Контрольні запитання

Назвіть різновиди права природокористування.

1. Які законодавчі акти регулюють питання природокористування?

2. Охарактеризуйте систему екологічного контролю в Україні.

3. Дайте характеристику структури державного управління природоко-ристуванням в Україні.

Тема 2.3. Організація раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Мета. Ознайомитися з принципами раціонального природокористування.

.

Виховна мета. Формувати відповідальне ставлення до природних ресурсів

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористуван­ня. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський , А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1.Назвіть різновиди права природокористування.

2.Які законодавчі акти регулюють питання природокористування?

3.Охарактеризуйте систему екологічного контролю в Україні.

4.Дайте характеристику структури державного управління природоко-ристуванням в Україні.

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

4.Основна частина.

План

1. Наукові засади раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

2. Структура та функції економічного механізму регулювання природокористування.

3. Економічна оцінка екологічних збитків, заподіяних природо-користуванню.

Література: 1-9.

Питання 1. Наукові засади раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища

Основні завдання економіки природокористування:

• визначення збитків, заподіяних економіці держави, галузі, підприємству, району, окремому приватному господарству чи конкретній особі через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;

• визначення розміру витрат, необхідних для ліквідації в найближчому й віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;

• оцінка абсолютної та відносної ефективності витрат на охорону й відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів;

• розробка економічних методів керування природоохоронною роботою і способів стимулювання природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

Необхідно, щоб економіка природокористування поступово переходила в економіку природо зберігання

Питання 2 Структура та функції економічного механізму регулювання природокористування

Економічний механізм природокористування і охорона навколишнього середовища — це система організаційних економічних заходів органів державного управління, місцевого самоврядування і природокористувачів з приводу використання, відтворення, обліку й охорони природних ресурсів

Мета економічного механізму природокористування - узгодження економічних та екологічних інтересів суспільного виробництва (державних, регіональних, локальних, територіальних, відомчих, між підприємницьких).

Кінцева мета - досягнення економічного благоустрою в господарській діяльності в поєднанні з екологічною безпекою.

Економічний механізм природокористування включає низку елементів:

1. облік природних ресурсів і контроль раціонального їх використання;

2. планування;

3. регулювання;

4. економічне стимулювання;

5. економічна відповідальність.

1. Облік ресурсів - здійснюється шляхом складання кадастрів за видами природних ресурсів.

Кадастр - це система кількісних, організаційних, якісних, економічних та екологічних показників природних ресурсів.

Дані кадастрів лежать в основі планування використання природних ресурсів, їх економічної оцінки, ціноутворення, визначення збитків, що наносяться середовищу, системи заходів щодо їх відтворення. Складаються земельний, водний, лісовий і т.д. кадастри, розміщення корисних копалин.

2. Планування - розробка заходів із природокористування та охорони навколишнього середовища і розподілу об'єму їх виконання за етапами щодо часових і територіальних інтервалів.

3. Регулювання - нормування, підтримання постійності, стабільності в природокористуванні, що забезпечує виконання державних природоохоронних програм, політику в оподаткуванні, фінансуванні; кредитування, формування бюджету.

Регулювання здійснюється органами державного управління екології та природних ресурсів шляхом встановлення для природокористувачів економічних регуляторів.

4. Економічне стимулювання - забезпечення зацікавленості, вигідності для підприємства та його працівників у природоохоронній діяльності. При цьому передбачається застосування не лише заохочення, а й покарання.

5. Економічна відповідальність - елемент госпрозрахунку юридичних осіб із ознакою самостійності в господарсько-оперативних відносинах.

6. Економічна відповідальність (не матеріальна) - характерна для юридичних осіб і виявляється у двох видах відповідальності - адміністративна та громадсько-правова.

Нові ланки управління природокористуванням:

• екологічна паспортизація;

• екологічна сертифікація;

• екологічний аудит.

Екологічний паспорт підприємства – природо користувача дає можливість використовувати наявну в ньому інформацію при приватизації об'єктів, екологічному страхуванні, сертифікації виробництва та продукції підприємства, ліцензуванні, екологічному аудиті.

Екологічна сертифікація - посвідчення ступеня відповідності екологічним вимогам обладнання, технологій та продукції (форма контролю).

Екологічний аудит - аналіз та визначення економічних наслідків екологічних затрат (економічний аналіз діяльності підприємств, що здійснюють природоохоронні заходи та їх економічна ефективність).

Питання 3. Економічна оцінка екологічних збитків, заподіяних приро­докористуванню

Під поняттям "збитки" розуміють фактичні або можливі витрати, що виникають у результаті певних явищ, негативних змін у природному середовищі, внаслідок антропогенного впливу

Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення)

Їх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов'язаних зі змінами довкілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.

Природоохоронні затрати являють собою суспільно необхідні витрати на підтримку якісного середовища існування, здійснення будь-яких форм і видів господарської діяльності на загальну підтримку природно-ресурсного потенціалу, включаючи збереження екологічної рівноваги на всіх рівнях (від локального до глобального)

У практиці економічного аналізу розрізняють дві категорії затрат природоохоронного значення:

- поточні – на утримання і обслуговування фондів природоохоронного значення, на оплату сторонніх послуг із охорони навколишнього середовища;

- капітальні – державні капітальні вкладення на будівництво об’єктів та споруд з охорони.