Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва яловичини

3.1. Перспективи розвитку виробництва яловичини

Спад сільськогосподарського виробництва і зниження його ефективності, що продовжується, вимагають від працівників аграрної сфери додаткових великих зусиль для виходу з положення, що створилося, стабілізації виробництва, підвищення його ефективності.

Принциповою відмінністю сучасного періоду в порівнянні з дореформеним, є те, що економічний стан підприємств, незалежно від форми власності, залежить від результатів їх виробничо-фінансової діяльності. При цьому роль трудових колективів в процесі управління виробництвом на селі, в підвищенні його ефективності значно зростає. Задача підтримки виробництва на певному рівні ефективності і роботи про постійне зростання виступає сьогодні на перший план, як одна з найважливіших рис аграрної політики.

У зв'язку з таким обґрунтовуванням пріоритетних напрямів підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств у умовах ринкової економіки є вельми актуальною проблемою. Вона об'єктивно обумовлена і вимагає всебічного дослідження, виявлення основних чинників і резервів, за рахунок яких може бути досягнутий їх ефективність.

У період формування ринкових відносин в тваринницькій продукції спостерігається стійкий спад виробництва, зниження його ефективності.

Одна з основних причин спаду м'ясної і молочної продукції пов'язана з незадовільним станом кормової бази, низьким рівнем годування, незбалансованістю кормового раціону.

Різко знизилася ефективність використання кормів, генетичні можливості тварин використовуються в кращому разі наполовину.

Зростання виробництва молока і м'яса можна забезпечити тільки на основі раціонального використання виробничого потенціалу. Його ефективність обумовлена дією наступних основних чинників: економічні, соціальні, природні і біологічні.

До економічних чинників відносяться :

1. Інтенсифікація сільського господарства. Рішення цієї задачі можливо на базі досягнень науково-технічного прогресу, упровадження інтенсивних технологій і раціональних форм організації виробництва.

2. Прискорений науково-технічний прогрес, розвиток виробничої інфраструктури. В рішенні продовольчої проблеми першорядну увагу повинно надаватися сферам заготівки, зберігання і реалізації продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення високих кінцевих результатів багато в чому залежить від корінного поліпшення дорожньо-транспортного руху в сільській місцевості.

3. Розвиток спеціалізації і концентрації на базі сільськогосподарської кооперації і агропромислової інтеграції.

4. Вдосконалення економічних відносин і умов роботи в сільському господарстві.

5. Вдосконалення взаємостосунків між сільськогосподарськими, промисловими і заготівельними підприємствами всіх галузей, що входять до складу АПК, підвищення їх взаємної відповідальності за збільшення виходу кінцевої продукції і зниженню витрат на її виробництво.

6. Строге дотримання режиму економії, зниження собівартості продукції, підвищення її якості.

7. Основним напрямом підвищення економічної ефективності виробництва є зростання продуктивності тварин при економному витрачанні матеріально-грошових коштів на вирощуванні тварин. Продуктивність корів в перспективі повинна бути збільшений в 1,3-1,5 рази, а середньодобовий приріст живої маси великої рогатої худоби необхідно довести до 600-700 грам замість 420 грам у даний час. Основу розвитку тваринництва складають добре збалансовані раціони годування і належний догляд за тваринами. У зв'язку з цим першорядне значення повинне бути уділено прискореному розвитку кормової бази.

8. Підвищення економічної ефективності тваринництва немислимо без подальшого зростання рівня комплексної механізації всіх технологічних процесів. Необхідно повністю механізувати роздачу кормів і прибирання гною на фермах, доїння корів і подачу води. При комплексній механізації трудомістких процесів витрат праці на одиницю тваринницької продукції можуть бути скорочений на 35-40%.

Великим резервом підвищення рентабельності продукції тваринництва є поліпшення якості продукції. Це відноситься не тільки до молока, але і м'ясу худоби і птаха і іншим видам продукції.

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності продукції тваринництва відводиться вдосконаленню форм організації і матеріального стимулювання праці.

На молочних фермах, як правило, застосовують прив'язне утримання корів із доїнням у молокопровід . У ряді господарств завдяки раціональній організації виробництва такий спосіб утримання і доїння корів забезпечує отримання надоїв більше 8000 кілограм.

