105. Розподіляючи збиток від зменшення корисності згідно з параграфом 104, балансову вартість активу не слід зменшувати нижче найбільшої з таких оцінок:

a) його справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж (якщо її можна визначити);

б) вартості активу при використанні (якщо її можна визначити);

в) нуля.

Суму збитку від зменшення корисності, яку в інших випадках розподіляли б на цей актив, слід розподіляти на пропорційній основі на інші активи одиниці (групи одиниць).

106. Якщо неможливо попередньо оцінити суму очікуваного відшкодування кожного окремого активу одиниці, яка генерує грошові кошти, цей Стандарт вимагає довільно розподілити збиток від зменшення корисності між активами цієї одиниці (за винятком гудвілу), оскільки всі активи одиниці, яка генерує грошові кошти, працюють разом.

107. Якщо суму очікуваного відшкодування окремого активу не можна визначити (див. параграф 67), тоді:

a) збиток від зменшення корисності визнають для активу, якщо його балансова вартість перевищує більшу з двох оцінок: справедливу вартість за вирахуванням витрат на продаж та результат процедур розподілу, наведених у параграфах 104 і 105;

б) збиток від зменшення корисності не визнають для активу, якщо корисність пов’язаної з ним одиниці, яка генерує грошові кошти, не зменшилася. Цей підхід є доречним, навіть якщо справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж активу менша, ніж його балансова вартість.

Приклад Верстат зазнав фізичного пошкодження, але все ще працює, хоч і не так добре, як раніше. Справедлива вартість верстату за вирахуванням витрат на його продаж менша від його балансової вартості. Верстат не генерує незалежних надходжень грошових коштів. Найменша група активів, яка включає верстат, яку можна визначити і яка генерує надходження грошових коштів, що здебільшого не залежать від надходжень грошових коштів від інших активів, – це виробнича лінія, до якої належить верстат. Сума очікуваного відшкодування виробничої лінії показує, що корисність виробничої лінії в цілому не зменшилася. Припущення 1. Бюджети / прогнози, затверджені управлінським персоналом, не відображають його наміру замінити верстат. Суму очікуваного відшкодування верстата не можна оцінити окремо, оскільки вартість верстата при використанні: a) може відрізнятися від справедливої вартості верстата за вирахуванням витрат на його продаж; б) можна визначити лише для одиниці, яка генерує грошові кошти і до якої належить верстат (виробнича лінія). Корисність виробничої лінії не зменшилася. Отже, збиток від зменшення корисності не визнається для верстата. Однак суб’єкт господарювання може мати потребу переоцінити період амортизації або метод амортизації верстата. Можливо, потрібен коротший період амортизації або швидший метод амортизації для відображення очікуваного строку корисної експлуатації верстата, що залишається, або структури, за якою очікується споживання суб’єктом господарювання економічних вигід. Припущення 2. Бюджети / прогнози, затверджені управлінським персоналом, відображають його намір замінити верстат і продати його найближчим часом. Грошові потоки від безперервного використання верстата до його ліквідації за оцінкою настільки малі, що їх не беруть до уваги. Вартість верстата при використанні можна оцінити як таку, що наближається до справедливої вартості верстата за вирахуванням витрат на його продаж. Таким чином, суму очікуваного відшкодування верстата можна визначити, не враховуючи одиницю, що генерує грошові кошти і до якої належить цей верстат (виробничу лінію). Оскільки справедлива вартість верстата за вирахуванням витрат на його продаж менша, ніж його балансова вартість, то збиток від зменшення корисності визнають для верстата.

108. Після застосування вимог параграфів 104 та 105 зобов’язання слід визнавати за будь-якою сумою збитку від зменшення корисності, що залишається, для одиниці, яка генерує грошові кошти, якщо і тільки якщо цього вимагають інші Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Сторнування збитку від зменшення корисності

109. У параграфах 110-116 викладено вимоги до сторнування збитку від зменшення корисності, визнаного для активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, у попередні періоди. У цих вимогах застосовано термін “актив”, але він поширюється і на окремий актив, і на одиницю, яка генерує грошові кошти. Додаткові вимоги викладено для окремого активу в параграфах 117-121, для одиниці, яка генерує грошові кошти, – у параграфах 122 і 123, а для гудвілу – в параграфах 124 та 125.

110. Суб’єктові господарювання слід оцінювати активи на кожну звітну дату незалежно від наявності будь-яких ознак того, що збитку від зменшення корисності, визнаного для іншого, ніж гудвіл, активу в попередні роки, вже немає або він зменшився. Якщо будь-яка така ознака є, суб’єктові господарювання слід оцінювати суму очікуваного відшкодування цього активу.

111. Оцінюючи наявність будь-якої ознаки того, що збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередні роки, вже не існує або зменшився, суб’єкт господарювання повинен брати до уваги щонайменше такі ознаки:

зовнішні джерела інформації

a) ринкова вартість активу суттєво збільшилася протягом періоду;

б) суттєві зміни зі сприятливим впливом на підприємство сталися протягом періоду (або незабаром стануться) у технологічному, ринковому, економічному або правовому оточенні, у якому діє суб’єкт господарювання, чи на ринку, для якого призначений актив;

в) ринкові ставки відсотка або інші ринкові ставки доходу від інвестицій зменшилися протягом періоду, і ймовірно, що це зменшення вплине на ставку дисконту, застосовану при обчисленні вартості активу при використанні і значно збільшить суму очікуваного відшкодування;

внутрішні джерела інформації

г) значні зміни зі сприятливим впливом на суб’єкт господарювання сталися протягом періоду (або незабаром стануться) з активом чи зі способом, яким актив використовують або, за очікуванням, використовуватимуть. Ці зміни включають капітальні видатки, понесені протягом періоду, для вдосконалення або збільшення корисності активу понад його первісно оцінений рівень ефективності, а також включають намір припинити або реструктуризувати діяльність, до якої належить актив.

