15.2. Порядок оскарження громадянами, підприємствами, установами та організаціями рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб

Оскарження в широкому розумінні — це подання (принесення) скарги, заяви, іншого звернення з приводу чогось, що визнається незаконним, неправомірним.

Будь-яка особа (фізична чи юридична) має право самостійно або через свого представника оскаржити рішення, дії або бездіяль­ність органів державної влади та їх посадових осіб, якщо:

♦ порушено або порушуються її права;

♦ зазначені рішення, дії або бездіяльність завдали їй матеріаль­ної шкоди;

♦ порушуються її права та законні інтереси іншим чином (створюються або створені перепони для реалізації громадянсь­ких прав, покладаються чи покладені не передбачені законом обов'язки або обов'язки законні, але накладені за рішенням неуповноваженої на це посадової особи).

Відповідно до теми лекції, предметом оскарження є рішення митних органів усіх рівнів, посадових осіб цих органів, їх дія­льність або бездіяльність. Маються на увазі рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх працівників, які ущемляють, на думку скаржника, його права та інтереси під час митного кон­тролю і митного оформлення товарів, інших предметів, що переміщуються (переміщувались) через митний кордон України, а також при нарахуванні та справлянні платежів, наданні (ненаданні) митних пільг.

До предмету оскарження можуть бути віднесені інші питання, що випливають із господарських або майнових правовідносин між митним органом і фізичною чи юридичною особою, яка вва­жає, що ці відносини є порушеними.

Доцільно розглянути такі звернення, як скарги (що надходять від фізичних осіб) та претензії (від юридичних осіб) — категорії найбільш характерні для процесу оскарження.

Скарга — це звернення громадянина з вимогою (проханням) про поновлення його прав і захист законних інтересів, поруше­них діями (бездіяльністю), рішеннями конкретного митного ор­гану або конкретної посадової особи цього ж органу.

Претензія — це аналогічне за змістом і за формою звернення від підприємства, установи або організації.

Законодавство України ставить до скарг (заяв) і претензій пев­ні вимоги.

Скарга до митного органу може бути заявлена в усній або пись­мовій формі. Суть змісту усної скарги відображається у довідці, яку складає посадова особа органу, до якого звертається громадян. Під викладеним у довідці текстом скарги повинні бути підписи скарж­ника та посадової особи, яка прийняла скаргу. Письмову скаргу під­писує її автор. У ній (як і в довідці по усній скарзі) мають бути за­значені прізвище, ім'я, по батькові скаржника, місце його прожи­вання, роботи, суть скарги, прохання, клопотання.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертаєть­ся скаржникові (заявникові) з відповідними роз'ясненнями не пі­зніше як через 10 днів від дня його надходження.

Безіменні письмові звернення, а також звернення, що надхо­дять без зазначення місць проживання (перебування) скаржника, або такі звернення, із змісту яких неможливо встановити автор­ство, визнаються анонімними і розгляду не підлягають.

Для претензії до митного органу, що надходить від підприємства, установи чи організації, письмова форма є обов'язковою. Сутність претензії повинна бути викладена юридичною особою на службово­му бланку з такими реквізитами: дата документу, його вихідний но­мер, поштова адреса, контактні телефони (факс), місце реєстрації даної юридичної особи, підпис керівника підприємства, установи чи організації, яка надіслала претензію. У випадку недотримання вка­заних вимог митні органи мають право зажадати, щоб юридична особа усунула недоліки у визначені строки.

Чинним законодавством (наприклад, ст. 26 Закону «Про звер­нення громадян») введено новелу згідно з якою громадяни — ав­тори звернень протиправного характеру, що містять наклеп і об­рази, дискредитацію органів державної влади, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та по­дібних дій, несуть сувору відповідальність. До таких дій, зокре­ма, належить свідомо неправдивий донос (суду, прокурору, слід­чому, органу дізнання, в тому числі митному органу), тобто повідомлення свідомо перекручених відомостей, що не відпові­дають дійсності, про скоєння посадовими особами, іншими гро­мадянами злочинних діянь.

При надходженні звернення протиправного характеру його автора на особистому прийомі слід попередити про кримінальну відповідальність за це відповідно до вимог Кримінального кодек­су України.

