2. Технологічний вибір у суспільстві. Крива трансформації
Внаслідок обмеженості ресурсів перед економічними суб’єктами постає проблема вибору.
Вибір – це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.
Альтернативна вартість – це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.
Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва.
Відображенням закону спадної віддачі є закон зростаючих альтернативних витрат. Раціональність поведінки означає, що основним мотивом діяльності економічного суб’єкта є максимізація безпосередньої вигоди. [2]
Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняння витрат і вигод і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати.
Межа виробничих можливостей або крива трансформації виробничих можливостей – модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки його альтернативної вартості. Вона єднає точки максимально можливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених ресурсів. Рис. 1 представляє криву трансформації економіки, в якій виробляються засоби виробництва (y) та предмети споживання (x). Кутовий коефіцієнт нахилу кривої трансформації показує альтернативну вартість виробництва двох благ. У ситуації обмеженості ресурсів нарощування виробництва одного блага можливе лише за рахунок скорочення виробництва іншого. Така ситуація вважається ефективною, оскільки забезпечує одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів осередньої вигоди.
рис. 1
Для виробництва цих різних альтернативних комбінацій суспільство повинно досягти повної зайнятості наявних ресурсів та виробничої ефективності. Всі точки, що лежать всередині кривої (наприклад, точка Л), вказують, що економіка недовикористовує наявні ресурси або не досягає виробничої ефективності. Всі ж точки, що лежать поза кривою (наприклад, точка М) вказують на більшу кількість обох благ, що є бажаним, проте недосяжним, оскільки обмеженість ресурсів, їх повне використання та існуючі технології не дозволяють "витиснути" більшу кількість благ, ніж ті, які демонструє крива виробничих можливостей.
Щоб розширити виробничі можливості, потрібно або збільшити обсяги ресурсів у суспільстві, або підвищити ефективність їх використання за рахунок технологічних інновацій, що зрушить криву трансформації далі від початку координат. Це означає, що відбувається економічне зростання. [ 3]
3. Предмет і завдання макроекономіки.
Схема кругообігу на макроекономічному рівні.
Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки, товарів і праці, використовуючи агреговані показники.
В основі макроекономіки лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матерілальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підпвищення ефективності використання наявних ресусів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки. [4]
Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі:
забезпечення повної зайнятості ресурсів,
досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва
досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між поточними та перспективними потребами
зростання продуктивності ресурсів
мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції.
Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а джерелом її досягення є зростання ефективності національної економіки.
З цього випливає практична функція, або головне завдання макроекономіки: воно поялгає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна знаходити рішення щодо підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому збільшувати рівень задоволення матеріальних потреб.
Предмет макроекономіки – великомасштабні (у масштабах всього суспільного виробництва) економічні процеси і явища. На відміну від предмета мікроекономіки, де вивчаються питання діяльності малих економічних одиниць, насамперед, фірм (підприємств), макроекономіка вивчає сфери і галузі національної економіки, господарські зв'язки між ними.
Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи. Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці "протікають" між її суб'єктами - домашніми господарствами і фірмами. Вони спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сфери виробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації (розподілу і обміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у якій знаходяться домашні господарства. Економічний кругообіг в системі вільного ринку представлено на рис. 2
рис. 2
Тести:
4. На відміну від конкурентного підприємства монополіст:
а)може встановлювати ціну на свій продукт
5. Фундаментальна проблема, з якою стикаються усі економічні системи, це:
г)рідкість (обмеженість) ресурсів.
6. Державна політика в області витрат і оподаткування називається:
в)фіскальною політикою
7. Робітник, який втратив роботу за умов спаду в економіці належить до безробітних, охоплених:
б)циклічною формою безробіття;
8. Яку функцію виконують гроші, вимірюючи ціни усіх інших товарів?
а)міру вартості
Задачі:
9. Функція попиту населення на товар:Qd=7-Р; функція пропозиції товару Qs=-8+4Р, де обсяг попиту і обсяг пропозиції в млн. шт. в рік. Визначте рівноважну ціну і обсяг продажу. Припустимо, що ціна встановлена державою на рівні 5 гр. од. Визначте величину надлишку товару. Якщо ціна даного товару складе 2 гр. од., яка величина дефіциту товару на ринку?
Розв’язання:
а) Рівноважна ціна, це та ціна, при якій графік функції попиту перетинається з графіком функції пропозиції:
Qd = Qs
7-P = -8+4P
5Р = 15
Р = 3 гр. од.
Рівноважний обсяг продажу, це значення функції попиту (пропозиції) при Р=Ррівноважне:
Q= 7 – 3 = –8+4*3 = 4 шт.
б) При Р=5 проектуємо точки перетину P=5 з Qs і Qd і знаходимо різницю між точками, тобто надлишок товару:
Qd=7– Р = 7–5 = 2
Qs=–8 + 4Р = –8 + 4*5 = 12
Q= 12 – 2 = 10 шт.
в) При P=2 проектуємо точки перетину Р=2 з Qs і Qd і знаходимо різницю між точками тобто дефіцит товару
Qd=7– Р = 7–2 = 5
Qs=–8 + 4Р = –8 + 4*2 = 0
Q= 5 – 0 = 5 шт.
10. Чисельність населення країни становить 50 млн. осіб, з них 12 млн. - діти до 16 років, 14 млн. - вибули зі складу робочої сили, 3 млн. безробітних, 0,5 млн. - працівники, що зайняті неповний робочий день і шукають роботу. На підставі цих даних визначте рівень безробіття та величину робочої сили.
а) Робоча сила – це та економічно-активна частина населення, яка здатна працювати, та приносити дохід. Відповідно до робочої сили не відносяться діти до 16 років та вибувші зі складу робочої сили. Тому:
Робоча сила = все населення – економічно неактивні = 50 – 12 – 14 = 24 млн
б) Рівень безробіття – це відношення кількості безробітних (також входять і працівники, що зайняті неповний робочий день і шукають роботу) до кількості робочої сили у країні. Тому:
Рівень безробіття = безробітні / робоча сила * 100% = (3 + 0,5) / 24 * 100% = 14,6%