3.3. Характеристика інтегрованих підходів до управління: процесний підхід, системний підхід, ситуаційний підхід

Процесний підхід як концепція, означає значний переворот в управлінській думці, і стверджує, що процес управління однаковий для всіх організацій. Процесний підхід був уперше запропонований адміністративною школою, що намагалася описати функції менеджера. Але ці автори розглядали функції як незалежні друг від друга.

Процесний підхід, на противагу цьому, розглядає функції управління як взаємозалежні. Управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не одночасна дія,, а серія безупинних взаємозалежних дій, їх називають управлінськими функціями

А. Файоль, котрий перший почав розробляти цю концепцію, вважав, що існує п’ять вихідних функцій. За його словами, "управляти - означає пророкувати і планувати, організовувати , розпоряджатися, координувати і контролювати". Інші автори розробили інші переліки функцій.

Огляд дозволяє виявити такі: планування, організація, розпорядництво, мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, добір персоналу, представництво і ведення переговорів або укладання угод. Процесний підхід виходить з того, що процес управління складається з функцій планування, організації, мотивації і контролю. Ці чотири первинні функції управління об'єднані з’єднувальними процесами комунікації і прийняття рішення.

Керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно припускає можливість впливу на окремих робітників і групи робітників таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що вкрай істотно для успіху організації.

Системний підхід не є простим набором інструкцій та принципів для управлінців – це засіб мислення. Він допомагає керівникові побачити організацію як єдність всіх її окремих частин, невід’ємно зв’язаних з зовнішнім світом.

Головне значення має синергетична характеристика системного підходу. Організаційні системи будуються таким чином, щоб досягти синергізму, додаткового ефекту від скоординованої роботи всіх елементів організаційної системи.

Системний підхід виділяє взаємозалежність окремих частин організації, а також взаємозалежність організації і навколишнього середовища. В основі лежить теорія систем. Щоб зрозуміти , як системний підхід допомагає керівнику краще зрозуміти організацію і більш ефективно досягти цілей , визначимо що таке система.

Система - це деяка цілісність, яка складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристику цілого. Всі організації є відкритими соціотехнічними системами. Проте теорія систем сама по собі, не говорить керівникам , які саме елементи організації як системи особливо важливі. Ця теорія не визначає основні перемінні які впливають на функцію управління. Не визначає вона і того що в навколишньому середовищі впливає на управління і як середовище впливає на результат. Визначення перемінних і їхнього внеску на ефективність організації є основним внеском ситуативного підходу.

Він є логічним продовженням теорії систем. Центральним моментом ситуативного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, що сильно впливають на організацію в даний конкретний час. Вибір і застосування методів управління залежить від ситуації Ситуативний підхід , розроблений наприкінці 60-х, не вважає , що концепції класичної теорії управління не вірні. Він також використовує процесний і системний підходи.

Практичне застосування ситуаційного підходу основане на вмінні менеджера володіти ефективними засобами професійного управління, тобто розуміти сутність процесу управління, індивідуальної та групової поведінки людей, знати методи планування і контролю та кількісні методи прийняття рішень; передбачати позитивні та негативні наслідки застосування тієї чи іншої концепції або методики у певній ситуації; правильно розуміти й інтерпретувати ситуацію, тобто визначати найважливіші фактори і обирати найчутливіші елементи, вплив на які забезпечить найбільший ефект; пов’язувати конкретні прийоми з конкретними ситуаціями, забезпечуючи досягнення мети організації найефективнішим шляхом.