11. Оформлення додатків

• Після висновків до наукової роботи включаються додатки.

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал:

 - проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

 - таблиці допоміжних цифрових даних;

 - протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки ефекту впровадження;

 - інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у науковій роботі;

 - допоміжні ілюстрації.

Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток (великі літери української абетки, за винятком літер Г, Є, І, і, Ї, Й, О, Ч, Ь), див. додатки даного методичного видання як зразок оформлення.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

12. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, є “візитною карткою” автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою та іншими інформативними джерелами, які цитувалися в науковому дослідженні. “Список...” повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою.

Використані автором джерела подаються у списку, який слідує за висновками до наукової роботи. Літературні джерела розміщуються в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати до вимог міждержавних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. У “Списку...” можуть вказуватися тільки всі опрацьовані наукові джерела, на які є посилання в основному тексті наукової роботи. Приклади оформлення джерел додаються, Дод. Л.

13. Порядок захисту наукової роботи

На дипломну (магістерську) роботу науковий керівник пише відгук, в якому вказує на актуальність обраної проблеми дослідження, позитивні сторони роботи і самостійність виконання студентом наукової роботи, регулярність відвідування консультацій у наукового керівника, дає особистісні характеристики студента, виявлені у процесі написання наукової роботи, а також аналізує недоліки роботи, оцінює структуру, зміст, форму і ступінь розкриття тих чи інших питань, використання статистичних та фактичних даних, оформлення роботи, дає конкретні рекомендації.

Після прочитання роботи науковим керівником робота може бути допущена до захисту. Відгук наукового керівника, а також його зауваження на сторінках тексту наукової (дипломної, магістерської) роботи є орієнтиром у підготовці до попереднього захисту наукової (дипломної, магістерської) роботи. У відгуку наукового керівника дається попередня оцінка у формі висновку: “Студент допускається до захисту” або “Студент (дипломант, магістрант) не допускається до захисту”. Завершується висновок наукового керівника зазначенням ступеня відповідності наукової роботи вимогам до випускних дипломних (магістерських) робіт. Форма відгуку представлена у Додатку З.

На дипломну (магістерську) роботу студента дається зовнішня рецензія. Рецензентом призначають спеціаліста тієї галузі, з тематики якої виконано дослідження. Склад рецензентів затверджується керівником випускаючої кафедри і затверджується деканом (керуючим напрямком). Дані про рецензента: його прізвище, ім’я по батькові, назва кафедри та назва навчального закладу, в якому працює рецензент вказуються по завершенню тексту рецензії. Підпис рецензента завіряється печаткою навчального закладу (установи), де працює рецензент, Додаток З.

Рецензія на дипломну роботу має об’єктивно оцінювати позитивні і негативні її сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концептуальності, повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналізу, наявність власної думки, володіння методами збору, аналізу та інтерпретації емпіричної інформації, самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу, обґрунтованість висновків і рекомендацій, достовірність, новизну та практичну значущість отриманих результатів.

Окрім позитивних якостей дипломної роботи, зазначають і її недоліки. Обсяг рецензії становить від 1-2 сторінки машинописного тексту.

Доцільно скористатися наступною схемою:

• Актуальність обраної теми і доцільність її розробки;

• Позитивні сторони роботи;

• Використання сучасних форм і методів дослідження;

• Практична цінність висновку та пропозицій, які зроблені в роботі;

• Недоліки, які на погляд рецензента, має робота, а також ступінь їх впливу на роботу в цілому;

• Загальна оцінка підготовленості автора наукової праці до самостійної роботи як фахівця з відповідної спеціальності;

• Рекомендована оцінка за чотирибальною шкалою, з приписом: “за умови успішного захисту”;

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим. Рецензія може містити ту кількість зауважень, на які заслуговує з точки зору рецензента. Відносно автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу (“студент поставив..., розкрив.... довів...”); до самої роботи – в теперішньому часі (“робота містить..., розкриває... тощо).

Рецензію як аргументований критичний огляд переваг і недоліків роботи оголошують на засіданні Державної екзаменаційної комісії під час обговорення результатів її захисту. Зміст рецензії доводять до відома автора дипломної роботи не пізніше одного-двох днів до захисту, щоб він міг заздалегідь підготуватися до зауважень рецензента (прийняти або доказово спростувати їх).

Завершену дипломну (магістерську) роботу разом із довідкою про виконання індивідуального плану з професійної освітньої програми дипломника, висновками наукового керівника дипломника і рецензією спеціаліста передають до Державної екзаменаційної комісії. На її засіданні відбувається захист наукової роботи за традиційною процедурою. Головним документом, яким під час захисту послуговується дипломник (зачитує або переказує його), є компонент його доповіді та матеріали візуального супроводу.

Для робіт окремих спеціальностей рекомендовано представити акт впровадження результатів наукового дослідження. Акт готується як довідка про впровадження основних результатів наукової роботи з позиції практичної значущості наукового дослідження, науково-практичних розробок та результатів, що досягнуті за умови ефективного впровадження. Вказуються пропозиції для впровадження, терміни впровадження та результати впровадження. Акт впровадження підписується керівниками структурних підрозділів, як свідчення практичного застосування результатів наукового дослідження. Підписи на Акті завіряються, Додаток К.