1.2. Оцінка чинників ризику дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю

Перебування дітей у складних умовах, нехтування їхніми потребами протягом трива­лого часу створює загрозу для їх розвитку й адаптації у прийомних сім'ях. Досвід прожи­вання дітей у важких життєвих умовах зовнішньо може не проявлятися, проте слід пам'ятати про його можливі негативні наслідки.

Для кожної дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю, існують чинники ризику, що ускладнюють її адаптацію до нових умов життя. Умовно їх можна поділити на дві групи: I група - чинники, що пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини та умовами її попе­реднього проживання; II група - чинники, пов'язані з особливостями психічного розвитку самої дитини, отриманими внаслідок втрати опіки з боку біологічних батьків (див. табл. 3).

Щоб встановити, наскільки обтяжливим є анамнез розвитку дитини в кількісних по­казниках, кожному патологічному чиннику встановлюються відповідні оцінки в балах.

Чинники ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до умов життя у прийомній сім'ї

Чинники
Пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини	Пов'язані з психічним розвитком самої дитини
Відсутність будь-якої інформації про історію життя дитини	Досвід депривації
Смерть одного (обох) батьків	Проблеми особистісного розвитку (поведінкові та невротичні розлади тощо)
Втрата дитиною матері у віці до 18 місяців	Відставання дитини у фізичному розвитку
Юридична відсутність батька (у свідоцтві про народження батько записаний зі слів матері або іншої особи)	Відставання дитини у психічному розвитку
Розлучення батьків	Пережите насилля (фізичне, сексуальне, психічне/емоційне, занедбання) 8
Перебування дитини без сімейного оточення більше 2-х років	Прихильність
Часта зміна опікунів/піклувальників	Стан здоров'я
Асоціальні явища тривалого характеру (алкогольна та наркотична залежність біологічних батьків; аморальний спосіб життя, розпуста, сімейні сварки, бійки тощо)

Кількість балів по першій та другій групі чинників, як правило, не збігається. Це свідчить, що одні і ті самі об'єктивні чинники мають різний патологічний вплив на дітей і тим са­мим потребують різних корекційних впливів.

Якісна оцінка чинників ризику дитини проводиться в порівнянні із діагностичними критеріями психічних розладів за DSM -III - R ^п. Наведена в Додатку 19 таблиця чинників ризику дитини допомагає соціальному працівникові об'єктивно провести діагностику стресогенних та травмуючих чинників, яких зазнала прийомна дитина внаслідок втрати батьківського піклування.

1.3. Ресурси та резерви прийомної сім'ї

Опираючись на встановлені ризики дитини, соціальний працівник визначає ресурси, якими повинні володіти прийомні батьки. Ресурси прийомної сім'ї - це запаси, засоби, можливості, які будуть задіяні з приходом до неї прийомної дитини. Це означає, що при­йомна сім'я повинна мати такі характеристики, які б уможливлювали позитивне вирішен­ня питань щодо кожного встановленого ризику дитини. Ресурс прийомної сім'ї поділяєть­ся на три основні складові: матеріальний, соціальний, психологічний (табл. 4)⁹.

¹¹ Діагностичні критерії з DSM-III-R: Пер. з англ. - К.: Абрис, 1994. - 272 с.

Матеріальна складова забезпечує відповідний економічний та матеріальний стан сім'ї, соціальна - вказує на характеристики її соціальної інтеграції. Психологічна включає знан­ня про розвиток даної категорії дітей, навички та уміння взаємодії з ними, емоційне прий­няття та розуміння особливих станів таких дітей, навички виходу із важких емоційних пе­реживань тощо. Тож, якщо прийомні батьки мали досвід подібних переживань і знайшли конструктивне їх вирішення, тоді можна передбачити, що вони з більшою готовністю змо­жуть допомогти прийомній дитини знайти вихід із травмуючої ситуації. Встановлені чин­ники ризику розвитку дитини вказують на необхідні якісні та кількісні характеристики "ресурсу" родини, яка вирішила взяти прийомну дитину.

Після того, як соціальний працівник визначив основні характеристики "ідеальних" прийомних батьків для конкретної дитини, він порівнює їх із оцінкою реальних прийом­них батьків. Взаємодобір є процесом пошуку найкращого варіанту влаштування дитини до прийомної сім'ї. Соціальному працівникові потрібно знати, що процес здійснення взаємо-добору прийомних батьків та прийомної дитини потребує від нього професійних знань, кваліфікаційних умінь і навичок. При проведенні взаємодобору доцільно користуватися спеціальною таблицею, приклад якої наведено у Додатку 19.

Д ля найкращого забезпечення функціонування прийомної сім'ї соціальний працівник із супроводу має ще раз переглянути оцінку сім'ї на предмет наявності у неї додаткових засо­бів, спроможних забезпечити її стійкість у непередбачених ситуаціях. Такі характеристики сім'ї називаються резервними. Це означає додаткові ресурси прийомної сім'ї, які не будутьбезпосередньо задіяні при створенні прийомної сім'ї, проте вони можуть сприяти підтрим­ці здорового функціонування сім'ї та відновленню її виховного потенціалу. Резерви при­йомної сім'ї потрібно визначати та враховувати для забезпечення стабільності життєдіяль­ності прийомної сім'ї та надання опіки дитині. Відсутність резерву у сім'ї може призвести до її швидкого виснаження і до невиконання покладених на неї завдань.

Після встановлення ресурсу сім'ї для влаштування до неї конкретної дитини, соціаль­ному працівнику треба визначити її резерв. Це дасть змогу йому оцінити баланс та резерв сім'ї, із врахуванням чинників ризику розвитку та адаптації дитини, для подолання труд­нощів, які можуть виникнути в сім'ї з приходом нового члена.

Всі питання взаємодобору важливо відкрито обговорювати із подружжям та старшими дітьми.

У процесі взаємодобору прийомні батьки мають також отримати максимальний обсяг інформації про дитину:

• вік дитини;

• стать;

• національність;

• релігійні погляди;

• історія життя;

• стан здоров'я;

• рівень розвитку;

• причина бездоглядності;

• інформація про біологічних батьків та родичів, їхній соціальний статус;

• інформація про житло і майно, що належить дитині;

• характер дитини;

• шкідливі звички;

• коло інтересів, духовні потреби.

Враховуючи цю інформацію, батьки приймають остаточне рішення про влаштування конкретної дитини у свою сім'ю.