Активна інтеграція сільськогосподарських товаровиробників із молокопереробними підприємствами і фінансова підтримка з боку останніх сприяють модернізації доїння корів.

Необхідно механізувати роздачу кормів на всіх фермах, де дозволяє ширина проходів, мобільними кормороздавачами. Організація праці повинна бути бригадна, встановлений двозмінний режим роботи.

Бригади переважно повинні бути спеціалізованими – по виробництву молока, вирощуванню племінного і молочного молодняку, заготівлі і вивезенню органічних добрив, догляду за пасовищами і інше.

Поліпшення економічної ситуації у тваринництві, підвищення конкурентоспроможності продукції галузі можливе лише за умови інтенсифікації ведення тваринництва, зростання продуктивності худоби і птиці, здешевлення виробництва продукції.

У сучасній економічній ситуації важко розраховувати на нове будівництво тваринницьких приміщень та розвиток виробничої інфраструктури ферм. Треба максимально використати матеріальну базу галузі для виробництва молока, м’яса. Тому в кожному районі потрібно визначити список тваринницьких ферм і комплексів, які здатні швидко відновити проектні обсяги виробництва продукції, для надання їм реальної державної підтримки через виділення концкормів та пільгових кредитів. Таку підтримку доцільно надавати тим господарствам, які в теперішніх складних умовах найменше скоротили виробництво продукції, зуміли знайти ефективні канали її реалізації, довели здатність і уміння господарювати в ринкових умовах.

Пріоритетним напрямком використання фінансових та матеріальних ресурсів держави і самих сільськогосподарських підприємств повинні бути їх вкладення в конкретні об’єкти, які підлягають відновленню, на ремонт і модернізацію ферм, придбання кормів промислового виробництва та техніки для організації інтенсивного власного кормо виробництва.

Таблиця 3.1.1. Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації яловичини у НДГ «Великоснітинське» за 2007 рік

Показники	Одиниця виміру	Яловичина
Валове виробництво продукції	ц	1798
Виробничі витрати – всього	тис. грн.	1932,7
В т.ч. : постійні	тис. грн.	676,45
Змінні	тис. грн.	1256,255
Питома вага постійних витрат	%	34
Виробнича собівартість 1 ц продукції	Тис грн.	1,075
Постійні витрати у розрахунку на 1 ц продукції	Тис грн.	0,37
Ціна реалізації 1 ц продукції	грн.	493,16
Собівартість 1 ц продукції	грн.	885,19
Змінні витрати у собівартості 1 ц реалізованої продукції	грн.	608,4
Маржинальний дохід від 1 ц продукції	грн.	-115,24
Беззбитковий обсяг виробництва продукції	ц	5676

Користуючись цими даними, зробимо проектний розрахунок.

Таблиця 3.1.2. Проектний розрахунок з виробництва і реалізації яловичини у НДГ «Великоснітинське» на 2008 рік

Показники	од. виміру	2007р	2011р
Розмір прибутку	Тис грн.	-392,7	50
Постійні витрати на виробництво продукції	тис. грн.	676,45	676,45
Маржинальний дохід від одиниці продукції	грн.	-115,24	50
Ціна реалізації 1 ц	грн	493,16	600
Змінні витрати у повній собівартості одиниці продукції	грн.	608,4	550
Повна собівартість товарної продукції	Тис грн.	1243,8	1000
Повна собівартість 1 ц товарної продукції	грн..	885,19	539,8
Рентабельність товарної продукції	%	-44	7

Отже, для виходу підприємства на прибутковий рівень виробництва потрібно збільшити обсяг продажу на 15 %, та підвищити ціну реалізації. Тоді прибуток досягне позначки 50 тис грн. при рівні рентабельності 7 %.

В останні роки основні причина згортання тваринництва полягає в збитковості виробництва продукції. Тому в системі економічних заходів найважливішим завданням є державна підтримка виробництва продукції тваринництва.

У системі організаційних заходів щодо стабілізації і розвитку галузі першочерговим завданням є необхідність визначеності напряму реструктуризації тваринництва суспільного сектора в межах здійснюваного реформування відносин власності та форм господарювання, а також очікуваних пропорцій в обсягах виробництва сільськогосподарської продукції.

При вирішенні проблеми реструктуризації тваринництва слід орієнтуватися на розвиток високо інтенсивного і продуктивного тваринництва.