72. Колективізація сільського господарства України та її наслідки. Голодомор 1932-1933 рр

1927-1928 рр іаготівельна крі . Січень 1928 р поїздка Сталіна по Сибіру - початком

згортання непу і переходу до репресій. Початки колективізації приурочені до 1928 р. Розуміючи, що найзапекліший опір чинитимуть заможніші селяни, Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». - 1929 р. Що ж фактично означала «ліквідація куркульства як класу»? Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Решту позбавляли всієї їхньої власності (включаючи хату й особисті речі), не приймали до колгоспів, лишаючи їх напризволяще. Розкуркулювання сягнуло апогею взимку 1929/1930 pp. Найпоширенішою його формою стала депортація. Сотні тисяч селян разом із сім'ями виганяли з домівок, саджали у товарні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку.

З понад мільйона українських селян, експропрійованих радянським режимом на початку 1930-х років, близько 850 тис. депортували на Північ, де багато з них, особливо дітей, загинули. Поява „спецпереселенців". Водночас для проведення кампанії розкуркулення та керівництва щойно утвореними колгоспами на Україну прибули так звані 25-тисячники, що головним чином були російськими робітниками, фанатично відданими «побудові соціалізму» будь-якою ціною). Ці чужі на Україні люди забезпечували проведення політики уряду з іще більшою жорстокістю. До березня 1930 р. близко 3,2 млн селянських господарств України відступили перед загарбниками своїх сіл і понуро вступали до колгоспів, чекаючи дальшої долі. З'являється план суцільної колективізації, причому перший секретар КПУ С.Косіор ставить мету колективізувати українське село першим по Союзу протягом одного 1930 року. YHe бажаючи віддавати худобу до колгоспу селяни масово вирізають її.. За короткий період втрачено більше половини поголів'я великої рогатої худоби Не можна сказати, що страшне спустошення сільської економіки не стурбувало Сталіна. Несподівано 3 березня 1930 р. він опублікував статтю «Запаморочення з успіхів». Сталін проголошував у ній, що «корінний поворот до соціалізму на селі можна вважати забезпеченим». А далі йшло таке твердження: «Неможливо насаджувати колгоспи силою. Це було б безглуздо і реакційне». Наміри Сталіна були очевидними: по-перше, він давав партійним активістам зрозуміти, що слід на деякий час послабити темпи колективізації, а по-друге, звинувачуючи дрібних службовців, які слухняно виконували його настанови, Сталін намагався відмежуватися від страхітливих наслідків колективізації. Почався вихід селян з колгоспів. Проте влада таки добилась, що у 1932 році всі селяни були у колгоспах, щоправда їм дозволили як колись пани кріпакам мати в індивідуальній власності кілька соток землі. Голодомор 1932-1933 рр— навмисно організована шляхом штучного голоду масова загибель

[в. Дослідження (та інші) доведели, що Голодомор

відповідає загальноприйнятому визначенню . Факт геноцидусталінським

режимом у — р. офіційно визнаний урядами 17 країн

Голод 1933 року став наслідком чергової акції хлібозаготівель з урожаю 1932 року. Врожай цього року був лише на 20% меншим ніж минулого року, але влада вимагала будь що виконати план хлібозаготівель. Сталін спеціально послав в україну своїх поплічників Молотова, Кагановича і Постишевадля організації хлібозаготівель. Ті, вислужуючись нагнали жаху на Україну репресіями над керівниками, які не виконали план. Колгоспи, які не виконали плану заносились у чорні списки, їх територію блокували органи НКВД. Заборонялось підвозити сюди будь-які товари. У разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В розпал голоду влітку 1932 р з'являється „закон про охорону соціалістичної власності" названий в народі „законом про 5 колосків", яким передбачалось до 10 років таборів за крадіжку з колгоспного поля. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, вимирали цілі села. Голод охопив найбагатші на зерно райони України: південь і Подніпров'є. За підрахунками дослідників померло близько 9 мільйонів осіб. Непоодинокими були випадки канібалізму. Держава досягла

поставленої мети: селян з господарів землі перетворено в колгоспних рабів нездатних чинити опір насиллю.