Визнається доречною практика застосування такої самої про­цедури щодо авторів скарг, заяв протиправного характеру, що надсилаються в митні органи поштою (або нарочним). Для цього авторів може викликати той орган, який здійснює перевірку та розгляд їх звернень. Про те, що громадянина як автора звернен­ня, яке надійшло в митний орган, попереджено щодо відповіда­льності за наклеп, образу і т. ін., на його скарзі (заяві) робиться відмітка. її наявність — одна з тих необхідних умов, що забезпе­чують позитивне вирішення питання про притягнення даної осо­би до відповідальності (кримінальної, іншої).

Скарги, заяви, інші звернення завжди мають певного адресата. Це орган, який уповноважений вирішувати питання, що містяться

у зверненні.

Процес оскарження за направленістю можна умовно розділи­ти на оскарження:

• «по вертикалі», тобто знизу і вгору — від органу державної влади нижчої ланки до органу державної влади вищого рівня;

• «по горизонталі», тобто по лінії судових інстанцій за місцем знаходження органу державної влади, рішення, дії або бездіяль­ність якого порушують права та законні інтереси фізичної чи юридичної особи.

У межах системи митних органів оскарження «по вертикалі» здійснюється шляхом подачі скарги, заяви або іншого звернення до митниці (начальника митниці) на рішення, дії або бездіяль­ність її посадових осіб, а також підлеглих їй митних підрозділів. До наступних адресатів, яким «по вертикалі» надсилаються скар­ги, належать регіональна митниця (при незгоді з рішенням митниці) і центральний апарат Державної митної служби України (при оскарженні рішення регіональної митниці).

У встановлені законодавством строки громадянин може пода­ти скаргу «по вертикалі» на рішення, дії або бездіяльність митно­го органу протягом одного року з моменту їх вчинення або не пі­зніше одного місяця з дня ознайомлення цього громадянина з прийнятим рішенням чи з суттю дії (бездіяльності) (ст. 17 Закону «Про звернення громадян»).

«Вертикальне» оскарження є оскарженням первинним, бо за часом виступає попереду оскарження «горизонтального», яке можливе тоді, коли вже є результат розгляду скарги в митному органі. Цей результат заперечуюється фізичною чи юридичною особою шляхом звернення до суду.

Для фізичних та юридичних осіб адресати оскарження «по го­ризонталі» різні.

Фізичні особи приносять скарги на рішення, дії або бездіяль­ність митних органів та їх посадових осіб до районного (місько­го) суду. У першу судову інстанцію скарга подається (згідно зі ст. 248 ЦПК) громадянином у такі строки:

♦ у двомісячний строк з дня, коли громадянин дізнався або повинен дізнатися про порушення його прав і свобод;

♦ у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги митницею;

♦ у місячний строк після отримання такої самої за змістом відповіді від регіональної митниці;

♦ у місячний строк після відмови Держмитслужби України змінити рішення регіональної митниці.

У разі неотримання письмової відповіді на подану скаргу (від будь-якої інстанції) скаржник має право звернутися до суду після закінчення місячного строку з дня подачі цього звернення.

«Горизонтальне» оскарження, що здійснюється юридичними особами, має певні особливості: скарги-претензії юридичних осіб до митних органів це переважно спори — господарчі та майнові. Спори належать до компетенції арбітражного суду.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність митного органу прий­маються арбітражним судом у формі позову (позовної заяви) тільки після проходження встановленої законом (ст. 5 Арбітраж­но-процесуального кодексу України) процедури доарбітражного врегулювання претензій. При такому врегулюванні сторони (у нашому випадку — юридична особа та митний орган) зобов'язані вжити заходів для самостійного вирішення (протягом одного мі­сяця з дня отримання митним органом претензій) хоча б частини наявних суперечностей (шляхом звірки розрахунків, проведення експертиз, інших дій) при обов'язковому взаємному інформуван­ні щодо своїх позицій після результату врегулювання.

Предметом оскарження «по горизонталі» також можуть бути розбіжності, які виникають між юридичною особою і митним орга­ном при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.

Доарбітражне врегулювання різного роду спорів проводиться протягом 20 днів за складеним однією із сторін протоколом розбіж­ностей. Якщо розбіжності не усунені, претензія (тобто позов) із відповідними додатками однієї чи двох сторін надсилається до ар­бітражного суду, для чого додатково надається 20-денний строк.

