3. Розташування підрозділів на місці

Механізовані і артилерійські підрозділи розташовуються на місці в районі зосередження, очікування, у вихідному районі, районі відпочинку та інших районах.

На місці артилерійські підрозділи можуть розташуватися у складі загальновійськових частин і підрозділів, або самостійно.

Розташовуватися на місці підрозділи можуть з метою завершення заходів щодо приведення у бойову готовність, підготовки до бою, відновлення боєздатності, відпочинку особового складу, поповнення запасів матеріальних засобів, обслуговування та відновлення бойової техніки, бойового злагодження.

Під час розташування підрозділів на місці треба вміло використовувати характер місцевості та її захисні властивості. Так, у лісистій місцевості підрозділи доцільно розташовувати вздовж лісових доріг, просік та узлісків. У гірській місцевості для розташування підрозділів слід використовувати складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери і райони, які не підвладні сніговим лавинам, обвалам, повеням.

Тривалість розташування загальновійськових та артилерійських підрозділів на місці, залежно від наступних дій та умов обстановки, може бути від кількох годин до декількох діб.

Велика далекобійність сучасних засобів ураження, наявність реальної можливості застосування противником ядерної і високоточної зброї, аеромобільних військ, повітряних десантів на значну глибину примушують підрозділи, які розташовуються на місці, знаходитися у постійній готовності до відбиття нападу повітряного та наземного противника.

Основні вимоги до району розташування підрозділів на місці:

можливість потайно зайняти і зручно розташувати у ньому підрозділи;

здійснити ретельне маскування техніки і особового складу;

забезпечити потрібне розосередження і максимальне укриття підрозділів від ураження сучасними бойовими засобами;

забезпечити сприятливі умови для виконання в даному районі намічених заходів;

зручності для організованого початку наступних дій.

З цією метою район розташування підрозділів призначається, як правило, на місцевості, яка має: природні укриття (чагарники, складки місцевості, гаї, яри, невеликі населені пункти, будови, тощо), і яка забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження і високоточної зброї. Він має забезпечувати:

розосереджене і потайне їх розташування;

швидкий збір і проведення маневру в необхідному напрямку;

зручність розташування і відпочинку особового складу;

сприятливі умови у санітарно – епідеміологічному відношенні.

Під час вибору району необхідно враховувати характер майбутніх дій підрозділів у районі або поблизу нього. Мають бути у достатній кількості підручні засобі маскування та інший матеріал, придатний для швидкого створення штучних укриттів.

Слід уникати розташування підрозділів поблизу важливих об’єктів (заводи, фабрики, залізничні станції, мости, вузли доріг, елементи місцевості, які різко виділяються, окремі висоти, озера, вигони річок та інші), населених пунктів, по яких противник може завдати масованих вогневих та ядерних ударів.

Не допускається розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- та нафтопроводів.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах зими та тривалої непогоди, якщо немає часу на обладнання укриттів поза населеними пунктами, або при наявності населених пунктів, звільнених від місцевих мешканців.

Райони для розташування на місці призначаються:

бригаді (полку) – основний та запасний район розташування;

батальйону – до 10км²;

дивізіону – не менше 4км².

Батальйон (дивізіон) у призначеному районі розташовується по-ротно (по-батарейно) і з таким наміром, щоб на початку виходу з району не здійснювати зайвих пересувань, при цьому місця (райони) розташування мають бути:

роті – до 1км². Рота розташовується в призначеному районі, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БТР (БМП) має бути 100-150м, а між взводами 300-400м;

батареї до 1км². Батарея в призначеному районі розташовується, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань між гарматами і машинами 25-50м.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується у повному складі або взводами на загрозливих напрямках перебуваючи у постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Протитанковий підрозділ роти додається, як правило, взводам.

Зенітний підрозділ займає стартові вогневі позиції у місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях.

Взвод забезпечення батальйону розташовується з урахуванням зручності підготовки підрозділів батальйону до бою. Площа району розташування взводу має досягати 1км², відділенню 0,3км².

Відділення розташовуються розосереджено, відстань між ними має бути 150-200м.

КСП батальйону (дивізіону) обладнується з урахуванням забезпечення безпосереднього управління підрозділами під час висування з нього.

