Система виховання особового складу збройних сил сша

Загальні поняття про систему виховання американських військовослужбовців.

Система виховання особового складу збройних сил США представляє собою діалектичну єдність таких структурних елементів: головної мети виховання; суб’єкту виховання; об’єкту виховання; основних напрямків виховання військовослужбовців; форм виховної роботи; методів виховання; засобів виховання.

Головна мета виховання полягає у формуванні і розвитку особистості американського військовослужбовця як громадянина США і як воїна-професіонала, який прагне до самовдосконалення.

Суб’єктом виховання особового складу американської армії – весь комплекс державних та суспільних структур США: органи законодавчої та виконавчої влади країни; науково-дослідні і військово-наукові центри; університети та коледжі; широка мережа радіо- та телевізійних компаній; редакцій газет та журналів; інформаційних агентств; центри кіномистецтва і дозвілля тощо.

Проте безпосереднім суб’єктом виховання військовослужбовців є військове командування яке спирається в своїй роботі з особовим складом на спеціальний апарат Міністерства оборони США.

У виховній роботі командир спирається на спеціальний апарат, який складається таких служб: по зв’язкам з громадськістю; по роботі з особовим складом; військових священиків (капеланів).

Характерною особливістю діяльності цих служб є те, що вони водночас є досить самостійними, проте заходи їх діяльності ефективні та узгоджені.

Об’єктом системи виховання є окремі органи, установи та заклади, окремі люди (рядові, сержанти, офіцери, цивільний персонал, члени сімей військовослужбовців).

Напрямками виховання є:

*Формування і розвиток високих військово-професійних якостей. Вимоги до них закріплені в системі показників військової кваліфікації, яка є інструментом в руках командування, який сприяє зросту професійної майстерності військовослужбовців.

Під професіоналізмом у американських військовослужбовців зазвичай розуміють сукупність трьох елементів: спеціальних знань, відповідальності, корпоративності.

Наріжним каменем професійної підготовки військовослужбовців США є гуманітарна підготовка. Вважається, що випускник військового коледжу повинен в першу чергу бути високоінтелектуальним, широко освіченим офіцером. А тому на вивчення дисциплін гуманітарного профілю відводиться на 1 курсі – 50 %, 2 курсі – 30 %, 3 курсі – 60 % 4 курсі – 70 % навчального часу. Курсанти поглиблено вивчають політику, історію, психологію, правознавство, соціологію, світову культуру, основи військового управління, політекономію, логіку, філософію, расову теорію, теорію лідерства, літературу, теологію, мистецтво, іноземні мови тощо.

*Патріотичне виховання. Важливим напрямком виховання американських військовослужбовців є виховання патріотизму, яке включає такі елементи: виховання почуття гордості за свою країну та її ЗС; формування відданості ідеалам і цінностям американського способу життя, переконаності в справедливості і винятковості соціально-економічних устоїв у США; виховання на історії і традиціях ЗС; формування корпоративного духу; широке рекламування військової служби.

Цікавим є те що тільки на рекламу армійського життя в сукупності на одного рекрута витрачається приблизно 4 тис.дол.

Особливе значення у збройних силах США приділяється вихованню “полкового духу”. Кожне об’єднання, з’єднання має свою емблему або талісман (тварину, птаха, речі тощо). Навкруги розповсюджується думка, що вони приносять вдачу в бою. Так в ній з повітрянодесантній дивізії таким талісманом є живий орел. Його винос є знаменною подією. Це свідчить про добре продуману систему патріотичного виховання.

*Особливу увагу приділяють позитивній мотивації до військової служби. Це досягається загалом за рахунок різних пільг (безкоштовне медичне обслуговування, можливість отримати вищу освіту за рахунок Міністерство оборони тощо).

*Морально-етичне виховання характеризується рядом особливостей. По-перше, носить яскраво виражену релігійну спрямованість. По-друге, здійснюється на принципах релігії: незавдавай людям болю тим, від чого тобі боляче самому; не роби для інших того, що ти сам ненавидиш; роби для людей те, що зробив би для себе самого тощо.