Законодавство (ст. 16 Закону «Про звернення громадян» та ст. 248 ЦПК) допускає поєднання «вертикального» та «горизонталь­ного» оскарження.

Громадянин для захисту своїх інтересів має право одночасно (паралельно) з поданням скарги до митного органу звернутися з такою самою за змістом скаргою до суду. Ця можливість нада­ється і юридичним особам. Якщо скарга або претензія (позовна заява) прийнята судом (районним, арбітражним) до розгляду, то аналогічне за змістом звернення, що надійшло до митного ор­гану, надсилається в суд для залучення до заведеного ним про­вадження.

Як зазначалося вище, скарга, заява та інші звернення можуть надходити до митного органу (і в суд) поштою, нарочним, а та­кож бути переданими на особистому прийомі їх авторів або представників останніх. Здійснення особистого прийому грома­дян — обов'язок керівників митних органів усіх рівнів, а також інших посадових осіб, які уповноважені керівництвом митного органу на такий прийом. Його проводять регулярно у встановлені дні і години. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок особистого прийому в митних органах України визнача­ється їх керівниками з урахуванням положень, що містяться в Ін­струкції від 23 квітня 1993 р. Основні з них:

♦ керівництво митних органів забезпечує особистий прийом громадян і представників юридичних осіб у день їх звернення (незалежно від графіка прийому);

♦ посадові особи митних органів здійснюють особистий при­йом з питань, що входять до їх компетенції;

♦ прийом громадян та інших осіб, у тому числі тих, які пред­ставляють їх інтереси — адвокатів, проводиться у порядку черги;

♦ поза чергою приймаються народні депутати, учасники вій­ни, ветерани праці, інваліди, вагітні жінки, чорнобильці;

♦ іноземці приймаються окремо від громадян України;

♦ при необхідності в коректній формі відвідувачеві пропону­ється пред'явити документи, що засвідчують його особу.

Вислухавши відвідувача і ознайомившись з його письмовим зверненням, посадова особа митного органу визначає відповід­ність викладених ним обставин (фактів) до діяльності митної служби, звертає увагу на наявність необхідних реквізитів у пись­мовому зверненні і у відповідних додатках (у вигляді документів, належно завірених їх копій тощо).

Посадова особа, яка здійснює прийом, має право:

♦ прийняти письмову скаргу, заяву і вирішити її, по можливос­ті, на місці (при необхідності прийом завершується за участю від­повідного фахівця тієї чи іншої галузевої структури митного ор­гану);

♦ відмовити в задоволенні прохання (клопотання), письмово повідомивши відвідувача (чи усно — за його згодою) щодо моти­вів відмови та про порядок її оскарження;

♦ надати роз'яснення, якщо питання, що викладені відвідува­чем, не стосуються компетенції митного органу і повідомити, в які саме установи (відомства) необхідно йому звернутись, вказа­ти адресу, номери телефонів і т.ін.

За результатом особистого прийому, як і по суті питань, що піднімались на прийомі, робиться короткий запис у журналі ре­єстрації відвідувачів. Кожному зверненню, незалежно від спосо­бу його надходження до митного органу, присвоюється номер. Діловодство по скаргах, заявах, інших зверненнях громадян (фі­зичних осіб) проводиться окремо від діловодства по зверненнях підприємств, установ або організацій (юридичних осіб).

Зміст звернень, що адресуються до органів державної влади і суду, викладається українською мовою (ст. 4 Закону «Про звер­нення громадян»). Громадяни, що оскаржують рішення, дії або бездіяльність цих органів чи суду, мають право користуватися іншими мовами, прийнятними для сторін. При необхідності на особистому нрийомі чи судовому засіданні може бути присутній перекладач (перекладачі).

Нерідко у зверненнях фізичних або юридичних осіб і в доку­ментах — додатках до скарг і заяв містяться відомості, що явля­ють собою державну чи іншу таємницею (комерційну, технологіч­ну), яка охороняється законом. Розголошення таємної та комер­ційної інформації посадовими особами митних органів забороня­ється. Забороняється також розголошення отриманих із звернень громадян даних, якщо це розголошення може спричинити порушення їх прав і законних інтересів. Інформація про особисте життя громадянина, яка стала відомою митному органу із прине­сеної скарги або іншого звернення, може бути розголошена тіль­ки з дозволу цієї особи.