ґ) свідчення, що можна отримати з внутрішньої звітності, яке вказує, що економічна ефективність активу є (або буде) кращою за очікувану.

112. Ознаки потенційного зменшення збитку від зменшення корисності в параграфі 111 є переважно дзеркальним відображенням ознак потенційного збитку від зменшення корисності в параграфі 12.

113. Якщо є ознаки того, що збитку від зменшення корисності, визнаного для іншого, ніж гудвіл, активу, вже немає або він зменшився, це може свідчити про необхідність перегляду та коригування методу амортизації або залишкової вартості активу на строк його корисної експлуатації, що залишився, відповідно до Стандарту, що його застосовують до активу, навіть якщо збиток від зменшення корисності не сторнують для цього активу.

114. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, слід сторнувати, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування активу з моменту визнання останнього збитку від зменшення корисності. Якщо це так, то балансову вартість активу слід збільшити до суми його очікуваного відшкодування, за винятком випадків, наведених у параграфі 117. Таке збільшення є сторнуванням збитку від зменшення корисності.

115. Сторнування збитку від зменшення корисності відображає збільшення оціненого експлуатаційного потенціалу активу від використання або продажу, починаючи з дати, коли суб’єкт господарювання востаннє визнав збиток від зменшення корисності для цього активу. Параграф 130 вимагає, щоб суб’єкт господарювання визначав зміну в оцінках, що спричиняє збільшення оціненого експлуатаційного потенціалу. Приклади змін в оцінках охоплюють:

a) зміну основи суми очікуваного відшкодування (тобто чи основана сума очікуваного відшкодування на справедливій вартості за вирахуванням витрат на продаж, чи ж на вартості при використанні);

б) зміну суми або визначення часу оцінених майбутніх грошових потоків чи ставки дисконту, якщо сума очікуваного відшкодування базувалася на вартості при використанні,

або

в) зміну оцінки компонентів справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж, якщо сума очікуваного відшкодування базувалася на справедливій вартості за вирахуванням витрат на продаж.

116. Вартість активу при використанні може перевищити балансову вартість активу просто тому, що теперішня вартість майбутніх надходжень грошових коштів збільшується з їхнім наближенням. Проте експлуатаційний потенціал активу не збільшився. Отже, збиток від зменшення корисності не сторнується тільки з причин плину часу (іноді це називають “закриттям позиції” дисконту), навіть якщо сума очікуваного відшкодування активу стає більшою його від балансової вартості.

Сторнування збитку від зменшення корисності для окремого активу

117. Збільшена балансова вартість іншого, ніж гудвіл, активу внаслідок сторнування збитку від зменшення корисності не повинна перевищувати балансову вартість (за вирахуванням амортизації), яку б визначили, якби збиток від зменшення корисності не визнали для активу в попередні роки.

118. Будь-яке збільшення балансової вартості іншого, ніж гудвіл, активу вище від тієї балансової вартості (за вирахуванням амортизації), яку б визначили, якби збиток від зменшення корисності не визнали для активу в попередні роки, є переоцінкою. Обліковуючи таку переоцінку, суб’єкт господарювання застосовує відповідний для цього активу Стандарт.

119. Сторнування збитку від зменшення корисності для іншого, ніж гудвіл, активу слід негайно визнавати в прибутках чи збитках, якщо актив не відображають за переоціненою сумою згідно з іншим Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку (наприклад, згідно з моделлю переоцінки у МСБО 16 “Основні засоби”). Будь-яке сторнування збитку від зменшення корисності переоціненого активу слід розглядати як дооцінку згідно з цим іншим Стандартом.

120. Сторнування збитку від зменшення корисності переоціненого активу кредитується прямо на капітал під заголовком “дооцінка”. Якщо збиток від зменшення корисності того самого переоціненого активу раніше визнано як витрати в прибутках чи збитках, сторнування такого збитку також визнається в прибутках чи збитках.

121. Після визнання сторнування збитку від зменшення корисності, амортизаційні відрахування щодо активу слід коригувати в подальших періодах для розподілу переглянутої вартості активу мінус його ліквідаційна вартість (якщо вона є) на систематичній основі протягом решти строку його корисної експлуатації.

Сторнування збитку від зменшення корисності для одиниці, яка генерує грошові кошти

122. Сторнування збитку від зменшення корисності для одиниці, яка генерує грошові кошти, слід розподіляти на активи цієї одиниці (за винятком гудвілу) на пропорційній основі відповідно до сум балансової вартості цих активів. Це збільшення балансової вартості активів одиниці слід розглядати як сторнування збитку від зменшення корисності за окремими активами і визнавати відповідно до параграфа 119.

123. Згідно з параграфом 107, розподіляючи сторнування збитку від зменшення корисності для одиниці, яка генерує грошові кошти, відповідно до параграфа 122, не слід збільшувати балансову вартість активу вище нижчої з двох оцінок:

a) суми його очікуваного відшкодування (якщо її можна визначити);

б) балансової вартості (за вирахуванням амортизації), яку б визначили, якби збиток від зменшення корисності не визнали для активу в попередніх періодах.

Суму сторнування збитку від зменшення корисності, яку інакше розподілили б на актив, слід розподіляти на пропорційній основі на інші активи одиниці, за винятком гудвілу.

Сторнування збитку від зменшення корисності для гудвілу