Зв’язок з підрозділами, як правило. здійснюється рухомими і дротовними засобами.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону (дивізіону) розташовуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів. Доцільно розміщати їх у центрі району розташування батальйону (дивізіону). При виборі місця для розміщення кухонь враховуються такі вимоги: наявність природного маскування; сприятливий санітарно – епідеміологічний стан місця (району); близькість джерел добротної питної води або можливість її підвозу від пункту водопостачання; наявність зручних потайних підходів і під’їздів.

Пункт харчування батальйону (дивізіону) розміщується в лісі (кущах), ярі, на ділянці місцевості розміром: 100×80м. Кухні розміщуються розосереджено на відстані не менш ніж 30м одна від одної.

Кухні для приготування їжі у польових умовах мають працювати на рідкому паливі. У виняткових випадках використовується тверде паливо, запас якого при кожній кухні має забезпечити триразове приготування їжі на добу.

У польових умовах при обробці продуктів і готування їжі особлива увага приділяється суворому дотриманню санітарно – гігієнічних вимог.

Пункти бойового постачання, заправлення, медичний і технічного спостереження доцільно розташовувати в чагарниках, гаях, а для маскування використовувати табельні маскувальні сітки і місцеві матеріали.

Вночі в районі розташування забороняється рух машин з увімкненими фарами і розведення багать. Усі заходи щодо маскування підрозділів тилу і технічного забезпечення виконують своїми силами і за їх впровадження відповідають командир взводу забезпечення і начальник медичного пункту батальйону.

Начальники пунктів бойового постачання, заправлення, харчового і медичного, як під час розташування на місці, так і під час переміщення зобов’язані передбачити: виконання заходів з бойового забезпечення своїх підрозділів; порядок розташування на місці, побудову колони для виходу з району; ретельне маскування; бойовий розрахунок особового складу для охорони і оборони пунктів, порядок дій під час нападу повітряного противника, його диверсійно – розвідувальних груп, танків, під час артилерійсько обстрілу, а також під час застосування противником ЗМУ і ВТО; сигнали сповіщення.

Штаб батальйону (дивізіону) у районі розташування розробляє такі бойові документи:

бойовий наказ щодо розташування на місці;

заявку на матеріальне забезпечення підрозділів;

схему охорони та оборони району розташування батальйону (дивізіону);

дані про бойовий та кількісний склад;

донесення про тилове забезпечення;

донесення про дози радіоактивного опромінення.

Дивізіону (батареї), крім основного району розташування може бути призначений запасний район на випадок, коли за умов обстановки виникне необхідність зміни місця розташування. У всіх випадках інженерне обладнання району розташування дивізіону (батареї) починається негайно з прибуття в нього підрозділів, а по можливості завчасно.

Дивізіон (батальйон), батарея (рота) в районі розташування повинен знаходитися в постійній готовності до відбиття нападу противника.

З цією метою в дивізіоні організовується безпосередня охорона, яка здійснюється патрульними, черговими підрозділами, спостережними і сторожовими постами. На КСП постійно крім того чергують спостерігачі.

На загрозливих напрямках для своєчасного сповіщення і затримки наземного противника можуть призначатися сторожові пости. Сторожові пости доцільно мати у складі обслуги з гарматою або не менше 3-х солдат на чолі з сержантом. Вони займають і обладнують вказані їм позиції на відстані біля 1500м віл району розташування і чергують на протязі доби. Зв’язок з постами - дротовими і сигнальними засобами. Старшому сторожового поста вказують сектор спостереження і напрямок особливої уваги, а також пропуск (пароль) і відгук.

При доведенні завдань на розташування на місці командир дивізіону (батареї) віддає наказ, в якому вказує:

батареям (взводам) – основні і запасні райони (місця) розташування, порядок їх зайняття та інженерного обладнання, завдання на випадок відбиття нападу противника, вогневі позиції, порядок і час виходу на них;

безпосередній охороні і сторожовим постам – склад патрулів, маршрути руху і початок патрулювання,; завдання, порядок несення служби і дії при виявленні противника; склад і завдання сторожових постів, час їх готовності; порядок відкриття і ведення вогню, підтримання зв’язку і доповідь про противника; порядок зміни, пропуск, відгук;

черговому підрозділу – склад; до яких дій бути готовими і сигнали його виклику.

Після доведення завдань, підрозділам командир дивізіону (батареї) вказує заходи по захисту від ЗМУ, маскуванню і інженерному обладнанню району розташування.