118. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки.

Конкуренція – це елемент ринкового господарства, це суперництво між учасниками ринкового госпо- дарства, це боротьба за джерела сировини, ринки збуту, вигодні умови застосування капіталу за велику долю прибутку. Конкуренція означає, що: 1)наявність на ринку великого числа незалежно діючих покупців та продавців будь-якого конкретного продукту або ресурсу; 2)свобода для покупців та продавців виступати на тих чи інших ринках або залишати їх. ринок вільної конкуренції. Його характеристики: А)на ринку присутні багато фірм, Б)жодна з них не займає значимої долі ринку, В)продукція є однородною, Г)вхід та вихід з галузі не є тяжким, Д)покупці та продавці мають рівний доступ до інформації

к

119. Фактори підвищення продуктивності праці.

Так, продуктивність праці визначається як співвідношення продукту до кількості зайнятих у його вир-ві за певний проміжок часу.

Продуктивність праці - найважливіший показник прогресивності технолог. способу вир-ва та відносин власності, який свідчить про використання р. с.

Фондовіддача - це відношення вартості продукту до засобів праці. Вона виражає ефективність використ. засобів праці або показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

122. Концентрація і централізація виробництва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.

Базуясь на концентрації і централізації капіталу, виростая з конкуренції, виникає економічний монополізм. Економічний монополізмі. Цей тип монополізму є стержне­вим. Суть його полягає в утворенні великих підприємств, об'єднань підприємств, які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини продукції певної галузі або декількох галузей, що дає їм можливість впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високого (монопольного) прибутку.

Існує багато форм монополістичних об'єднань. Найпростіші з них - конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про ціни. Вищими формами монополістичних об'єднань є картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - учасники картелю ділять поміж собою ринки збуту, визначають ціни, домовляються про норми виробництва та збуту продукції. Ця норма називається квотою.

Синдикат - таке монополістичне об'єднання, в якому підприємства, що в нього входять, втрача­ють свою комерційну самостійність. Збут товарів, а часто й закупівлю сировини здійснює контора синдикату.

Трест - це такий вид моно­полій, де учасники втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність.

Концерн - це об'єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій.

В умовах же нагро­мадження капіталу на монополістичному рівні пошуки шляхів прибуткового застосування капіталу породили таку складну форму концентрації виробництва й капіталу на міжгалузевому рівні, як диверсифікація. Диверсифікація - нове явище в економіці розвинутих країн світу, яке почало розвиватися з середини 50-х рр. 20 ст. Сутність її полягає в проникненні великих фірм у галузі, що не мають прямо­го виробничого зв'язку з основною галуззю їхньої діяльності. У результаті поглинання великими компаніями, що проника­ють у галузь, фірм, уже діючих у цій галузі, створюються велетен­ські й складні багатогалузеві комплекси, які отримали назву конгломератів. Конгломерат - це одна з форм монополії, в якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях.

Для сучасного ринку основним видом конкурентних відносин є синтез конкуренції і монополії у вигляді олігополістичної конкуренції. Олігополія - передбачає, що в окремій галузі народного господарства діє не одна, а декілька великих корпорацій, які конкуруючи одна з одною, зберігають монополію в межах певного співтовариства, що виробляє ідентич­ний товар…

123. Фінансово-монополістичний капітал і його суть.

Ккапітал – це грошові та матеріальні кошти, які використовуються в суспільносу виробництві з метою отримання прибутку.

З розвиком інтернаціоналізації економічного життя полали формуватись різноманітні монополії, в тому числі і фінансові. Вони почали активно впливати на розвиток економічних відносин в усьому світі. На долю фінансово-монополістичного капіталу приходиться майже 70 відсотків усіх капіталовкладень та всіх фінансових операцій світу.

124. Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки.

Невизначеність шляхів подальшого політичного та економічного розвитку є основною причиною відсутності у багатьох країн чітко окреслених схем входження до регіональних і світових господарських структур. Національна економіка кожної з країн має істотні відмінності у своїй структурі, співвідношенні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, потенційних можливостях до саморозвитку й включення у загальносвітові та регіональні господарські процеси. Загальною особливістю цих країн є перехідний характер економічних процесів у народному господарстві. При цьому чітко проглядається багатоплановість перехідного стану: водночас відбуваються формування національного господарства, побудова ринкової економіки й спроби адаптуватись до світових та регіональних економічних структур.

Взагалі всі країни відносяться до змішаної економіки. Вона характеризується різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо. Криза адміністративно-командної економіки спричинила невідкладне завдання створення нового господарчого механізму, що забезпечує ефективність використання усіх природно-господарських ресурсів, зміцнення НТП, відродження господарської ініціативи і заповзятливості. Такий механізм припускає строгу і чітку персоніфікацію виробничо-господарських ресурсів, основна маса об'єктів державної власності повинна бути приватизована. На цій основі повинна бути створена ринкова економіка.

Перехідними ми називаємо такі економіки, які перебувають у процесі великомасштабних змін, що ведуть до іншої, стабільної економіки. Перехід має визначену кінцеву мету – ринокву економіку та парламентську демократію.