5. Медико-соціальна робота в плануванні родини

В останні роки особливу соціальну значимість набула проблема збереження репродуктивного здоров'я населення. Високий рівень кількості штучних абортів, захворювань, що передаються статевим шляхом, а також перевищені в кілька разів у порівнянні з економічно розвиненими країнами показники материнської й дитячої смертності, що обумовлюють високі репродуктивні втрати, зажадали розробки нової стратегії охорони репродуктивного здоров'я населення України, важливе місце в якій приділяється плануванню родини.

Існує кілька визначень поняття «планування родини». Ряд дослідників розуміють під плануванням родини «вільне й відповідальне батьківство», ототожнюючи дане поняття з народженням бажаних і здорових дітей. Планування родини розглядають також як сукупність заходів політичного, соціально-економічного й медичного характеру, спрямованих на збереження репродуктивного здоров'я населення, реалізацію громадянами репродуктивних прав.

Ще в 1968 році ООН проголосила право на планування сім'ї та вільне відповідальне батьківство як невід'ємне право кожного громадянина. В 1974 році було визнано право кожної людини й кожної країни займатися плануванням сім'ї на державному рівні.Всесвітньою організацією охорони здоров'я планування родини розглядається як вид діяльності, які мають на меті допомогти особам і подружнім парам уникнути небажаних вагітностей, народити на світ бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, контролювати вибір часу дітородіння, визначати за бажанням батьків кількість дітей у родині.

Визнавалось також, що це право кожної людини необхідно реалізувати, виходячи з потреб своєї сім'ї й відповідальності перед суспільством.

Враховуючи державну вагомість цього питання. Постановою Кабінету міністрів України 13 вересня 1995 долі була прийнята Національна програма “Планування сім'ї”.

Планування сім'ї як суттєвий елемент первинної медичної допомоги в багатьох країнах світу та в Україні включає такі основні види діяльності:

1. інформація та консультування населення з питань планування сім'ї;

2. організація служб планування сім'ї;

3. забезпечення населення засобами контрацепції;

4. лікування неплідності та сексуальних розладів;

5. формування громадської думки в процесі роботи, спрямованої на зміну усталених уявлень про планування сім'ї як про суто медичну чи внутрісімейну проблему;

6. підвищення рівня знань і кваліфікації з цієї проблеми не тільки акушерів-гінекологів та лікарів інших спеціальностей, а також середніх медичних працівників, у першу чергу, акушерок фельдшерсько-акушерського пункту;

7. поглиблення та поширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовки педагогів та батьків з питань сексуального розвитку дітей;

8. залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування сім'ї, сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;

9. підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім'ї.

11 червня 1997 р. Міністерством охорони здоров'я України виданий наказ № 180 “Про організацію роботи медичних центрів планування сім'ї та репродукції людини”, у якому затверджені типові положення про центри й кабінети планування сім'ї, а також рекомендовану структуру. Структурними одиницями даного рівня є клініки планування родини й кабінети (приймання) планування родини. Основні напрямки діяльності Центру планування родини й репродуктивного здоров'я:

• організаційно-методичний: участь у формуванні служби планування родини в регіоні; аналіз демографічної ситуації; проведення соціологічних досліджень із метою вивчення потреб населення в різних послугах із планування родини; організація підготовки й підвищення кваліфікації кадрів; підготовка, тиражування й забезпечення інформаційними матеріалами населення й фахівців; визначення потреби населення в різних контрацептивних засобах і підготовка рекомендацій з їхньої закупівлі й реалізації, у тому числі безкоштовної, для регіону; здійснення взаємозв'язку й наступності в діяльності різних установ служби планування родини регіонального рівня;

• медичний: консультування населення з метою добору засобів контрацепції; медична, соціальна й психологічна реабілітація жінок після абортів, пологів, гінекологічних операцій; організація й проведення профілактичних медичних оглядів населення;

• інформаційно-просвітницький: поширення інформаційних матеріалів серед населення в трудових колективах, освітніх установах, установах соціального обслуговування населення й культури, безпосередньо в самих установах; реалізація освітніх програм серед різних груп населення; робота із засобами масової інформації, фахівцями установ, на базі яких розгорнута діяльність установ служби планування родини;

• надання послуг населенню з питань планування родини, профілактики аборту, добору засобів контрацепції, диспансеризації й інших видів медико-соціальної допомоги по збереженню й зміцненню репродуктивного здоров'я.

