6. Міжнародні зустрічні операції.

Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-імпортної діяльності регламентується переважно законодавством держав. У класичному розумінні - це обмін товарами, роботами чи послугами без руху грошових коштів (англійське законодавство та практика). У деяких державах бартерні операції допускають рух грошових коштів. Наприклад, відповідно до ст.2- 304 Єдиного торгового кодексу США ціна може бути сплачена грошима або іншим способом. Ця норма застосовується, крім інших, і до бартерного договору, оскільки американська концепція договору купівлі-продажу охоплює, на відміну від англійської, ще й бартерну угоду. Англійський закон про купівлю-продаж товарів 1979 р. до бартерного договору не застосовується. Проте можливим є застосування норм Закону про поставку товарів та надання послуг 1982р.

Бартерний договір є консенсуальним, оскільки право власності на товар (результати роботи, послуг) переходить до іншої сторони в момент, узгоджений сторонами. Цей договір іноді називають компенсаційним, оскільки виконання його однією стороною здійснюється для так званого «зустрічного задоволення», «для компенсації». Невиконання зобов’язання однією з сторін може стати підставою для невиконання іншою. Водночас бартерна угода не є зустрічною угодою, оскільки вона оформлюється, на відміну від зустрічної торгівлі, не двома, а одним договором.

При бартерному договорі встановлюється або кількість взаємо поставлених товарів (робіт, послуг), або сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товар (роботи, послуги). Бартерний договір має вартісну оцінку. Вона залежить від оцінки вартості самого товару, оцінки послуг третьої сторони (відсотки за посередництво, комісійні тощо). Оцінка договору має значення, наприклад, для з’ясування митними органами розміру мита, зборів. З метою виконання бартерного договору в уповноважених банках можуть відкриватись рахунки. На них відображається вартість обумовлених у договорі товарів (робіт, послуг).

В Україні діє декілька нормативно-правових актів з питань бартерних операцій. Основним з них є Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 року. Відповідно до цього Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності – це один з видів експортно-імпортних операцій. Вона оформляється бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. Договір укладається між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарювання. Він передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі.

6. Договір про виключний продаж товарів.

1. Найменування договору не є ще повністю усталеним на практиці і в літературі. У країнах романо-германської та англійської систем права найчастіше його називають договором про надання виключних прав продажу (contrat de vente exclusive. Alleinvertriebsvertrage, exclusive dealing agreement). В англо-американській доктрині нерідко йдеться про договір на виключне розповсюдження товарів (solo distribution agreement), але таке найменування використовується і в країнах романо-германської правової системи (contrat de distribution exclusive. Alleinvertriebsvertrag). Фахівці деяких країн, зокрема Франції, Бельгії та Швейцарії, визначають його також як договір про комерційну концесію (contrat de concession commercial).

Цей вид договору склався на практиці, і лише в законах деяких країн є норми, що регулюють окремі сторони відносин (США - п. 2 ст. 2-306 ЄТК; Бельгія - закон від 27 липня 1961 р., доповнений законом від 21 квітня 1972 р., і т. д.). Широке застосування договору призвело до розробки у всіх країнах типових форм (проформ), що використовуються, як правило, при його укладанні.

2. Договором закріплюються принципи і правила відносин з придбання однією стороною (покупцем) у власність товарів в іншої сторони (продавця) з встановленням одночасно ряду прав і обов'язків сторін, пов'язаних з перепродажем товару покупцем своїй клієнтурі.

З господарсько-економічної точки зору покупець товару здійснює посередницькі функції між продавцем товару і ринком. У якості продавців виступають фірми-продуценти або фірми - гуртові торговці, а в якості покупців - найчастіше фірми - гуртовики або напівгуртовики, які купують товари для перепродажу їх роздрібним торговцям або індивідуальним споживачам. Покупці, будучи комерсантами, що діють на промисловий основі, але не будучи формально-юридично посередниками-агентами, виконують на практиці роль ланок товаро-провідної мережі і іменуються «розповсюджувачами» товарів (дистриб'юторами). Саме тому договір відносять до категорії так званих договорів про розміщення товарів (distribution agreement, contrat de distribution). Товари, придбані у власність за правилами купівлі-продажу, вони реалізують на ринку від свого імені, діючи при цьому за свій рахунок і на свій «страх і ризик», тобто беруть на себе всі комерційні ризики просування товару. Юридичні та господарські наслідки перепродажу виникають повністю для такого «розповсюджувача», а його прибуток визначається різницею купівельної ціни та ціни з перепродажу товару.

