Реставрація Мейджі

Адміністративна реформа

Запровадження загальнонаціональної грошової одиниці – єни

Індустріальна приватизація

«Реставрація Мейджі» започаткувала системне реформування японського суспільства, метою якого була побутова держава, яка б ні в чому не поступалася колоніальним імперіям тогочасної епохи. Серед цих заходів було здійснено такі:

• Встановлення єдиної національної символіки (офіційним державним прапором Японії в 1870р. став білий стяг з червоним колом посередині).

• Запровадження загальнонаціональної грошової одиниці – єни (замість численних грошових одиниць), що містила 1,5г чистого золота, споруджено імператорський монетний двір.

• Проведення адміністративної реформи, за якою було ліквідовано феодальний поділ та спадкові привілеї князів (даймо) та поділено країну на губернії та префекти на чолі з призначеними з центру чиновниками, яких обирали із самураїв, котрі тепер підкорялися центральній владі; скасовано всі станові привілеї та обмеження; запроваджено єдину систему державних законів і судів (піддані отримали право вільного вибору професії, місця проживання, укладання шлюбу).

• Проведення військової реформи, яка передбачала встановлення загальної військової повинності, відкриття в Токіо Імперської військової академії (наприкінці століття її чисельність зростала до 140 тис. чол.).

• Реформування системи освіти (із Західної Європи та США були запрошені викладачі, у Токіо створено Імператорську публічну бібліотеку, відкрито 5500 початкових шкіл і 8 державних університетів, початкове навчання оголошувалось обов’язковим; жінки отримали рівні з чоловіками права на здобуття освіти).

• Проведення аграрної реформи (скасовувалась феодальна власність на землю, у приватну власність селянам передавались наділи, які вони обробляли, запроваджувався єдиний земельний грошовий податок, що становив 3% від її ринкової вартості, а в передмістях та приміські зоні – 50% її вартості; за конфісковану землю князям встановлювалась щорічна пенсія (яку згодом виплатили одноразово за 5-14-річний термін)).

• Здійснення індустріальної приватизації (за низькі ціни всім бажаючим було продано всі державні підприємства, полишивши в руках держави тільки військові підприємства), що дозволило за декілька років колишнім крамарям, шинкарям, лихварям стати економічними магнатами, а їхнім сімейнім промислам перетворитися на перші монополістичні обєднання – концерни: Кавказькі, Міцубіші, Міцуї, Окура, Асано та ін. Молода японська буржуазія змогла ефективно управляти власністю та стала надійною соціальною опорою для чинного режиму.

Концерн – це одна з форм монополій (поряд із картелем, синдикатом, трестом); обєднання формально самостійних підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків тощо.

• Чому реформи 1870-х рр. створили нову соціальну та економічну реальність у японському суспільстві?

З листа мандрівника барона Гюбнера в 1874р.:

«Реальна влада над усією імперією знову зосередилась в руках імператора… У реальності ж вона перейшла до рук вождів чотирьох кланів, або ж, точніше, до їхніх чотирьох агентів, які нині є радниками імператора… Міністри таким поспіхом проводять реформування, щоб використати його проти своїх конкурентів, представників старої Японії, яка набагато живучіша, ніж здається. Реформування стало зброєю міністрів проти їхніх противників».

• Хто, на думку барона Гюбнера, мав реальну владу в Японії після реставрації Мейджі? З чим це було пов’язане?

Оцінка вченого-історика В.Рубеля: «Внаслідок продуманих, а тому вдалих буржуазно-економічних реформ Японія вже наприкінці 1880-х рр.. із напіваграрної країни перетворилася на індустріальну, її сільське господарство й промисловість перейшли на рейки ринкового приватно-капіталістичного розвитку, а японський капіталізм від самого народження набув рис монополістичного капіталізму з превалюванням концернів».