10. Поняття та ознаки громадянського суспільства. Різні підходи до визначення громадянського суспільства.

Історично громадянське суспільство прийшло на зміну традиційному, станово-кастовому, в якому держава практично співпадала з майновими класами і була відособлена від основної маси населення. Громадянське суспільство по суті своїй буржуазне: його основою є вільний індивід, незалежний від влади і форм колективного життя. Найістотніша передумова його свободи - інститут приватної власності, що формує розвинуту цивільну самосвідомість.

Відособлення громадянського суспільства від держави відбувалося в процесі ліквідації станової нерівності і роздержавлення суспільних відносин

Головними передумовами громадянського суспільства є:

законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі надідення їх правами і свободами;

юридична свобода людини, обумовлена матеріальним благополуччям, свободою підприємництва, наявністю приватної власності, яка є економічною основою цивільного суспільства;

створення механізмів саморегуляції і саморозвитку, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права.

Сам термін «громадянське суспільство» використовується як в широкому, так і у вузькому значеннях. В широкому значенні громадянське суспільство включає всі соціальні структури і відносини, які безпосередньо не регулюються державою. У вузькому значенні - це суспільство на певному етапі свого розвитку, коли воно виступає соціально-економічною основою демократичної і правової держави

Громадянське суспільство - це сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави, а також розгалужена мережа незалежних від держави суспільних інститутів, реалізуючих індивідуальні і колективні потреби.

Головні ознаки громадянського суспільства:

розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;

демократія і плюралізм в політичній сфері;

ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;

середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;

правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;

ідеологічний і політичний плюралізм;

свобода слова і засобів масової інформації.

11. Проаналізуйте принцип верховенства права і визначте його специфіку.

Верховенство права (або верховенство закону) — це правова максима, яка передбачає, що жодна людина не вище закону, що ніхто не може бути покараним державою за винятком порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону, за винятком у порядку, встановленому самим законом. Верховенство закону різко контрастує з ідеєю, що лідер може бути вище закону, що було особливістю римського права, нацистського права, та деяких інших правових систем.

Фраза використовується з 17 століття, хоча сама концепція значно старше. Наприклад, грецький філософ Арістотель сказав: «Закон повинен правити».[2]

Можна виділити дві основні концепції верховенства закону: формальне або «тонке» та суттєве або «товсте» визначення верховенства закону. Формальне визначення верховенства закону не робить судження про "справедливість" самого закону, а визначає конкретні процедурні атрибути які повинна мати правова система, щоб бути у відповідності з принципом верховенства права. Суттєві концепції верховенства права виходять за межі цього і включають деякі суттєві права, які, як стверджують ці концепції, грунтуються або виходять з самого верховенства закону.

12.