37. Порядок укладення та форма договору позики.

Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору позики.

Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Тобто договір позики укладається традиційним способом з двох стадій:

1. Оферта

2. Акцепт

Щодо форми договору позики (ст. 1047 ЦК)

Договір позики укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми автоматично не тягне за собою недійсність догово­ру позики, але за наявності спору рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Виходячи з того, що у відносини позики досить часто вступають громадяни, ЦК регулює спрощений порядок їх оформлення. Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики на суму, яка не перевищує десяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, за винятком договору по­зики, в якому позикодавцем с юридична особа, може бути укладений в усній формі. На підтвердження його укладення надається розписка позичальника або інший документ, який підтверджує передачу пози­кодавцем певної грошової суми або певної кількості речей. Розписка або інший документ (акт передання та прийняття, рахунок-фактура на товари тощо), якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. Вони не замінюють договору позики. У зв'язку з цим укладення такого договору, що підтверджується лише розпискою, вважається недодержанням вимог закону. Боргові документи мають підтверджувати дві обставини: по-перше, факт отримання боржником грошей або речей, їх кількість, рід та якість; по-друге, точ­но визначений строк повернення грошей або речей, а у разі його відсутності — момент пред'явлення вимоги. Обов'язковими реквізитами боргового документа є власноручний підпис боржника (позичальника), його уповноваженого представника, а факультатив­ними — дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо. Відсут­ність боргового документа тягне такі ж самі наслідки, що й недодер­жання письмової форми - у разі спору сторони не можуть посилатися на свідчення свідків.

38. Зміст договору позики. Його виконання

Зміст договору позики складають його умови.

Істотною умовою – є предмет.

Предметом договору позики можуть бути грошові кошти у готів­ковій та безготівковій формі, а також речі, визначені родовими озна­ками. Майно, що складає предмет позики, переходить у власність по­зичальника і використовується ним на власний розсуд. Отже, позико­давець має право вимагати повернення не того ж майна (тих самих грошових купюр), а майна такого ж роду та якості (певної грошової суми).

Виконання договору позики передбачає належне виконання позичальником обов'язку повернути позику в порядку, передбаченому ст. 1049 ЦК.

На позичальника покладається обов'язок повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такої самої якості та такого самого роду, що були передані йому позикодавцем. Позичальник зобов'язується також сплатити винагороду (проценти за користування позикою), якщо договір не є безоплатним. Позикодавцеві належить право вимагати від позичальника повернення позики, та сплати процентів з а оплатним договором позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник повинен повернути позикодавцеві предмет позики у строк та в порядку, встановлені договором. Ним, зокрема, можуть передбачатися час і місце повернення, особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики поширюються положення ЦК України про місце виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 532 ЦК, згідно з якою, якщо місце виконання грошового зобов'язання не встановлене у договорі, виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо позикодавцем виступає юридична особа, — то за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо позикодавець на момент виконання зобов'язання змінив місце прожи­вання (місцезнаходження), на нього покладається обов'язок сповістити про це позичальника (ст. 532 ЦК). За відсутності у договорі умови щодо строку вимо­ги, позичальник повинен повернути гроші або речі протягом ЗО днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Сторони у договорі можуть встановити інші умови повернення позики, якщо строк повернення не визначений або визначений моментом пред'явлення вимо­ги. У цьому випадку договором може бути передбачено більший або менший ніж ЗО днів строк повернення позики. ч. 2 ст. 1049 ЦК передбачає правило, згідно з яким достроко­ве повернення позики допускається лише за договором безпроцентної позики.

При достроковому поверненні грошових коштів за оплатним договором позикодавець позбавляється частини свого прибутку у вигляді процентів за користування нада­ними в борг грошовими коштами. Тому дострокове повернення боргу за оплатною позикою допускається, якщо таке право прямо передбачено договором. Сторони можуть прямо встановити в договорі неприпустимість достроково­го повернення позики незалежно від того, нараховуються проценти чи ні.

Ч. 3 ст. 1049 ЦК закріплює імперативну норму щодо моменту повернення позики, згідно з якою позика вважається повернутою в момент передання позикодав­цеві речей, зарахування грошових коштів, що позичалися, на його банківський раху­нок. Зазначене правило не може бути змінене волею сторін договору позики. Тому моментом повернення позики не буде вважатися, наприклад, момент списання бан­ком відповідної суми з рахунку позичальника або момент надходження грошових коштів на кореспондентський рахунок банку, що обслуговує позикодавця. Виконання за безоплатним договором позики полягає у поверненні позичаль­ником отриманої в борг суми. Якщо договір позики є оплатним, його належне виконання (позичальником) передбачає також оплату в повному обсязі про­центів за користування грошовими коштами. У силу передбаченого ст. 545 ЦК загального правила на позикодавця, як кре­дитора, покладається обов'язок підтвердити прийняття виконання. Позикодавець повинен видати позичальникові розписку про отримання виконання або повер­нути отриманий при укладенні договору борговий документ (розписку позичаль­ника тощо). У випадку неможливості повернення боргового документа позикода­вець повинен вказати про це у розписці, яку він видає позичальникові. У разі відмо­ви позикодавця повернути борговий документ або видати розписку позичальник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому випадку позикодавець вважається таким, що прострочив відповідно до вимог ст. 545 ЦК.