3.3 Водіння машин в складі колон

Автомобільна колона - група автомобілів, відповідним образом організована для перевезення військ і вантажів. Склад і кількість автомобілів визначаються залежно від конкретних умов і задач , що виконуються. В голову колони назначаються більш тяжкі автомобілі. Це дозволяє уникнути більших розривів між автомобілями і відставання тяжких автомобілів від більш легких, вододіючих більшими швидкостями.

Кожному автомобілю у колоні присвоюється порядковий номер, що звичайно наноситься крейдою на задній борт у вигляді дробу, де числівник - номер колони, а знаменник - порядковий номер автомобіля в колоні. У разі необхідності автомобілі колон позначаються встановленими для кожної частини умовними знаками на верхній частині кабіни (критого кузову), добре видимими з повітря.

При русі машин у колоні з числа офіцерів, прапорщиків або сержантів (старшин) назначається старший колони. Він несе відповідальність за правильне використання машин, за дотримання водіями Правил дорожнього руху, а також дисципліни і мір безпеки всім особовим складом якій знаходиться у машинах.

Швидкість руху колони встановлюється згідно з вимогами статутів і задачею, що виконується. Вона визначається режимом руху головної машини. Дистанції між машинами встановлюються старшим колони і, як правило, повинні бути в метрах рівним чисельному значенню швидкості руху, в кілометрах на годину (наприклад, при швидкості руху 30 км/година дистанція між машинами повинна бути 30 м).

Удень на шосейних і покращених ґрунтових дорогах швидкість руху 30-40 км/година. На асфальтобетонних - 45-50 км/год. В ночі з запаленими фарами 15-20 км/година, з погашеними фарами і на поганих ґрунтових дорогах - 10 км/година, і менш.

При загрозі і нападі повітряного супротивника швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються. Якщо дозволяє обстановка, машини відводяться з дороги, розосереджуються з урахуванням захисних якостей місцевості і укриваються.

Зони зараження на маршрутах руху звичайно обходяться, а при неможливості обходу - переборюються на максимальній швидкості, по найкоротшому напрямку і на збільшених дистанціях, що виключають взаємне запилення машин. Люки машин, жалюзі, бокові і вітрові скла закриваються, вантажі укриваються, особовий склад застосовує засоби захисту. Зупинені на зараженій дільниці машини об’їжджуються з підвітряної сторони.

При зупинці колони машини зупиняються па правій узбіччі або за межами дороги у порядку, прийнятому для руху колони, на встановленою командиром дистанції, але не менш 10 між машинами.

Обгін рухомої колони забороняється.

При водінні машин по піщаній місцевості і у глибокому снігові додержуються наступні правила:

Невеликі піщані (засніжені) ділянки переборюються з розгону;

Більші піщані (засніжені) ділянки подолаються на пониженій передачі при частоті оберту колінчатого вала двигуна вище середньої, по можливості без переключення передач і зупинок;

Для руху використовується накатаної колії;

Буксування коліс не допускається; у разі буксування машина зупиняється, розчищається пісок (сніг) спереду коліс, під ведучі колеса підкладаються дошки або мати і рух відновлюється на першій передачі;

Автомобілі з регульованим тиском повітря в шинах піщані (засніжені) ділянки переборюють при пониженому тиску; після подолання ділянки тиск у шинах доводиться до норми;

Роз'їзд зі зустрічними машинами виконується на малій швидкості;

Круті звороти і рух з боковим креном при подоланні сипких барханів (глибокого снігу) по можливості не допускаються;

При русі машин в горах додержуються наступні правила:

До почала руху ретельно перевіряється технічний стан машин, особлива увага звертається на справність робочого та зупиночного гальм, рульового управління, наявність тиску повітря в ресиверах, стан автомобільних шин, наявність та правильну укладку чорних колодок (упорів) і засобів підвищення прохідності;

Швидкість руху і дистанції між машинами витримуються з врахуванням крутизни підйому та спусків, стану дороги, умов видимості;

При подоланні крутих підйому включаються передні ведучі мости, понижені передачі роздавальних коробок, блокування диференціалів в необхідних випадках використовуються засоби підвищення прохідності;

В особливо небезпечних місцях особовий склад спішується;

На крутих зворотах, в вузьких місцях виставляється пости регулювання, огороди, покажчики, сигнали, а на крутих підйомах і перевалах - додаткові засоби тяги;

В момент скатування машини назад не допускається включення передачі для руху вперед, машина надійно загальмується і тільки після цього починається зрушення з місця.

При водінні машин в ожеледицю і по слизькій дорозі дотримують

наступні правила:

Знижується швидкість руху;

Дистанції між машинами збільшуються;

Включаються передні ведучі мости, блокуються диференціали, знижується тиск повітря в шинах, використовуються ланцюги противоскользіння,;

Зрушення з місця і збільшення швидкості руху здійснюється плавно, без буксування коліс;

Не допускається різке гальмування машини; гальмування здійснюється як правило, двигуном і у разі необхідності додатково робочим гальмом;

Не допускається по можливості боковій крін машини;

Передачі переключаються по можливості на прямих дільницях дороги.

При русі машин в тумані і в умовах великий запиленості повітря дотримують наступні правила:

Знижується швидкість руху;

Дистанції між машинами при русі в тумані скорочуються, при русі в умовах великий запиленості повітря збільшуються;

Категоричні забороняється обгін транспорту і виїзд на середину дороги;

- В русі і на стоянках включаються зовнішні світлові прилади; в русі при необхідності подаються звукові сигнали.

