4. Особистість і група
Взаємовідносини особистості й групи мають 2 аспекти: група впливає на особистість і особистість впливає на неї.
Вплив групи на особистість виявляється, по-перше, в тому, що в групі формуються ціннісні, морально-етичні погляди особистості, а, по-друге, група здатна перевиховати людину. Адже в її арсеналі є такі важливі засоби виховання як групова думка, переконання, критика, роз’яснення, змагання тощо. Саме група раніш ніж особистість помічає відхилення в її поведінці та починає застосовувати до неї коригуючи та виховні заходи.
Вплив особистості на групу полягає в тому, що індивідуальні якості, емоційність, здібності, погляди в певній мірі визначають особливості життя колективу.
Міра же впливу особистості на групу виражається в категоріях авторитету, керівництва.
1. Авторитет – визнання особистості, оцінка групою відповідності суб’єктивних якостей людини об’єктивним вимогам діяльності.
Авторитетність насамперед залежить від особистісних якостей людини, а саме її знань, життєвого досвіду, вироблених вмінь і навичок тощо. Усе це виділяє особистість серед інших. До думки такої людини прислухаються, до неї звертаються за порадою. Вона має великий вплив на життя оточуючих, хоча не обов’язково є керівником групи.
Слід зазначити, авторитет людини тим вище, чим більше членів групи визнають її цінність.
2. Керівництво – забезпечення узгодженості дій членів групи.
Керівництво може здійснюватися з позицій авторитарності, демократичності, лібералізму, тобто спроможності та вміння керувати груповою діяльністю.
Тому розрізнюють наступні типи керівництва:
* авторитарний тип – використання адміністративних методів (різкість, не бажання прислуховуватись до думок інших). Авторитарний керівник вважає, що підлеглі повинні виконувати його розпорядження та накази своєчасно та точно;
* демократичний – важливі проблеми та рішення виносяться на обговорення колективу, враховуються думки інших, тенденція до самоуправління. Керівника цього типу відрізняє гнучкість, спритність у рішення задач.
* ліберальний – відпускається справа на самоплив. Керівник цього типу мало піклується про групу, її справи. Кожен робить, що бажає, не враховує ні загальну задачу, ні те, що роблять інші. Як показали дослідження. Ліберальні керівники нерішучі, їм важко давати розпорядження встановлювати ділові контакти.
А тепер звернемося до соціальної поведінки особистості в групі.
В групі поведінка особистості може здійснюватися в двох формах: колективістичною та конформною.
1. Колективістична форма – поведінка, що зумовлюється прийнятими в групі цілями, ціннісними орієнтаціями, а не індивідуальними схильностями особистості та груповим тиском.
2. Конформна форма – поведінка, що зумовлюється прагненням особистості пристосуватися до оточуючих і групових стандартів, щоб уникнути конфлікту.
З’являється вона під впливом групового тиску, реального чи уявного. Часто конформізм означає, що ми слідуємо певним нормам і стандартам, які диктують нам, як треба поводитись в тій чи іншій ситуації. В цьому є його позитивна функція. Якщо ж вона придушує самостійність мислення, веде до шкідливих дій, то її можна вважати негативною.
Вивчати конформізм почали американські соціальні психологи. Соломон Аш (1907 - 1996) прагнув дізнатися, що робитимуть люди, коли група одностайно суперечить очевидним фактам. Експеримент проводився наступним чином.
Уявіть собі – ви з’являєтесь в психологічній лабораторії для експерименту з вивчення сприймання. Приєднуєтеся до інших семи студентів, які вже сидять в кімнаті, і дослідження починається. Вам демонструють відрізки 30 см завдовжки і просять серед трьох інших знайти тотожний зразку. Правильна відповідь — відрізок А, це очевидно, і тому ви здивовані, коли перша особа в групі обирає Б. "Поганий зір, — думаєте ви, — помилився десь на 5 см". Друга особа також обирає Б. "Що за дурниці?" — спантеличено реагуєте ви. Коли п'ята особа називає Б, ви починаєте сумніватися у собі. Шостий та сьомий учасники також обирають Б, і ви хвилюєтесь за свій зір. Експериментатор дивиться на вас — ваша черга. Що зробите ви: будете керуватися очевидним фактом, чи колективним судженням?
В ході дослідження було встановлено, що коли люди самостійно оцінювали довжину ліній, то майже завжди були точними. Проте в групі піддослідні реагували в залежності від особистісних властивостей: одні залишалися незалежними в усіх серіях, нерідко навіть вибачаючись за незгоду перед групою; інші - погоджувалася з неправильним рішенням групи, тобто виявили конформність із групою. Було виявлено, що 37% відповідей були конформістськими та відповідно 63% - незалежними (нонконформістськими). Отже, людина може бути або конформістом, або нонконформістом, При цьому, чимало людей в групі відмовляються від особистих поглядів, переконань, погоджуються з безглуздими поняттями та ідеями, якими вони ніколи не погодилися, якби були самі.
Від чого залежить конформність? Які чинники ведуть до неї?
Вчені вказують на декілька причин: ототожнення з групою, бажання бути точним та особистісного виграшу, бездумність, особистісні риси.
1. Ототожнення з групою.
Людина може погоджуватися тому, що вона ідентифікує себе з членами групи і хоче походити на них ставленнями, поведінкою, одягом тощо. Скажімо, якщо всі ваші друзі палять цигарки, ви, незважаючи на розуміння шкідливості цієї звички, можете відчути спокусу бути як усі.
2. Бажання бути точним.
Ви цілком переконані в тому, що слово "незбагненний" пишеться з двома літерами "н", але ваші однокурсники наполягають, що з одним. Ви можете виявити конформність на тій підставі, що вони, оскільки їх більше, мабуть краще знають, ніж ви, і всупереч бажанню чинити правильно ви припуститесь помилки. Якщо люди на вірить, що у групи є особливі здібності, вищі за її власні, вона більшою мірою схильна до конформності у ставленні до групових думок. Але більшість зовсім не обов'язково буває правою.
3. Бажання особистісного виграшу.
Під груповим тиском ви можете поступитися для того, щоб утримати чи набути дещо для вас цінне: місце навчання чи роботи, стипендію, премію, перемогу на виборах тощо. Так, ви вживаєте алкоголь у товаристві свого начальника, тому що він симпатизує людям, які прикладаються до чарки.
4. Бездумність.
Більшість людей виявляє конформність тому, що не думають. Просто продовжують робити те, що робили раніше, сприймають події бездумно, не зосереджуються на задачах. Коли ж особистість керується розумом, вона усвідомлено намагається зрозуміти ситуацію та прийняти рішення.
5. Особистісні риси. Деякі люди більш схильні до конформізму, адже мають такі особистісні риси, що призводять до цього: низька самоцінність, ригідність, потреба в суспільному схваленні.
Отже, конформність – не просто справа до гурту, а справа особистісного вибору – усвідомленого чи неусвідомленого.
Таким чином, ми познайомилися з поняттям групи, основними її функціями. Розглянули види груп: велика, мала, первинна, вторинна, референтна, не референтна, офіційна та неофіційна. Дізналися про рівні соціально-психологічного розвитку групи: дифузія, асоціація, корпорація та колектив та особливості структури малої групи. Також дослідили вплив групи на людину, суспільних ролей і правил; що означає конформність, незгода й підкорення, а також їх причини та прояви.