3. Здійсніть етнологічну характеристику румунському етносу

Руму́ни (рум. români) — народ, основне населення Румунії. До румун також залічуються молдавани й волохи. Молдавани як нація склалися в інших умовах і мають власну державу Молдова. Назва молдавани вживається в країнах, що були частиною Російської імперії. Волохи живуть у інших балканських країнах за межами Румунії й не розвинулися в сучасну націю. Говорять румунською мовою.Віруючі румуни — головним чином православні, є протестанти (переважно в Трансильванії).

Етногенез

У формуванні румунського народу брали участь племена, що населяли колишні римські провінції Дакію й Мізію (даки, ґети, карпи і ін.), романізовані в період римського владарювання (106—271 рр.), римські переселенці перш за все з балканських та малоазійських провінцій, колишні легіонери, а також вільні даки, що не були романізовані, й слов'яни, які з 500 р. почали впливати на етногенез румун. Етнічні процеси майже завершилися приблизно у 1000 р. утворенням східнороманської народності й мови. До цього часу також відносяться перші ранньофеодальні державні утворення на території сучасної Румунії. З 10 сторіччя візантійські, слов'янські, а потім і угорські джерела згадують румун під назвою «blácoí», «волохи», «влахи».

Традиц. заняття - орне землеробство, виноградарство, садівництво, до поч. 19 в. провідним заняттям було скотарство (велика і дрібна ріг. худоба). Отгонное скотарство сприяло міграції Р. в сусідні країни. Розвинені мистецтв, ремесла - ткацтво, килимарство, вишивка, кераміка, різьблення по каменю і дереву, обробка шкіри.. Поселення в горах, де населення зайнято скотарством, розкидані, в горбистій місцевості з розвиненим землеробсько-скотарські х-вом - розкидані групи (кетуни) садиб, на рівнинах, де переважає землеробство, - поселення нерегулярної вуличної або лінійної планування, з 18-19 вв . поширюються прямокутні в плані села з пересічними під прямими кутами вулицями. Садиби мають огороджений двір або подвійний дворі загоном для худоби і огородженим простором перед будинком. Найдавніші типи жител: напівземлянки з 1-3 приміщень, з вогнищем, а також наземні - плетені, обмазані глиною. З 19 в. частіше будують зрубні, кам'яні (вапняк) і цегляні будинки. Чотирьох-і двосхилі покрівлі покриті соломою, очеретом, дранкою або черепицею. З кін. 18 в. взяла гору трироздільна планування житла: посередині сіни (тінде), по сторонам житлова кімната (Одаї) і неопалювана світлиця (каса чя маре). Побутують і багатокімнатні будинки. Поширений будинок на підкліть, де влаштовують кухню і погріб. Традиційний інтер'єр сільської хати: дерев'яні лавки, ліжко, низький круглий стіл, мисник для посуду, скриня. Прикраси: декоративні тканини (килими, рушники), дерев'яні вироби, кераміка. Традиц. жен. одяг - біла полотняна сорочка туникообразного покрою з ластка (кемаше) або коротка кофта (ие), поясний одяг - кольорова вовняна незшитого спідниця (катрінце) або плісирована спідниця з розрізом на боці (вилнік), багато орнаментований вузький тканий пояс і 2 фартуха, що надягають спереду і ззаду (фоте), "ілет - суконний (Ілик) або хутряний (кожок), на голові - покривало (мараме) з шовку, косинка або очіпок (чяпсе). Муж. костюм - полотняна сорочка туникообразного крою або на кокетці, з ластка, штани з білого полотна або вовни, шкіряний або вовняної широкий пояс і безрукавка. Головні убори - смушеві шапки, повстяні, фетрові або солом'яні капелюхи. Взуття - сирицеві постоли, Взимку чоловіки і жінки надягають суконні свити або овчинні кожухи. Традиц. їжа - мамалига з кукурудзяного борошна і коржики (Мела), борщі (чорбе), Козонак - рід паски, инвир-тіте - калач з листкового тіста з начинкою з товчених горіхів з цукром або ягодами, спечені на решітці-ДРЕ-тарі м'ясо і риба . На Різдво, Новий рік і весілля випікають плетений калач (Колак), готують голубці в капустяному або виноградному листі, печеня (то-Кане), дроб - блюдо з потрухів ягняти. Поширені саморобні виноградні вина і горілка-цуйка. . Переважає мала сім'я, поширені Багатопоколінні сім'ї, до поч. 20 в. існували великі патріархальні сім'ї. Сів. громаду складали групи родств. сімей, а товариств, життям керував виборний орган - обште. Усне нар. творчість представлено епіч, піснями, казками, прислів'ями, приказками, ліричний. піснями - дійними, ок. 2 тис, танців (хороводні, парні, кругові, лінійні). Наїб. поширені муз. інструменти: бучум - довга пастушача труба, най - система з неск. об'єднаних разом флейт різного розміру.

Білет 29