Загальні відомості про процес горіння.

Горіння це – швидко – протікаюча хімічна реакція окиснення яка супроводжується інтенсивним виділенням теплоти та світла.

Для виникнення горіння необхідно три фактори: 1) Наявність горючої речовини; 2) Наявність окислювала (кисень йод азотна кислота тому подібне ); 3) Наявність джерела загоряння (полум’я іскри випромінювання теплота від хімічних реакцій, стиснення газових суміші і тому подібне).

Процес виникнення горіння поділяють на декілька видів: спалах, самозапалювання самозаймання вибух та детонація. Спалах це швидке загоряння газової суміші що не супроводжується утворенням стиснених газів. Головною характеристикою є температура спалаху тобто найменша температура горючої речовини при якій в спеціальних умовах над її поверхнею утворюються пари або гази здатні спалахнути у повітрі при піднесенні джерела запалювання. Причому швидкість їх утворення ще недостатня для підтримання стійкого горіння.

Самозаймання - це запалювання речовини при відсутності джерела запалювання. Воно може бути: хімічним, мікробіологічним, та тепловим. При тепловому температури навколишнього середовища достатньо для самозапалювання. Пори хімічному самозайманні теплота що виникає в результаті хімічних реакцій самоокиснення з певних причин не передається в навколишнє середовища і її стає достатньо до самозаймання.

Мікробіологічне - виникає в результаті інтенсивності діяльності мікроорганізмів при визначеній температурі та вологості що призводить до підвищення температури до 70 градусів цельсія в наслідок чого мікроорганізми гинуть але процеси їх розкладання супроводжуються подальшим підвищенням температури й початком процесу самоокиснення.

Самозагорання – це самозаймання що супроводжується появою полум’я.

Вибух - це швидке хімічне перетворення речовини що супроводжується виділенням енергії та утворенням стислих газів об’єм речовини при цьому сотні чи тисячі разів.

Детонація - це передача енергії від шару до шару завдяки поширеннд в речовині ударної хвилі.

Характеристика речовин за пожежо – небезпечністю

Пожежо чи вибухо небезпечність визначають гупою горючості температурою займання, температурою спалаху, мінімальної енергією запалювання і та далі.

За горючістю речовини поділяють на три групи : негорючі, важкогорючі ,та горючі.

Негорючі це - речовини які не здатні горіти у повітрі нормального складу до температури 900 градусів цельсія.

Важкогорючі це - речовини що загоряються в повітрі нормального складу пи наявності джерела запалювання але не здатні до самостійного горіння.

Горючі речовини – здатні запалюватись при наявності джерела та продовження горіння без джерела.

За агрегатним станом горючі речовини поділяють на: газоподібні, рідкі, тверді, та пилові.

Горючі речовини поділяють на:

легкозаймисті-які здатні займатись від короткочасного впливу джерела запалювання без попереднього підігріву при низьких енергіях .

Середньозаймисті - здатні займатись від тривалого впливу джерела запалювання з низкою енергією.

Важкозаймисті - здатні займатись під впливом потужного джерела або після тривалого попереднього нагрівання

Автоматичні системи пожежогасіння

Найбільш поширеними системи пожежогасіння є спринклерні установки з тепловими замками. Спринтлерні установки це мережа трубопроводів зі зрошенням під стелею приміщення.

Вплив ультрафіолетового випромінювання

Дію ультрафіолетового випромінювання поділяють в залежності від довжини хвиль в діапазоні від 200 до 400 нм ультрафіолетові промені є корисними які створюють стимулюючу дію на організм активізуючи роботу серця обміну речовин процеси кровотворення. В діапазоні хвиль порядку десятків нанометрів є небезпечним оскільки характеризується значними енергіями. Але в природніх умовах дані хвилі від сонця поглинаються озоновим шаром, але не виробництві вони можуть виникати в процесах електрозварювання та електротравлення. А також в процесі роботи апаратури радіостанції та радіозв’язку. Вони можуть викликати дерматити екзему старіння шкіри злоякісні пухлини а також призводити до головних болів перевтоми і так далі. Основні засоби захисту від впливу ультрафіолетового випромінювання:

1. Екранування;

2. Використання спеціальних фарб та покриттів;

3. Захист відстанню і індивідуальні засоби захист;

Дія лазерного випромінювання в наслідок фокусування променів високої потужності може призводити до опіків пухлин, а такод для функціональних змін в роботі нервової та серцево- судинної системи.