При водінні машин у лісісто-болотистій місцевості дотримуються наступних правил:

Невеликі за болотні місця подолаються з розгону на заздалегідь вибраній передачі, під час руху умикаються різкі звороти і зупинки;

Дільниці значної протяжності подолаються з рівномірною швидкістю, на понижених передачах, на автомобілях включається блокування диференціалів, передній міст, а на автомобілях з регульованим тиском повітря у шинах знижується тиск повітря, після подолання ділянки тиск у шинах доводиться до норми;

В разі застревання машини вивішуються колеса і під них підкладаються дошки, каміння, гілки і та.інші. Підкопування ґрунту під колесами не допускається;

При проїзді в колоні рух по сліду спереду машини , що іде не допускається;

Для подолання невеликих, сильно заболочених ділянок робиться настил з підручних матеріалів (хвороста, гілок і т.ін.);

На дільницях дороги (маршруту) з глибокими коліями машина прямує над колією або тільки по одній колії;

При русі по рідкому лісу шлях руху між деревами обирається з таким розрахунком, щоб робити менш зворотов;

При русі по кустарнику швидкість знижується для запобігання наїзду на камки.

На водних перепонах за відсутності переправ здійснюються розвідка і обладнання броду.

Для витискання застрявших на переправі машин на обидва берегах виставляються тягачи.

Машини переправляються вбрід на нижчих передачах, без переключення їх, зміни напряму руху, і зупинок. Після подолання водної перепони гальмові колодки просушиваються легким при гальмуванням.

При подоланні глибоких бродів:

Ремінь вентилятора послаблюється або знімається, - жалюзі радіатора закриваються. При значній глибині марення проводиться спеціальна підготовка машини;

Герметизуються системи запалювання живлення і отвору е блоку двигуна, піднімається рівень повітряного фільтру, виводиться вверх труба глушителя.

Перед подоланням водної перепони по льоду визначається його товщина, структура вантажопідйомність і обладнається переправа.

При русі машин по льодової переправі додержуються наступні правила:

машини пропускаються тільки в одному напрямку;

на переправу не допускаються машини, маса яких перевищує граничну вантажопідйомність льоду;

рух по льоду здійснюється при відкритих дверях кабіни;

автомобілі з регульованим тиском повітря у шинах рухаються по льодовій переправі при пониженому тиску у шинах;

між машинами втримується встановлена дистанція;

забороняється зупинка на льоду, ривки і розвороти машини. При відкритті прогину льоду під машиною плавно збільшується швидкість руху.

Забезпечення використання машин в нічних умовах

В сучасних умовах використання автомобільної техніки в нічний час є звичайною і небезпечною справою.

Приховане пересування машин в нічний час забезпечується застосуванням світломаскуючих приладів, приладів нічного виду бачення і світлотехнічних засобів сигналізації і управління рухом колон на марші.

СМУ забезпечує світломаскування всіх приладів освітлення машини. В комплект СМУ входять: дві насадки з ободком у зборі для головних фар; дві вставлення до передніх габаритних ліхтарів; два ободка з перекидними кришками і вставками до задніх ліхтарів, вставлення до лінзи номерного знаку заднього ліхтаря і до плафону кабіни.

СМУ забезпечують два режиму освітлення:

-незатемний режим (НЗ) - кришка з козирком відкрита і закріплена в верхньому положенні, а заслінка заднього ліхтаря опущена (індикатор відстані закритий). Застосовується в мирний час;

режим маскувального затемнення (МЗ) - кришка з козирком закрита і закріплена защелкою (застосовується на вченнях і в бойовій обстановці). Заслінка заднього ліхтаря піднята; при цьому в нижньої частини ліхтаря відкриваються чотири прямокутних отвори, закриті червоним світлофільтром, що служать індикатором відстані, по якому водій визначає дистанцію до спереду рухомої машини.

Індикація дистанції

1. Одна світящаяся пляма видно з відстані 150-50 м (дистанція збільшена).

2. Дві світящіхся плями видні з відстані 50-25 м (дистанція нормальна).

3. Чотири плями видні з відстані менш 25 м (дистанція мала).

При русі в колоні водії повинні вести машини так, щоб виразно позпізняти дві світящієся червоні крапки задніх ліхтарів спереду машин що ідуть.

В комплект приладу нічного бачення входять:

- два оптичних елементу фар з інфрачервоними фільтрами

- оглядовий прилад бінокулярного типу з блоком живлення.

Для підготовки приладу нічного бачення до роботи замінюються на машині оптичні елементи фар на елементи з інфрачервоними фільтрами.

Для позначки, спереду автомобіля, що іде застосовуються самосвітящіїся екрани і екрани з електропідсвітом і підкузовна підсвітка. Самосветящиєся екрани - металеві або дерев'яні пластини розміром 200x200 мм. Покриті спеціальним світящімся складом і прикріплені до задніх бортів автомобіля. Іноді світящімся складом наносять на борти або на розпізнавальні знаки.

Екрани з електропідсвіткою встановлюються на вантажних спеціальних автомобілях і гусеничних машинах. Екран встановлюється на лівій стороні заднього борта машини. Що читає провід екрану під'еднують до розетки харчування причепу. Подкузовная підсвітка служить для отримання під кузовом невидимої згори світлової плями. Вона застосовується тільки на вантажних автомобілях і встановлюється під кузовом на поперечні рами з таким розрахунком, що б освітлювалися частина заднього мосту і дільниця дороги під машиною.

Всі перераховані засоби добре видні на відстані 40-60 м.

17