Структура й штат центру визначаються його керівником з урахуванням наданих йому прав і відповідно до напрямків діяльності центру й потребами регіону. У штатний розклад медико-педагогічного центру включаються керівник, адміністратор, бухгалтер, акушер-гінеколог, венеролог, уролог (андролог), акушерка (медсестра), викладач-методист з сексуальної освіти, соціальний працівник, психолог, лаборант, технічний персонал.

Для визначення змісту й методики діяльності фахівців соціальної роботи в установах служби планування родини необхідно сформулювати мету й завдання медико-соціальної роботи в даній сфері.

Метою медико-соціальної роботи в плануванні родини є досягнення максимально високого рівня репродуктивного здоров'я населення.

Основними завданнями в розвитку служби планування сім'ї на перспективу визначено(Міністерство охорони здоров'я України Наказ 04.08.2006 N 539 Про організацію діяльності служби планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я в Україні):

1. вивчення основ сексуальної поведінки та методів контрацепції в учбових заставах і центрах для молоді;

2. підвищення безпеки абортів і вдосконалення рекомендації по запобіганню небажаної вагітності після абортів і пологів;

3. розповсюдження сучасних методів контрацепції;

4. запобігання захворювань, що передаються статевим шляхом;

5. широка інформаційна діяльність з проблеми планування сім'ї;

6. допомога в реалізації репродуктивних прав

7. надання допомоги жінкам та дівчатам-підліткам, жертвам сексуального насильства;

8. міжнародне співробітництво.

Об'єктом медико-соціальної роботи в плануванні родини є населення репродуктивного віку. Для визначення специфічних особливостей медико-соціальної роботи в плануванні родини дану вікову категорію населення необхідно розділити на окремі групи, зміст і методика роботи з якими мають характерні риси. Такими групами є: особи, що вступають у репродуктивний період (підлітки й молодь); особи активного репродуктивного віку (особи, які вступають у шлюб і молоді сімейні пари; пари, що очікують народження дитини, що й мають дитину у віці до 1 року; пари, що обирають аборт як метод регулювання народжуваності; пошуки подружні пари); особи пізнього репродуктивного віку.

Медико-соціальна робота з особами, що вступають у репродуктивний період, передбачає вирішення двох основних завдань: підвищення рівня поінформованості з питань статі, а також забезпечення доступу до одержання необхідної медико-соціальної допомоги з питань планування родини. Причиною цього є те, що для підлітків і молоді характерними є низький рівень знань із питань статі, ранній початок сексуальних відносин, часта зміна сексуальних партнерів, високий рівень штучних абортів і захворювань, що пердаються статевим шляхом, внаслідок небезпечної сексуальної поведінки, низька доступність медико-соціальної допомоги з питань планування родини, матеріальна залежність від дорослих і т.д.

Медико-соціальна робота профілактичного напрямку з даною групою включає:

• виявлення факторів ризику порушень репродуктивного здоров'я (ранній початок сексуальних відносин, часта зміна сексуальних партнерів, вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, соціальне неблагополуччя в родині, девіантна поведінка, соматичні захворювання, що негативно впливають на становлення репродуктивної функції, і т.д.);

• формування на основі виявлених факторів ризику груп для проведення цілеспрямованої роботи зі зменшення (ліквідації) впливу виявлених факторів;

• розробку й реалізацію цільових програм по збереженню й зміцненню репродуктивного здоров'я підлітків;

• участь в організації й проведенні профілактичних медичних оглядів з метою раннього виявлення патології репродуктивної системи;

• розробку й реалізацію освітніх програм, спрямованих на формування установок на здоровий спосіб життя, підвищення сексуальної культури, безпечна й відповідальна сексуальна поведінка;

• консультування підлітків і молоді з питань безпечної й відповідальної сексуальної поведінки (контрацепція, профілактика штучного аборту, попередження інфекцій, переданих статевим шляхом);

• консультування батьків, педагогів і вихователів освітніх установ з питань статєвого виховання, сексуальної освіти й просвіти підлітків і молоді;

• соціальну експертизу родин підлітків, що становлять групу ризику.

Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку передбачає:

• вияв підлітків, які страждають захворюваннями репродуктивної системи, а також супутніми соматичними захворюваннями, що негативно впливають на репродуктивне здоров'я;

• сприяння підліткам в одержанні адекватної медико-соціальної допомоги в установах охорони здоров'я;

• допомога в реалізації репродуктивних прав підлітків і молоді, у тому числі права на інформування й послуги з питань планування родини;

• сприяння в одержанні кваліфікованої допомоги у зв'язку з перериванням вагітності, забезпечення можливості проведення «безпечного» аборту;

• участь у розробці й здійсненні комплексу реабілітаційних заходів після операції штучного переривання вагітності, а також захворювань репродуктивної системи, у тому числі переданих статевим шляхом;

• надання медико-соціальної, психологічної й правової допомоги юним матерям;

• представлення інтересів підлітків в адміністративних і судових органах;

• роботу зі створення психологічного комфорту в соціально неблагополучних родинах підлітків.

Методи медико-соціальної роботи з даною групою відрізняються різноманіттям. Так, для підвищення поінформованості підлітків з питань планування родини доцільно використовувати різні методи й засобу статєвого виховання й освіти: лекції, бесіди, рольові ігри, роботу зі сценарію. Слід також використовувати для цієї мети молодіжні видання, що користуються популярністю в даної групи.

Добре зарекомендували себе програми «Рівний навчає рівного» або «Підліток-Підліткові», націлені на підготовку фахівців-волонтерів по актуальних для даного віку проблемах із середовища підлітків. Навчені підлітки можуть стати гарними провідниками знань для своїх однолітків, оскільки можуть надавати інформацію в малодоступні для дорослих місцях: молодіжних клубах, дискотеках, походах, інших місцях проведення дозвілля. Організація підготовки таких волонтерів є предметом професійної діяльності фахівця соціальної роботи.

Крім цих методів фахівець соціальної роботи повинен широко використовувати соціальну діагностику, консультування, патронаж, тренінги, різні методики профілактичної роботи.

Форми роботи залежно від розв'язуваних завдань також можуть бути різними — індивідуальна (при проведенні консультування з питань контрацепції), групова (при проведенні освітніх програм) або масова (підвищення поінформованості підлітків через друковані видання або інші ЗМІ).

У процесі просвітницької діяльності фахівець соціальної роботи може використовувати різні засоби: відео- і аудіо-матеріали, інформаційні буклети, пам'ятки, плакати, організацію й проведення різних конкурсів, акцій, залучення до роботи молодіжних кумирів і ін. Величезне значення для успішної роботи з даною групою має принцип конфіденційності й анонімності.

У зв'язку з необхідністю формування в підлітків позитивного відношення до здорового способу життя, плануванню своєї родини й відповідальному батьківству Російською асоціацією «Планування родини» розроблена освітня програма «Основи планування родини й здорового способу життя». Програма використовується педагогами, психологами, медичними й соціальними працівниками, що займаються з підлітками у віці 14-18 років як у школі, так і в інших установах — центрах планування родини, молодіжних центрах і т.д. Робота з підлітками вимагає ретельного відбору й всебічної підготовки фахівців. Дана програма може використовуватися в ході професійної підготовки або підвищення кваліфікації фахівців у цій області. Вона складається із шести розділів:

I розділ «Розвиток організму людину»;

II розділ «Відповідальне батьківство, планування родини й репродуктивне здоров'я»;

III розділ «Особливості дорослішання й становлення сексуальності».

IV розділ «Особистість, суспільство, родина»;

V розділ «Психологія спілкування»;

VI розділ «Основи здорового способу життя».

Кожний розділ містить у собі перелік тем, їх короткий зміст, ключові слова, з якими слухачі повинні бути ознайомлені в ході заняття.

Перший розділ, присвячений розвитку організму людину, складається із семи тем, вивчення яких дає уяву про анатомофізіологічні особливості організму людину, включаючи репродуктивну систему, особливості її функціонування на різних життєвих етапах. У нього входять також теми, присвячені вагітності й пологам з урахуванням фізіологічних і психологічних змін жіночого організму в цей період.

У другому розділі викладаються питання планування родини і його ролі в житті людини. Докладно розглядаються сучасні методи контрацепції в нерозривному зв'язку з репродуктивним здоров'ям, аборт і його наслідки, поняття «безпечного» аборту, епідеміологія, клініка й профілактика хвороб, переданих статевим шляхом. Висвітлюються питання безпечної сексуальної поведінки.