*Особливе значення приділяється вихованню полоностійкості особового складу ЗС США. З цією метою здійснюється планомірна підготовка військовослужбовців, що спрямована на освоєння правил поведінки в полоні у противника. Ця робота побудована, перш за все, на основі Кодексу поведінки військовополонених. Велика увага приділяється роз’ясненню особовому складу відповідальності за порушення тієї чи іншої частини Кодексу надання допомоги ворогу; участь в злочинних зговорах; підбурювання або спроба підбурювання до непокори старшим по військовому званню або до зради тощо. Від військовослужбовців вимагають чіткого дотримання статті V Кодексу, яку частіше порушують і, яка каже: “я не зроблю жодної усної або письмової заяви, зради по відношенню до моєї країни і її союзників або таких що шкодять справі”. Тим військовослужбовцям, які вже не мають сил терпіти, рекомендують піти на незначні поступки. З тим щоб ввести в оману противника військовослужбовців вчать “.. писати або вимовляти слова невірно, так, що будь-який американець, читаючи або слухаючи таку заяву зрозумів, що воно було зроблено під натиском”.

Все це свідчить, що виховна робота в збройних силах США носить виключно практичний характер, спрямована перш за все на підготовку військовослужбовців до ведення бойових дій.

*Одним з основних напрямків виховної роботи в американських збройних силах є організація здорового способу життя військовослужбовців. Вона складається з таких частин:

1. медичний контроль (проведення оглядів раз на три місяці, вибіркові урологічних тестів на кокаїн, марихуану, опіум алкоголь тощо);

2. освітньої частини (де їм розказують про шкоду алкоголю, наркотиків, про наслідки їх вживання тощо);

3. реабілітація тих військовослужбовців у яких є проблеми, пов’язані з алкоголізмом та наркоманією;

4. звільнення військовослужбовців (тих, які були помічені у зловживанні алкоголю та наркотиків).

Слід зазначити, що військове командування визнає можливість застосування алкоголю поза службою, проте наголос у виховній роботі робиться на антиалкогольну пропаганду.

*Фізичне виховання. Виключно важливе місце в системі підготовки військовослужбовців США відводиться фізичному вихованню особового складу. З цією метою з середини 80-х років в американських ЗС здійснюється програма забезпечення фізичного розвитку військовослужбовців. Фізичний стан військовослужбовців визначається їх здібністю виконати певний комплекс вправ за нормативами. Наприклад, жінкам, які навчаються у навчальному центрі сухопутних військ Форт-Беннінг, необхідно зробити 60 віджимань протягом 2 хв. Перевірка фізичної підготовки військовослужбовців проводиться, як правило, один раз у 6 місяців. Велика уваги приділяється контролю ваги особового складу. “Програма контролю ваги особового складу” каже, що кількість жиру в тілі для чоловіків не повинно перевищувати 24 % а жінки – 32 %. Оптимальним є 20 % та 26 % відповідно.

До основних форм виховної роботи у збройних силах США відносять: щотижневі групові заняття за програмами: “Командна інформація”, “Моральний спадок і людське самовдосконалення”, “Рівні можливості”; заняття з “Курсу виживання”; релігійні заходи (“година капелана”, богослужіння, індивідуальні пасторські бесіди тощо); зустрічі з представниками НАТО; вечори бойової дружби; святкування дня збройних сил США; змагання за право найкращого солдата місяця (року) тощо.

Наприклад, на заняттях з програми “Рівні можливості” керівники занять намагаються послабити національні та расові протиріччя, які існують в армійських підрозділах. На заняттях обговорюють дискримінацію тих чи інших категорій військовослужбовців, зневажливі призвіська, анекдоти на расові та національні теми, виховують у командирів всіх ступенів почуття справедливого ставлення до підлеглих незалежно від раси, віросповідання, кольору шкіри, статі, національності. На цих заняттях вчать поширювати досвід представників різних національних меншин у збройних силах США. Проте, головною формою виховної роботи в ЗС США є індивідуальна робота.

Щодо методів виховання то офіцери-вихователі ЗС США у роботі з підлеглими використовують такі: переконання; навіювання; приклад; моральне та матеріальне стимулювання; примушення.

При цьому широко використовуються рекомендації західних психологів – Еріка Берна, Аллана Піза, Фредеріка Перлза, Курта Левіна та інших у зв’язку з технологією ефективного спілкування з людьми.

В системі підготовки особового складу американської армії вадливу роль відіграють засоби виховання: цивільна та військова преса; різні заклади міністерства оборони (музеї, клуби, бібліотеки, кафе тощо); художня, військово-історична, мемуарна література; методичні розробки, довідники, плакати.

В цілому система виховання характеризується досить високо розвинутою матеріальною базою.