Договір про виключний продаж товарів як рамковий контракт визначає основні умови майбутніх взаємовідносин сторін у господарському обороті з купівлі та перепродажу товарів. Реалізація договірних положень передбачає подальше укладення контрагентами самостійних торгових угод з купівлі-продажу на основі і в межах встановлених загальних правил.

За своїм змістом договір являє складну операцію, в якій поряд з положеннями про купівлю-продаж є цілий ряд спеціальних умов, що виходять за рамки «класичного» договору купівлі-продажу та визначають організаційні, фінансові, комерційні та деякі інші відносини контрагентів.

2. Серцевиною домовленостей є правила про придбання «розповсюджувачем» у власність товарів в інтересах подальшого їх продажу третім особам. І ці правила відносяться до різних аспектів відносин сторін договору.

Обов'язковий елемент контракту складають «умови про виключність», яким надається односторонній або двосторонній характер.

Продавець надає покупцю виключне право продажу товарів, що є предметом купівлі-продажу між ними, у відповідному регіоні або зазначеній клієнтурі. Надаючи покупцю комерційну монополію, продавець відмовляється від проведення торгівлі в зазначених межах своїми силами або через інших осіб. Це – умова про виключний продаж товару покупцем або про встановлення монополії покупця на продаж придбаних товарів. Іноді така умова договору супроводжується встановленням додаткового обов'язку продавця включати в контракти з іншими покупцями умову про відмову останніх від прямого або непрямого продажу куплених товарів на території дії першого договору. Договірна заборона третім особам на проведення так званого «паралельного продажу (або імпорту)» додатково зміцнює комерційну монополію покупця на ринку.

Двосторонній характер «умові про виключність», спрямованій вже на забезпечення інтересів продавця, надає включення в договір умови про обов'язок покупця купувати товари тільки у свого контрагента, тобто продавця. Це – умова про виключну купівлю товару покупцем у продавця - контрагента за договором про виключний продаж товару.

Надання виключних прав породжує проблему законності договору з точки зору положень про заборону обмежувальної практики. В рамках Європейського економічного співтовариства встановлення в договорі монополії на продаж вважається законним, тоді як встановлення монополії на купівлю застосовується значно рідше через побоювання визнання такої умови як такої, що суперечить положенням Римського договору.

Договір містить зазвичай і ряд інших важливих умов, що визначають відносини між сторонами.

Встановлюється мінімальна кількість товарів, які покупець повинен періодично купувати у продавця, і порушення цієї умови розглядається як підстава для розірвання договору продавцем. Договірне закріплення такої квоти продажу є способом забезпечення комерційних інтересів продавця.

Важливим договірним положенням, що належать до подальшої ринкової діяльності покупця, є умова про ціни з перепродажу, хоча його може і не бути в договорі. Покупець зобов'язується погоджувати ціни з перепродажу зі своїм постачальником в період ринкової діяльності або ж вони визначаються в самому контракті.

3. Комплекс договірних умов стосується прав і обов'язків сторін, спрямованих на сприяння досягненню цілей договору, успішну реалізацію комерційного співробітництва. Так, у ст. 2-306 ЄТК передбачається, що договір «покладає на продавця обов'язок докласти всіх зусиль з доставки товари, а на покупця - докласти всіх зусиль для сприяння їх продажу, якщо інше не встановлено угодою сторін».

Взаємний обов'язок сторін щодо сприяння співробітництву конкретизується рядом договірних умов.

