27. Сукупний суспільний продукт. Необхідний та додатковий продукт.

Показником виробничої діяльності суспільства виступає валовий (сукупний) суспільний продукт (ВСП). Це виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених суспільством за певний проміжок часу, як правило, за рік. Суспільне виробництво складається з двох підрозділів - виробництва засобів виробництва (І) і виробництва предметів споживання (II), то сукупний суспільний продукт за натурально-речовою формою поділяють на засоби виробництва і предмети споживання.

Виходячи з функціонального призначення різних частин ВСП, його структуру можна представити таким чином: ВСП = ФЗ + ФС + ФН, де ФЗ - фонд заміщення; ФС - фонд споживання; ФН - фонд накопичення. Фонд заміщення використовується для заміни тих засобів виробництва, що протягом року вибули з процесу виробництва через зношення. Він складається виключно із засобів виробництва. Фонд споживання - це та частина ВСП, що використовується протягом даного року на особисте споживання. До його складу входять лише предмети споживання. Фонд накопичення - це та частина ВСП, яка використовується для розширення масштабів суспільного виробництва і додаткової робочої сили.

Згідно з марксистською концепцією, суспільний продукт створюється лише у сфері матеріального виробництва і за своєю вартісною формою ВСП має таку ж структуру, як і вартість створеної на окремому підприємстві продукції: ВСП= С+(V+m), С – стара або перенесена вартість, V+m – нова або додана вартість, V - необхідний продукт, m – додатковий продукт.

Перенесена вартість становить ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва на створений продукт. За величиною вона дорівнює амортизації та вартості витрачених предметів праці. Додана вартість - це та частина вартості ВСП, що створюється заново протягом даного року і додається до старої, перенесеної вартості. Чистий продукт поділяється на необхідний і додатковий.

Необхідний продукт становить ту частину чистого продукту, яка використовується для відтворення робочої сили, тобто підтримання її працездатності, включаючи продукт для підтримання життєдіяльності членів сім'ї працівників, підготовки нового покоління робочої сили. 3 необхідного продукту покриваються витрати на харчування, одяг, взуття, утримання житла і комунальні послуги, освіту, лікування, відпочинок, культурні потреби, транспортні витрати тощо.

Додатковий продукт - це та частина чистого доходу, що створюється понад необхідний продукт. Він використовується на розширення виробництва, утримання непрацездатних членів суспільства, державні витрати на оборону, управління, соціальну допомогу тощо.

Світова теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту: систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ).

28. Господарський механізм, його сутність та елементи. Господарський механізм: система управління економікою.

Важлива складова економічної системи є господарський механізм, який є: механізмом використання економічних законів; механізмом розв'язання суперечностей економічної системи; функцією реалізації відносин власності; механізмом узгодження економічних інтересів; функцією розвитку людини та задоволення її потреб.

Господарський механізм включає в себе сукупність організаційно-економічних відносин, які виникають з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відособлення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці; обміну засобами виробництва, менеджменту; грошового обігу; ціноутворення; фінансів і кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо. Загалом ці відносини утворюються господарською системою організації та управління економікою на різних рівнях.

Господарський механізм розглядають як механізм вияву об'єктивних економічних законів. У цьому механізмі можна виділити як стихійне, так і свідоме начала.

Стихійне начало стосується об'єктивної дії цих законів, тобто без свідомого втручання людини. Свідоме начало полягає в їх використанні з метою досягнення суспільно значимих цілей. Відповідно стихійний елемент господарського механізму найповніше виявляється в ринковому механізмі господарювання, тоді як свідомий компонент господарського механізму в масштабі суспільства виявляється в державному регулюванні економіки.

Сутність господарського механізму розкривається в його функціях: 1)реалізація відносин панівного типу власності насамперед на засоби виробництва; 2)сполучення і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства;3)узгодження й забезпечення руху економічних інтересів з метою розв'язання соціально-економічних суперечностей. Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування; стимулювання; організація; регулювання. Підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне і індикативне планування тощо; підсистема стимулювання - економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу; підсистема організації - форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов'язків економічних суб'єктів.

Господарський механізм України, яка стала на шляху провадження економічних реформ, поєднує в собі елементи адміністративно-командного і ринкового механізму. Який з механізмів переважить, залежить від політичних сил у країні, характеру реформ, що відбуваються, підтримки їх міжнародним співтовариством.