3. Податкова політика

Фінансові ресурси підприємств - важлива складова фінансових ресурсів країни. Фінансовими ресурсами підприємств є сума коштів, що перебуває в їх розпорядженні, спрямовується в основні та оборотні засоби підприємств та забезпечує їх виробничо-господарську діяльність. Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів підприємств відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат.

Таблиця

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

(% до загального обсягу)

	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Усього1, у тому числі за рахунок:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
коштів державного бюджету	5,0	7,0	10,5	5,5	5,5	5,6	5,0	4,4	6,3
коштів місцевих бюджетів	3,7	4,1	4,7	4,2	4,3	3,9	4,2	2,7	2,9
власних коштів підприємств та організацій	65,8	61,4	61,7	57,4	57,8	56,5	56,7	63,3	55,7
кредитів банків та інших позик	5,3	8,2	7,6	14,8	15,5	16,6	17,3	14,2	13,7
коштів іноземних інвесторів	5,6	5,5	3,6	5,0	3,7	3,5	3,3	4,5	2,3

З метою подальшого нарощування фінансових ресурсів підприємств, а через них - країни у цілому, економічна політика держави має включати заходи щодо оптимізації системи оподаткування та зменшення податкового тягаря для суб'єктів господарювання, оскільки значне податкове навантаження підприємницької діяльності провокує перехід їх в тінь.

Податкове регулювання — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації стягнення податків і податкових платежів. Воно передбачає застосування диференці­йованого підходу до оподаткування з метою регулювання народ­ногосподарської кон’юнктури, підприємницької активності та споживчого попиту, рівня споживання тощо.

Податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем:

• європейської (переважання непрямих податків);

• американської (прибутковий принцип оподатковування).

Особливість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою - ліквідації дефіцитності бюджету. Відтак в Україні з самого початку побудови нової податкової системи був узятий фіскальний орієнтир.

В результаті невиваженої податкової політики, неправильного розподілу доходів підприємств відбулися гальмування інноваційних та інвестиційних процесів.

Основні складові податкової системи України:

• податкове законодавство країни,

• система оподаткування, за допомогою якої здійснюються податкові платежі до бюджетів,

• сукупність державних податкових органів.

Податкове законодавство України складається з:

• Конституції України;

• Податкового Кодексу України;

• Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи;

• чинних міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування;

• нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу та законів з питань митної справи;

• рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим Кодексом.

Згідно з чинним законодавством система оподаткування в Україні є дворівневою. Це означає, що в її межах стягуються як загальнодержавні, так і місцеві податки і збори.

Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками:

• за рівнем бюджетної системи (загальнодержавні та місцеві);

• за суб’єктом оподаткування (юридичні та фізичні особи);

• за формою оподаткування;

• за способом стягнення (прямі та непрямі);

• за економічним змістом об’єкта оподаткування (на доходи, на споживання, на майно);

• за системою ціноутворення (податки, які відносять на собівартість, та податки, які сплачують з прибутку) і т. д.

Нині в Україні основними бюджетоутворюючими податками (90% податкових платежів) є:

• податок з доходів фізичних осіб (зі ставками 15 % - 17%),

• податок на прибуток підприємств (з 01.01.2004 р. ставку ППП було скорочено з 30 % до 25 %, з 01.04.2011 – 23% з поступовим зменшенням до 16% з 01.01.2014)

• податок на додану вартість (основна ставка ПДВ - 20 %, з 01.01.2014 – 17 %).

В основному перелік податків, визначених Законами України, відповідає світовим стандартам, але це не гарантує ефективності оподаткування.

Механізм податкового регулювання полягає в маніпулюванні податками і податковими ставками. Шляхом збільшення або зменшення загальної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок і тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей та видів діяльності, територій, груп населення держава може впливати на темпи економічного зростання.

Відповідно до розділу І Податкового кодексу України діє така система пільг:

а) податкове вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Разом з тим, необґрунтоване та непрозоре надання податкових пільг суб'єктам підприємницької діяльності не тільки зменшує надходження до бюджетів всіх рівнів, але й сприяє «тінізації» економіки, зростанню корумпованості тощо.

Згідно з традиційним підходом податкові пільги можна поділити на дві групи:

• пільги, що викликані об’єктивною необхідністю (соціальні, пільги підприємствам, які перебувають у гірших економічних умовах порівняно з основною кількістю виробників, пільги підприємствам, які тимчасово перебувають у скрутних економічних умовах та мають нестійкий фінансовий стан, що виник не з їхньої вини);

• пільги, що не мають достатнього обґрунтування.

Надання пільг, що не мають достатнього економічного обґрунтування, як показує досвід, посилює кризові явища в економіці. До таких пільг можна віднести ті, які надані згідно з лобістськими діями окремих владних структур і угруповань як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні (наприклад, податкові пільги, надані окремим платникам на засадах протекціонізму).

Система податкових органів в Україні складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби, до якої входять:

• Головна державна податкова адміністрація України;

• державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• державні податкові інспекції в районах, у містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні державні податкові інспекції;

• податкова міліція України.