У третьому розділі запропоновані теми, присвячені проблемам становлення сексуальності, особливостям чоловічої, жіночої, підліткової сексуальності, а також формам її прояву, безпечній і відповідальній сексуальній поведінці.

Четвертий розділ висвітлює проблему родини. Розглядається родина в сучасному суспільстві, типи й функції родини, законодавство про родину, права й обов'язки батьків і дітей.

У п'ятому розділі представлені ключові питання психології спілкування. Розглядаються форми спілкування між людьми, причини труднощів, що виникають при їхньому спілкуванні, правила й навички, що сприяють успішному спілкуванню, можливі конфліктні ситуації в підлітковому віці, способи їх попередження й виходу з них.

Шостий розділ — про основи здорового способу життя. У ньому викладаються сучасні підходи до понять «здоров'я» і «хвороба» і причини, що викликають захворювання, питання профілактики й зміцнення здоров'я, самоконтролю за станом здоров'я, впливу шкідливих звичок на розвиток і здоров'я людину. Приділяється увага питанням екології, взаємозв'язки й взаємного впливу людину й навколишнього середовища.

Дана програма є однієї з перш, що базуються на комплексному підході в статєвій освіті, інтегрованій з питаннями здорового способу життя.

Для осіб активного репродуктивного віку характерна недостатня поінформованість із питань планування народження дитини, важливості дотримання оптимальних інтергенетичних інтервалів; економічна й соціальна незахищеність у випадку народження дитини; нераціональна контрацептивна поведінка і як наслідок цього використання штучного аборту як методу регулювання народжуваності; обмежений доступ до одержання висококваліфікованої медико-соціальної допомоги у випадку порушень репродуктивної функції, у тому числі безплідності і т.д.

Головним завданням медико-соціальної роботи із сімейними парами, що вступають у шлюб і молодими, представниками другої з виділених нами груп, є підготовка до народження дитини. Дана робота профілактичного напрямку включає:

• сприяння в проведенні комплексних медичних оглядів для оцінки стану здоров'я майбутніх батьків;

• підвищення рівня знань майбутніх батьків з питань планування зачаття, народження й виховання здорової дитину;

• сприяння в одержанні необхідної медико-соціальної допомоги жінкам під час вагітності;

• психологічне консультування подружжя;

• формування раціональної контрацептивної поведінки у випадку тимчасової відмови від народження дитини, а також після його народження.

Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку із представниками даної групи повинна бути націлена на одержання необхідної медико-соціальної допомоги при наявності захворювань, що перешкоджають або ускладнюють народження здорової дитину. Важливо, щоб робота проводилася саме з подружньою парою, а не з одним з подружжя.

Особлива увага слід приділити парам, що обирають аборт як метод регулювання народжуваності. Основним завданням фахівця соціальної роботи в цьому випадку буде формування раціональної контрацептивної поведінки подружньої пари: надання інформації про сучасні методи контрацепції, роз'яснення небезпеки використання аборту як методу регулювання народжуваності, допомога в оволодінні методикою використання контрацептивних засобів. Важливо, щоб дана робота велася як до направлення жінки на штучне переривання вагітності, так і після операції. Тим самим буде забезпечене виконання одного з важливих складових елементів технології «безпечного аборту». Успіху такої роботи буде сприяти активне залучення в планування родини чоловіків.

Медико-соціальна робота патогенетичного напрямку з даною групою передбачає участь фахівця соціальної роботи в організації й проведенні комплексу реабілітаційних заходів після штучного аборту з метою профілактики можливих ускладнень: роз'яснення жінці необхідності їх проведення, сприяння в одержанні потрібної медичної, психологічної, правовий, соціальної й інших видів допомоги.

Медико-соціальна робота з безплідними подружніми парами має в основному патогенетичний (реабілітаційний) напрямок: сприяння в одержанні діагностичної й лікувальної допомоги, правова й психологічна підтримка, сприяння в безкоштовному доступі до сучасних дорогих видів медичної допомоги, включаючи нові репродуктивні технології. У випадку неуспішного лікування фахівцеві соціальної роботи слід допомогти безплідній подружній парі в оформленні опіки або всиновлення.

