8. Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт

Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям і здоров'ям працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням

технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Зазначені особи вважаються застрахованими з моменту заходження на борт повітряного судна з метою виконання ними своїх обов'язків до моменту сходження з нього.

Страхувальником є фізична або юридична особа, яка є замовником авіаційних робіт і уклала відповідну угоду з виконавцем авіаційних робіт.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю застрахованих осіб (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання

ними службових обов'язків щодо забезпечення технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою ніж 100 000 гривень для кожної застрахованої особи.

Для отримання страхової виплати страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового

страхування, а саме:

заяву про страхову виплату;

страховий поліс (сертифікат);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;

листок непрацездатності або довідку спеціалізованої медичної установи про встановлення інвалідності;

свідоцтво про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті застрахованої особи).

Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови встановлення факту настання страхового випадку одноразово згідно з договором обов'язкового страхування виплачує:

у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку спадкоємцю загиблого (померлого) згідно із законодавством - 100 відсотків страхової суми;

у разі встановлення застрахованій особі інвалідності I групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків страхової суми;

у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу - в розмірі 0,2 відсотка, але не більш як 50 відсотків страхової суми.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

9. Основні міжнародні вимоги до проведення авіаційного страхування

Зосередження зусиль усіх країн на забезпеченні безпеки польотів та відшкодуванні збитків потерпілим було започатковано ще до Другої світової війни прийняттям відповідних конвенцій у галузі авіації.

Варшавська конвенція 1929 року регулювала (а в деяких випад­ках регулює і сьогодні) відповідальність авіаційного перевізника щодо смерті, каліцтва або затримок пасажирів, а також щодо затримок і по­шкодження вантажу та багажу.

Згідно з конвенцією вид транспортування визначається «договором про транспортування»: для пасажира — це квиток, для багажу — ба­гажний чек, для вантажу — вантажна накладна. Конвенція також виз­начила, що:

• авіаційний перевізник відповідальний за смерть або каліцтво па­сажирів, якщо пригода сталася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажирів;

• авіаційний перевізник відповідальний за збитки, ушкодження і руйнування багажу та вантажу, що трапились під час транспортування;

• будь-яке положення в договорі про транспортування, яке супере­чить статтям конвенції, не матиме юридичної сили. Отже, підкреслю­ється, що положення конвенції про обов'язки авіакомпаній мають ви­ключний характер.

Деякі питання конвенцією передано до національної юрисдикції, тобто до юрисдикції того суду, де слухатиметься справа (наприклад, хто може подати до суду в разі травмування або загибелі пасажира і які права має пасажир).

Відповідальність згідно з Варшавською конвенцією була обмежена сумою 12 тисяч Конвенційних Золотих Франків (КЗФ).

Гаазька конференція 1955 року прийняла доповнення до Варшав­ської конвенції— документ відомий ще під назвою протоколу Хейга — і, зокрема, була збільшена сума відповідальності до 250 тисяч КЗФ.

Щодо перевезення багажу та вантажу відповідальність авіаційного перевізника була обмежена сумою в 250 КЗФ за кілограм, якщо від­правник не заявив вищої вартості багажу чи вантажу і при потребі не заплатив додаткової суми. Відповідальність за власність, що перебуває у пасажира, обмежена сумою в 5 тисяч КЗФ.

Оскільки сума відповідальності визначається в Конвенційних Зо­лотих Франках, це зумовлює певні труднощі при перерахунку КЗФ у місцеву валюту. Для спрощення процедури розрахунку колишній Ко­мітет Цивільної Авіації США визначив ліміт відповідальності в 20 ти­сяч доларів США за 250 тисяч КЗФ. Часто уряди певних держав уста­новлюють суми відповідальності в місцевій валюті. Водночас існує вірогідність того, що в деяких країнах суди можуть перевести Конвен­ційний Золотий Франк у місцеву валюту, використавши для цього вар­тість золота.

У червні 1995 року Міжнародна Асоціація Авіаперевезень (ІАТА) скликала конференцію з питань обов'язків авіакомпаній, маючи на меті нову спільну угоду, що змінила б Монреальську угоду 1966 року. Наслідком цієї конференції на щорічних зборах ІАТА в Куала-Лумпур 3О жовтня 1995 року було прийняття Спільної Угоди про обов'язки перед пасажирами.

Ця угода зобов'язує всі сторони, що її підписали, скасувати обме­ження розмірів компенсації на всі види травм, передбачені Варшавсь­кою конвенцією (протоколом Хейга 1955 року). Це стосується й смер­тельних випадків та тілесних ушкоджень.

Відповідальність щодо перевезення пошти є винятком із системи Варшавської конвенції і регулюється як місцевими законами, так і Міжнародною Поштовою Конвенцією.

Останні зміни до міжнародних актів з питань проведення авіаційного страхування були прийняті в 1999 році в Монреалі. Ці зміни мають на меті повну уніфікацію правил авіаційного страхування. Але на сьогодні уніфіковані правила не ратифіковані більшістю країн учасниць Міжнародної асоціації авіаперевезень. Тому в більшості країн відповідальність є різною. Наприклад, аварія літака класу Іл.-76 оцінюється:

в Німеччині – 75 млн. дол..;

в Швеції – 42,5 млн. дол..;

в Данії – 3 млн. дол.;

в Італії – 2 млн. дол.;

в Україні 5 млн. грн.