12. Економічна система: її сутність та структурні елементи.

Ек. система – сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин. Взаємозв‘язок міє якими формує організаційно-економічні відносини і певні види господарської діяльності.

Продуктивні сили – це засоби виробництва та люди, які використовують свої знання, кваліфікацію і здійснюють вир-во. Пр. сили складаються з 2-х підрозділів – прод.сили матеріального вир-ва, та прод.сили соціально-духовного вир-ва. Вищим показником розвитку прод-х сил є – продуктивність праці, яка вимірюється обсягом виробленої продукції на кількість середньорічних зайнятих у виробництві.

Ек. система включ. такі елементи –

-мікроелементи мікроекономічного рівня

-елементи мегоекономіки ( галузі, підгалузі вир-ва)

-макроекономіка (крупні підрозділи)

-світова економіка

В економ.системі виділяють суспільне виробництво ( матеріальне вир-во, нематеріальне)

В системі економічних відносин виділяють:

-ек. відносини

-організаційно-економічні

-техніко-економічні

-соціально-економічні

13. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи. Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил.

Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Прод. сили складаються із 2-х підрозділів:

-прод.с. мат-го вир-ва;

-прод.с. соціально-духовного вир-ва.

Продуктивні сили - це не просто сукупність людей, що володі­ють певним виробничим досвідом та засобами виробництва. Відносини між людиною та природою, які характеризують виробничий, технологічний зв'язок у суспільному виробництві, складають основний зміст продуктивних сил.

Суспільний поділ праці ..

Поділ праці – це розподіл роботи між різними виробниками, зайнятими різними видами праці, що передбачає виробництво ними різних видів корисних речей або виконання різних видів роботи.

Структура прод. сил визначається суспільним поділом праці та його прогресом. В системі сусп. поділу праці розрізняють :

-поділ праці по городам у формі яких виступають галузі народ. господарства.

-частковий поділ праці.

-поділ галузей народ. господаства на підгалузі.

-одинчний поділ праці ( створення спец. підприємств, кожен з них водночас до відповідної галузі).

-індивід. поділ праці, який реалізується на рівні окремої людини.

Основною формою існування поділу праці є спеціалізація.

Спеціалізація відображає процес зосередження виробництва окремих видів продукції або її частини у самостійних галузях виробництва або підприємствах. Вона сприяє збільшенню виробництва продукції та підвищенню її якості, зростанню продуктивності праці.

Кооперація праці - це форма організації праці, яка за­безпечує узгодженість спільних дій працівників у процесі вироб­ництва.

Поширеними формами кооперації праці є концентрація та ком­бінування виробництва.

Концентрація - це укрупнення або об'єднання вузькоспеціалі-зованих підприємств.

Комбінування - форма концентрації виробництва, основана на об'єднанні підприємств: а)різних галузей; б)таких, які є послідов­ними ступенями обробки сировини (металургійний комбінат); в)таких, які виконують допоміжну роль у відношенні одне до одного (агропромкомбінат).

Отже, поділ праці, в міру розвитку його форм, виступає неод­мінною умовою розвитку продуктивних сил. Тому він вважається одним з найважливіших критеріїв економічного прогресу.

14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб‘єкти економічної системи.

Домогосподарство — це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факто­рами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Домогосподарству як одному з суб‘єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі ек-х відносин:

1. задоволення потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів су­купного попиту на кінцеві блага.

2. домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (під­приємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання.

3) частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Функції дом-ва: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження.

Підприємство .

Підприємство - це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна структурна ланка народногосподарського комплексу й основний суб'єкт ринкової економіки. В такій якості підприємство виступає тому, що:

1. Саме на підприємстві проходить процес виробництва матері­альних благ (надання послуг).

2. Підприємство має закінчений цикл відтворення (випуск і реалізація продукції) й покриває свої видатки своїми доходами, тобто, діє на основі комерційного розрахунку.

3. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи (має самостійний баланс, рахунки в банку, свою печатку й товарний знак). Підприємства діють у найрізноманітніших сферах та умовах. Це породжує багаточисельність їх видів. Держава. Держава є найвищою формою організації людського співжиття. Вона створила умови для того, щоб діяльність людей щодо задоволення своїх потреб в їжі, одязі, житлі та інших мат-х благах здійснювалась згідно з схваленими суспільсвом нормами, правилами та звичаями.

Функції держави .

1- розробка, прийняття й організація виконання госпо­дарського законодавства (правова основа підприємництва, оподат­кування, банківської системи тощо).

2 - забезпечення умов нормальної роботи ринкового меха­нізму (демонополізація економіки, антиінфляційна політика, підтримка державних фінансів у бездефіцитному стані, стабіль­ність грошового обігу і т.д.).

3 - забезпечення вирішення економічних проблем, які ринковий механізм вирішити неспроможний або вирішує їх не досить ефективно (екологічні, соціально-економічні, проблема справедливого розподілу доходів, НТП…)

15. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.

Економічні відносини – це зв‘язки і відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва і розподілу, споживання вироблених благ. Економічні відносини є об‘єктивними, оскільки не залежать від волі і свідомості людини. Економічні відносини залежать від продуктивних сил, рівня їх розвитку і характеру .

1. Ек. відносини становлять суспільну форму економічної системи.

2. Ек. віднос. виступають як спосіб організації екон. системи. Це забеспечує такі аспекти як організаційно-економічні відносини і техніко-економічні відносини.

3. Ек. в . формують соц. Характер економ. системи, а в зв‘язку з цим і відповідну для неї організацію.

16. Структура економічних відносин. Соціально-економічні відносини.

Структура :

-соціально-економічні.

-організаційно-економічні.

-соціально-технічні.

На всіх стадіях суспільного вир-ва люди вступають між собою в певні відносини. Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність: відносини вир-ва, розподілу, обміну й споживання.

Суть і основу названих відносин складають відносини власно­сті на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: 1) суспільний спосіб поєднання робітника із засобами вироб­ництва, 2) відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; 3) умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва, тобто ту суспі­льну форму, у якій відбувається виробництво. Отже, відносини власності визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин.