з централізованим використанням поверхневих вод для господарсько-питних потреб, в місцях скидання колекторно-дренажних вод, що відводяться з сільськогосподарських угідь і в інших місцях; для цієї категорії водних об’єктів характерний значний вплив на них антропогенних факторів.

До категорії III відносяться пункти, розташовані на водних об’єктах, де антропогенний вплив на якість води носить помірний і слабий характер.

До категорії IV відносяться пункти на незабруднених водних об’єктах (фонові дільниці).

При організації моніторингу поверхневих вод необхідно провести попередні обстеження, що включають вивчення стану водного об’єкту, отримання знань про водокористувачів, джерела забруднення, кількість, склад і режим скидання стічних вод. Далі складається карта-схема водного об’єкту, де визначають розташування пункту і створів спостережень, встановлюється характеристика забруднюючих речовин, складається програма робіт.

26. Пункт спостережень включає декілька створів.

Створ - умовний поперечний розріз через водний об’єкт, на якому проводиться комплекс робіт для отримання даних про якість води. При спостереженнях якості води всього водоймища організується не менше за 3-х створів, по можливості рівномірно розташованих по його акваторії.

При спостереженнях окремих ділянок водоймища існує такий підхід:

– на водоймищі з інтенсивним водообміном встановлюється один створ вище джерела забруднення (фоновий для даного пункту), інші (не менше двох) нижче за течією від місця скидання стічних вод – на відстані 500 м і в місці досить повного (не менше за 80%) гарантованого змішування стічних вод;

– на водоймищах з уповільненим водообміном фоновий створ розташовують в частині водоймища, не схильній до впливу забруднення, другий створ поєднується з місцем скидання стічних вод, а інші – паралельно другому по різні сторони від нього на відстані 0,5 км від місця випуску стічних вод і безпосередньо за межами зони забруднення.

На водотоках при існуванні організованого скиду стічних вод організують два і більше створів: один – на відстані 1 км віще джерела скиду (фоновий), інші – нижче джерела скиду у місці досить повного (не менше за 80%) гарантованого змішування стічних вод з водами водотоку, а також не далі 0,5 км від скиду стічних вод (для об’єктів рибогосподарського призначення).

Якщо на водотоках не існує організованого скиду стічних вод, то створ встановлюють в гирлі забруднених приток (якщо є декілька рукавів, то там, де невеликі витрати води), на незабруднених дільницях водотоків, перед дамбами, в місцях перетину державного кордону.

27.Відбір проб води в фоновому створі проводиться з поверхні, в інших створах – на відмітках, розташованих на вертикалях і горизонтах, місцеположення яких визначається кількістю скидів, особливостями течії і рельєфом дна.

Вертикаль – це умовна прямовисна лінія від поверхні води до дна, а горизонт – місце на вертикалі (по глибині), на яких виконується комплекс робіт для отримання даних про якість води.

Кількість вертикалей в створі на водоймах визначається шириною зони забруднення. Першу вертикаль розташовують на відстані не більше за 0,5 км від берега або місця скидання стічних вод, останню – безпосередньо за межею зони забрудненості. На водотоках при неоднорідному хімічному складі води в створі встановлюють не менше трьох вертикалей (на стрижні і на відстані 3-5 м від берегів), при однорідному хімічному складі – тільки на стрижні. стрижень

Кількість горизонтів на вертикалі визначається з урахуванням глибини водного об’єкта:

- при глибині до 5 м визначається один горизонт біля поверхні води: влітку 0,3 м від поверхні води, взимку у нижньої поверхні льоду;

- при глибині від 5 до 10 м визначається два горизонти: біля поверхні і біля дна (на відстані 0,5 м від дна);

- при глибині понад 10 м – три горизонти: на поверхні, на половині глибини водного об’єкту і біля дна;

- при глибині понад 100 м визначаються такі горизонти: на поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м і біля дна.

Крім того, визначають додаткові горизонти в кожному шарі стрибка щільності.

Пункти спостережень обов’язково поєднуються з гідрологічними постами, на яких вимірюються витрати води, або з дільницями, забезпеченими розрахунковими гідрологічними даними.

Основу моніторингу забруднення поверхневих вод в Україні складає стаціонарна спостережлива мережа. Спостереження за гідрохімічними показниками поверхневих вод суші в Україні проводяться на 125 ріках, 15 водосховищах, 7 озерах, 2 каналах, 1 лимані – на 1123 постах (2216 створів) контролю, а за гідробіологічними показниками – на 40 ріках і 7 водосховищах на 86 пунктах в 161 створі.

Склад і об’єм гідрохімічних робіт в пунктах спостережень (перелік показників якості води, що визначаються у пробах води з водойм і водотоків) встановлюють з урахуванням цільового використання стічних вод, їх складу, вимог споживачів інформації.

32. Пункти спостережень за якістю морських і океанічних вод підрозділяються на 3 категорії. Категорія встановлюється в залежності від розташування і потужності джерел забруднення, регіональних і фізико-географічних умов. Межа контрольованих районів залежить від фізико-географічних умов з урахуванням розподілу забруднюючих речовин і гідрометеорологічного режиму.

Пункти 1 категорії розташовуються в прибережних районах, що мають важливе народногосподарське значення: водокористування населення, у портах і припортових акваторіях, у місцях нересту і скупчення цінних риб, місцях скидання стічних вод, на гирловому узмор’ї великих рік, у місцях розвідки, видобутку, розробки, транспортування корисних копалин.