Покупець, що знає ринкові умови місця своєї діяльності, нерідко бере на себе обов'язок повідомляти контрагенту інформацію маркетингового характеру, в першу чергу щодо особливостей та обсягів ринкового попиту на товари, що становлять предмет договору.

Не менш важливим для розширення операцій є зобов'язання брати участь у рекламі товарів при їх перепродажу.

І нарешті, в інтересах сприяння досягненню цілей договору покупець нерідко зобов'язується надавати своїй клієнтурі сервісні умови і для цього мати на складах запасні частини до машинно-технічних виробів, проводити післяпродажне обслуговування і т.ін. Зі свого боку продавець приймає на себе обов'язок допомагати покупцю в обладнанні його торгових приміщень, постачати його рекламними та демонстраційними матеріалами, надавати підтримку в створенні служб, навчання персоналу покупця і т. ін.

Характерною особливістю договору, що відбиває тісний зв'язок сторін у процесі його реалізації, є закріплення за продавцем права контролю за комерційною і фінансовою діяльністю покупця. Такий контроль покликаний стимулювати ефективну активність «розповсюджувача» товару.

4. Практика укладання договорів про виключний продаж товарів набула універсальний характер з огляду на її господарсько-економічні переваги – спільне створення сторонами на певний період механізму комерційної реалізації товарів. Умови договору, що визначають тісну господарську залежність контрагентів, спрямовані на інтеграцію їх комерційної діяльності.

Про таку спрямованість договору свідчить і тривалий термін, на який він укладається. Характерними для договорів є терміни в 10 - 15 років, що говорить про прагнення сторін надати відносинам більш-менш постійний характер. При цьому не виключається і можливість дострокового розірвання договору у разі недосягнення цілей його укладення. Підписання фірмами-продуцентами або гуртовими торговцями ряду ідентичних угод з «розповсюджувачами» товарів із закріпленням за кожним з них тієї чи іншої територіальної монополії на комерційні операції веде до організації збутової мережі в масштабах національного ринку або його регіону. Це набуває особливого значення в умовах загострення ринкової конкуренції, перш за все для фірм, які не мають власного торгового апарату.

Договір про виключний продаж товарів набув широкого поширення і в міжнародній торгівлі, причому його використання видається деяким фахівцям найбільш ефективним способом проведення експортних операцій на закордонних ринках. У літературі такий договір часто іменують договором про виключний імпорті, що регулює відносини між продуцентом-експортером та імпортером-гуртовиком.

Договірна техніка, яка використовується при цьому сторонами, в основному схожа з вживаною на національних ринках. Монополія на ввезення виробів постачальника визнається за одним або кількома імпортерами із закріпленням за кожним з них виключного права на продаж на певній території країни імпортера або на всій національній території, а іноді й на континенті.

«Умови винятковості» нерідко вводяться на продаж і купівлю товарів: експортер зобов'язується не постачати товари - прямо або побічно - іншим комерсантам, які знаходяться на «договірній території», а імпортер - не купувати у інших експортерів аналогічні товари для перепродажу. Остання обставина, безумовно, обмежує покупця, і великі фірми-імпортери зазвичай зберігають за собою можливість придбання товарів одного й того ж виду, але різних «марок», у кількох національних та іноземних постачальників.

Договору про виключний імпорт властивий і ряд інших відмінностей по відношенню до застосовного на національному ринку договору про виключний продаж товарів. Сторони, в першу чергу імпортер, зберігають в таких контрактах більшу юридичну та господарську незалежність від контрагента. Зокрема, експортер не грає у відношенні імпортера роль організатора комерційної реалізації поставлених ним товарів при їх перепродажу і не має, як правило, прав контролю за діяльністю імпортера.

Укладення декількох договорів про виключний імпорт з покупцями однієї і тієї ж країни зазвичай не веде до створення експортером організованої збутової мережі в країні імпортера, що охоплює всю територію цієї країни.

При підготовці контрактів про виключний імпорт рідко використовуються положення типових договорів.