Ведель Артем Лук'янович
А
рте́м
Лук'янович Ве́дель (1767, Київ —
†14
липня 1808,
там само) — композитор, диригент,
співак, скрипаль.
Народився в сім'ї київського міщанина, можливо, у квітні.
Тут Ведель жив до 1788, з квітня 1792 до весни 1796 та з літа 1798 до серпня 1799. Тут і закінчив свій земний шлях.
Навчався в Києво-Могилянській Академії до 1787, де здобув ґрунтовну гуманітарну й музичну освіту.
1788 відряджений до Москви, де керував капелами генерал-губернатора Москви.
Формально Ведель був зарахований на службу й отримував зарплату на будівництві в Кремлі приміщення «Присутственных мест» (з 17 березня 1788 до 27 травня 1791), згодом він числився у штаті VI Депутатського Сенату підканцеляристом (від 28 травня 1791 до 1 грудня 1792). Під час п'ятирічного перебування в Москві композитор мав можливість познайомитися з музичною культурою Росії й Західної Європи.
1 грудня 1792 за проханням Веделя його звільнено в чині канцеляриста Сенату.
З кінця 1792 живе у батьківському домі. Деякий час знову керував хором Києво-Могилянської Академії.
На початку 1794 Ведель очолив капелу. Водночас керував хором солдатських дітей.
1 березня 1794 його призначено канцеляристом штабу, 27 квітня 1795 — молодшим ад'ютантом, а 24 вересня 1796 — старшим ад'ютантом штабу з капітанським рангом.
Музична діяльність Веделя у цей час була дуже плідною. За 1793-95 він написав 6 концертів, можливо, ще й низку інших композицій, які не ввійшли до відомого автографа.
У березні 1796 Артемій Ведель переїхав до Харкова. Тут А. Ведель організував новий намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Продовжував композитор і творчу працю. Написав 3 концерти: «Воскресни Боже» та «Услыши Господи глас мой» (6 жовтня 1796) та ін.
Указом Державної військової колегії від 12 жовтня 1797 Ведель: «от воинской службы на собственное пропитание отставлен с тем же чином с ношением мундира».
Перейшов працювати у цивільне відомство Олексія Григоровича Теплова, губернатора новоствореної Слободсько-Української губернії. Композитор продовжував свою музичну діяльність, розпочату при генералові А. Леванідові: керував губернською капелою, був капельмейстером вокального класу у Казенному училищі при Харківському колегіумі, його учні посідали найперші місця у придворній капелі Санкт-Петербурга, Москви та Петербурзьких митрополичих хорах. Диригент Санкт-Петербурзької придворної капели, видатний композитор Дмитро Бортнянський відгукувався про веделівські вокальні класи як про «музичну академію».
Наприкінці літа 1798 Ведель виїхав до Києва. Жив у батьківському домі. Написав два концерти: «Боже законоприступницы восташа на мя» (11 листопада 1798) і «Ко Господу всегда скорбыти ми».
На початку 1799 він став послушником Києво-Печерської Лаври.
Проти Веделя порушили «секретну справу».
Митрополит і архімандрит Києво-Печерської лаври Ієрофей (Малицький) 25 травня 1799 року оголосив Веделя божевільним і передав київському коменданту Ф. Л. Вігелю під варту.
1 серпня 1799 року – в божевільні.
У київській божевільні композитор промучився 9 років. Лише напередодні смерті батькові вдалося забрати його додому.
Поховано Артемія Веделя на подільському Щекавицькому кладовищі. Нині воно повністю зруйноване, й де була могила Веделя — невідомо.