Пункти 2 категорії встановлюються для дослідження сезонної і річної мінливості рівня забруднення морських вод і розташовуються в місцях, де надходження забруднювачів відбувається за рахунок міграційних процесів.

Пункти 3 категорії встановлюються в районах відкритого моря і призначені для дослідження річної мінливості забруднення морських вод і для розрахунку балансу забруднюючих речовин. Ці пункти розташовуються в районах із найбільш низькою концентрацією забруднювачів.

33. Місце розташування вертикалей і горизонтів, їхня кількість на кожному пункті визначається розташуванням і потужністю джерел забруднення, складом, концентрацією і формою перебування полютантів. Якщо пункт установлюється, наприклад, на гирловому узмор’ї, то кількість вертикалей визначається його шириною: до 100 м – 1 вертикаль, до 1000 м – 3, понад 1000 м – 5 вертикалей. Одна вертикаль розташовується посередині русла, а інші рівномірно по ширині.

Кількість горизонтів визначається з урахуванням глибини водойми, складу і концентрації забруднювачів. Спостереження за нафтовими і хлорованими вуглеводнями проводяться на поверхні, на глибинах 5, 10, 20 м і біля дна; за СПАР і фенолами – біля поверхні, 10 м і біля дна; за важкими металами – біля поверхні, 10, 50, 100 м і біля дна. Спостереження проводяться також в зоні стрибка температури. Зоопланктон відбирають сіткою в шарах: 0-10, 10-25, 25-50, 50-100, 100-200, 200-500 м.

34. Спостереження здійснюють по скороченій або по повній програмі.

Скорочена програма включає:

1) нафтові вуглеводні (мг/дм³);

2) розчинений кисень (мг/дм³);

3) водневий показник (рН);

4) візуальні спостереження (наявність плівок, масляних плям, інших домішок; розвиток, скупчення, відмирання водоростей; загибель риби й інших тварин; викид молюсків на берег; збільшення каламутності; незвичайне забарвлення, піна та ін.).

Повна програма включає скорочену і додаткову:

1) хлоровані вуглеводні, у тому числі пестициди (мкг/дм³);

2) важкі метали – Hg, Pb, Cd, Cu (мкг/дм³);

3) феноли (мкг/дм³);

4) СПАР (мкг/дм³);

5) додаткові інгредієнти, специфічні для району спостережень (нітратний азот, кремній та інші);

6) гідрометеорологічні спостереження (солоність води, прозорість, температура води і повітря, швидкість і напрямок вітру, хвилювання моря);

7) гідробіологічні показники.

Гідробіологічні показники визначають за скороченою та повною програмою.

За скороченою програмою:

- фітопланктон (загальна чисельність клітин, кл/дм³; видовий склад, число і список видів);

- зоопланктон (загальна чисельність організмів, екз./дм³; видовий склад, число і список видів);

- мікробні показники (загальна чисельність мікроорганізмів кл/см³; кількість сапрофітних бактерій, кл/см³, концентрація хлорофілу фітопланктону, мкг/дм³).

За повною програмою гідробіологічні спостереження додатково включають визначення загальної біомаси зоопланктона, фітопланктона і мікробних показників, чисельність основних систематичних груп і видів. Для мікробних показників визначають також кількісний розподіл індикаторних груп морської мікрофлори (сапрофітні, нафтоокислюючі, ксилолокислюючі, фенолокислюючі, ліполітичні бактерії, кл/см³), інтенсивність фотосинтезу фітопланктону.

У пунктах 1 категорії за скороченою програмою спостереження здійснюються 2 рази на місяць (1 і 3 декада), по повній – 1 раз на місяць (2 декада). У пунктах 2 категорії спостереження проводяться 5-6 разів на рік по повній програмі, а в пунктах 3 категорії – 2-4 рази на рік по повній програмі.

36. В Україні моніторинг забруднення Чорного та Азовського морів здійснюють декілька організацій: структурні підрозділі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (у т.ч. Держінспекція охорони Чорного моря, Держінспекція охорони Азовського моря, Український науковий центр екології моря), Інститут біології південних морів НАН України та ін.

Об’єктами контролю Держінспекції є українські і закордонні судна і морські споруди, діяльність яких здійснюється у внутрішніх морських водах, територіальному морі, у морській економічній зоні України і на континентальному шельфі. Держінспекція здійснює: контроль за виконанням суднами національних і міжнародних вимог по запобіганню забруднення моря, за виконанням зобов’язань по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і їхніми сумішами; перевірку усіх фактів забруднення Чорного та Азовського морів із суден і берегових об’єктів; розрахунок розмірів відшкодування збитку; контроль за ходом робіт по ліквідації наслідків забруднення; контроль за санітарним станом акваторії, території портів і прибережної смуги Чорного моря (на 36 підприємствах морського транспорту і рибного господарства ведуться спостереження за станом атмосферного повітря, води, ґрунту, відходів виробництва, рослинного і тваринного світу); притягнення до відповідальності порушників.

Аналітичним відділом Держінспекції аналізуються більше 15 компонентів хімічного забруднення морських вод: рН, розчинений кисень, БСК₅, завислі речовини, азот амонійний, азот нітратний, фосфати, залізо, феноли, детергенти, НП, сульфіди, вільний хлор та ін.

Основні засоби вимірювальної техніки у лабораторії спостережень: солемір (солоність), фотоколориметр (азот загальний, азот амонійний, нітрити, нітрати, азот нітратний, фосфати, фосфор загальний, кремній, феноли, СПАР), іономір (рН), спектрофотометр (ВМ), хроматограф (НП, ХОП), ваги.