Для осіб пізнього репродуктивного віку, особливо жінок, характерні проблеми як медичного, так і психологічного характеру. Досить часті в такому віці неплановані вагітності пов'язані з недооцінкою багатьма жінками можливості її настання. Саме тому подружні пари в цьому віці не менш, ніж молоде подружжя, потребують консультацій з питань контрацепції, яку можуть проводити фахівці соціальної роботи. У представниць цієї групи часто виникають медичні й соціальні проблеми, пов'язані із клімактеричним періодом, що патологічно протікає, і т.д.

Вгасання репродуктивної функції в багатьох жінок часто супроводжується появою соматичної патології, наприклад сердцевосудинних захворювань, збільшенням у вазі, порушеннями сексуальних відносин. Багато жінок мають проблеми психологічного характеру через гадану втрату привабливості, відходу з родини дорослих дітей, труднощів, пов'язаних з роботою, і т.д. Усе це створює додаткові складності для жінок в «другому перехідному віці».

Завданням фахівця соціальної роботи в ході консультацій є переконання жінок у тимчасовому характері проблем, створення психологічного комфорту в родині, налагодження брачно-сімейних відносин. Важливо інформувати жінку про те, що багато проблем розв'язувані при відповідній терапії, можливості якої в останні роки суттєво розширилися. Для цього слід направляти всіх нужденних у корекційну терапію жінок до гінеколога-ендокринолога, а також сприяти в одержанні необхідної допомоги психолога, психотерапевта й інших фахівців.

У рамках медико-соціальної роботи профілактичного напрямку потрібно широко пропагувати дотримання норм і правил здорового способу життя, що сприяють поліпшенню самопочуття жінки, адаптації до нового етапу життя. Добре зарекомендувала себе організація терапевтичних співтовариств із числа жінок перехідного віку, що дозволяє фахівцеві соціальної роботи, а також іншим фахівцям проводити групові заняття.

Комплексний підхід у роботі з даним контингентом при одночасній роботі із чоловіком і членами родини пацієнтки буде сприяти підвищенню якості життя жінок.

Успішна діяльність фахівця соціальної сфери в установах служби планування родини обумовлена тісною взаємодією й наступністю в роботі з фахівцями установ освіти, соціального обслуговування населення, охорони здоров'я, а також роботодавцями — керівниками установ і підприємств.

Знання проблем клієнтів дозволяє фахівцеві соціальної роботи диференційовано будувати свою професійну діяльність із різними групами населення в установах служби планування родини різних рівнів. Крім цих методів фахівець соціальної роботи повинен широко використовувати соціальну діагностику, консультування, патронаж, тренінги, різні методики профілактичної роботи.

Визначаючи місце й роль соціального працівника в службі планування родини, В.І. Краснопольский, І.С. Савельєва, І.І. Соколова вважають, що в обов'язки фахівця соціальної роботи в області планування родини можуть бути включені:

• розробка разом з лікарем індивідуальних планів соціальної реабілітації підлітків після переривання непланованої вагітності; надання психологічної допомоги на різних етапах вагітності, у післяпологовому періоді;

• формування в підлітків і інших клієнтів відповідальності за репродуктивне здоров'я, соціальну поведінку й поведінка партнера, розробка й організація заходів щодо їхнього соціального захисту й підтримці, їх трудовому й побутовому улаштуванню;

• виявлення осіб, що випробовують негативний вплив соціального оточення за місцем проживання, навчання, роботи, надання їм необхідної допомоги, проведення з ними індивідуальної роботи із сексуальної поведінки й відповідальності за планування родини;

• надання сприяння дітям і дорослим, які мають потребу в облаштуванні в лікувальні установи за профілю планування родини, в одержанні матеріальної, соціально-побутової й іншої допомоги, потреба в якій пов'язана з вагітністю й народженням дитину;

• направлення на консультації з питань планування родини, надання психологічної й соціальної допомоги молодим чоловікам, пошукам родинам;

• інформування про права вагітних жінок, пільгах для вагітних жінок і жінок, що мають дітей;

• організація взаємодії установи із засобами масової інформації й населенням з метою формування адекватного відношення до проблем планування родини, охорони репродуктивного здоров'я жінок, дітей і підлітків, профілактики захворювань, переданих статевим шляхом, сексуальної просвіти підлітків;

• забезпечення взаємодії різних державних і громадських організацій по наданню необхідної соціальної допомоги населенню, пов'язаної із плануванням родини;

• взаємодія з фахівцями системи освіти, соціального захисту населення й ін.