- •1. Передумови та етапи створення системи моніторингу довкілля
- •2. Класифікація екологічних ситуацій
- •3. Визначення поняття „моніторинг навколишнього середовища” за Манном р.Е., Ізраїлем ю.А., Герасимовим і.П. Та Реймерсом н.Ф. Сучасне визначення поняття „моніторинг навколишнього середовища ".
- •4. Мета, завдання та функціональна схема моніторингу довкілля.
- •5. Класифікація екологічного моніторингу
- •6. Ієрархічні рівні моніторингу довкілля. Програми функціонування системи моніторингу на різних рівнях.
- •7. Технічні засоби збору та обробки інформації у системі екологічного мніторингу.
- •10. Правові основи організації та проведення моніторингу довкілля в Україні.
- •8. Інформаційне та програмне забезпечення системи екологічного моніторингу.
- •9. Нормативне забезпечення моніторингу довкілля.
- •11. Ціль, програми та приоритетні напрямки гсмос.
- •12. Класифікація приоритетних забруднювачів за класом приоритетності.
- •13. Станції фонового моніторингу. Критерії вибору місць розташування скфм.
- •14. Програма спостережень за вмістом забруднювічів на сухопутних фонових станціях
- •15. Організація і функціонцвання системи державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні.
- •Загальні питання „Положення про державну систему моніторингу довкілля”
- •16. Мета, завдання, об’єкти моніторингу навколишнього природного середовища в Україні.
- •17. Суб’єкти державного моніторингу навколишнього природного середовища та їх взаємовідносини.
- •18. Санітарно-гігієнічні нормативи якості води водних об’єктів води водних об’єктів
- •19. Екологічні нормативи якості води водних об’єктів
- •20. Нормативи екологічної безпеки водокористування
- •21. Джерела і фактори антропогенного впливу на поверхневі води
- •22. Види забруднення поверхневих вод
- •23. Порядок здійснення державного моніторингу вод
- •24. Цілі, задачі і види спостережень за якістю поверхневих вод суші
- •25. Категорії пунктів спостреження за якістю поверхневих вод суші та вимоги до їх розміщення.
- •26. Вимоги до кількості та розміщення створів у пунктах спостережень за якістю поверхневих вод.
- •27. Вимоги до кількості та розміщення вертикалей та горизонтів у створах пунктів спостереженя за якістю поверхневих вод
- •28. Програми спостереження за якістю поверхневих вод.
- •29. Склад та об’єм гідрохімічних спостережень за якістю поверхневих вод у пунктах різних категорій
- •30. Особливості забруднення морських вод
- •31. Задачі та складові геохімічного моніторингу морських вод.
- •32. Категорії пунктів спостреження за якістю морських вод та вимоги до їх розміщення
- •33. Вимоги до кількості та розміщення вертикалей та горизонтів у пунктах спостережень за якістю морських вод.
- •34. Програми спостереження за якістю морських вод.
- •35. Склад та об’єм гідрохімічних спостережень за якістю морських вод у пунктах різних категорій
- •36. Організація моніторингу забруднення Чорного та Азовського морів в Україні
21. Джерела і фактори антропогенного впливу на поверхневі води
, Водні ресурси - це всі природні води Землі, які представлені водами річок, озер, водосховищ, боліт, льодовиків, підземних горизонтів, океанів і морів. Найбільш цінними водними ресурсами є запаси прісних вод, які складаються з статичних (м3, км3) і з безперервно відновлюваних водних ресурсів (км3/рік і т.д.).
Усі галузі господарства по відношенню до водних ресурсів поділяються на водоспоживачів і водокористувачів.
Водоспоживачі забирають воду, використовують її для виробки промислової та сільськогосподарської продукції або побутових потреб населення, а потім повертають у водний об'єкт, але вже в іншому місці, в меншій кількості і з іншими якісними характеристиками.
Водокористувачі використовують воду як середовище (водний транспорт, риболовство і т.д.) або як джерело енергії (ГЕС), але можуть змінювати якість води (наприклад, водний транспорт), гідрологічний режим (наприклад, ГЕС) і т.д.
Оскільки важко провести чітку межу між водоспоживанням і водокористуванням, то у “Водному кодексі України” (1995) залишилося одне поняття “водокористування” – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення і галузей економіки.
Використання води в залежності від цілей можна підрозділити на господарсько-питне, комунальне, сільськогосподарське, промислове, транспортне і т.д. Наприклад, у 1990 р. у колишньому СРСР на потреби сільського господарства витрачалося 52%, на промислові - 39%, на комунальні - 9% від загального водоспоживання; схожа структура водоспоживання характерна для США, Франції і інших країн.
За даними “Національної доповіді про стан навколишнього середовища в України у 2000 році”, найбільшими споживачами води були промисловість – 5989 млн. м3, сільське господарство – 2976 млн. м3 та житлово-комунальне господарство – 3112 млн. м3. В 2000 р. скид забруднюючих речовин у водні об’єкти становив 3025,4 тис. т.
Запаси водних ресурсів в Україні на одного жителя становлять 1,7 тис.м3 на рік, що ставить її поряд з найменш забезпеченими водою країнами Європи [16].
Під якістю води слід розуміти характеристику хімічного складу та фізичних властивостей води, яку визначають за комплексом показників (іонний склад, загальна мінералізація, жорсткість, лужність, вміст заліза та інших ЗР, а також кольоровість, запах, смак та ін.). Проблема якості води торкнулася всіх розвинених країн, у зв'язку з забрудненням, засміченням і виснаженням поверхневих вод.
Виснаження вод - скорочення кількості води у водному об'єкті, що носить сталий характер.
Засмічення вод - надходження у водні об'єкти нерозчинних предметів (наприклад, деревини, металобрухту, шлаку, будівельного сміття та ін.).
Забруднення природних вод - це процес зміни їх фізичних, хімічних і біологічних властивостей, що може зробити шкідливий вплив на людину та інші живі організми, а також обмежити можливість цільового використання води. Водні об'єкти вважаються забрудненими, якщо показники складу і властивостей води в них змінюються під прямим або непрямим впливом виробничої діяльності і побутового використання населенням і стають частково або повністю непридатними для одного з видів водокористування.
Домішки водного середовища поділяють на:
- мінеральні (пісок, глина, шлак, зола, розчини і емульсії солей, кислот і лугів, масла, радіоактивні сполуки);
- органічні (рослинного і тваринного походження, а також смоли, феноли, барвники, альдегіди, сірко- та хлорутримуючі речовини і т.д.);
- біологічні (хвороботворні бактерії, віруси, збудники інфекцій).
Неочищені і частково очищені стічні води, що надходять до водних об'єктів, призводять до зміни фізико-хімічних властивостей та їх забруднення вод. У забруднених водних об'єктах відбуваються складні процеси, які приводять до відновлення природного стану їх режиму. Сукупність гідродинамічних, біологічних, хімічних і фізичних процесів, які приводять до зниження концентрації забруднюючих речовин у воді, називається самоочищенням.