II. Організація батьківських зборів

У щоденник класного керівника:

1 .Батьківські збори повинні освічувати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей в навчанні.

2. Тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей.

3. Тема зборів повинна бути актуальною.

4. Збори повинні носити як теоретичний, так і практичний характер: розбір ситуацій, тренінги, дискусії і т.д.

5. Збори не повинні займатися обговоренням і засудженням осіб, які навчаються.

6. Класний керівник повинен не напучувати, а спілкуватися з батьками, давати їм можливість висловлювати свою думку і точку зору в ході батьківських зборів, а не після нього

7. Батьківські збори не повинні бути тривалими за часом. Головною в його змісті є чіткість, лаконічність, системність.

8. Кожні батьківські збори повинні давати батькам їжу для роздумів і корисну інформацію, яку можна використовувати на благо дитині (нові кру­жки і секції в школі, клуби; дитячі суспільні об'єднання та організації служби 808 і т. д.).

9. В ході зборів класний керівник повинен строго враховувати присутність батьків на зборах, з'ясовувати причини відсутність окремих батьків.

10. Якщо класний керівник наперед оповіщений про відсутність батьків на зборах, він повинен відразу визначити з ними терміни індивідуальної зустрічі, не чекаючи наступних зборів.

11. Готуючись до батьківських зборів, класний керівник повинен складати його програму і перелік питань думки. Це допоможе уникнути зайвих питань зі сторони батьків і заощадить час зборів для освітлення більш важливих тем.

12. Поточними питаннями батьківських зборів можуть бути:

— зовнішній вигляд учнів, навчання дитини в сім'ї дотриманню санітарно-гігієнічних норм; питання живлення учнів;

— питання надання матеріальної допомоги що вчиться класу;

— питання організації скарбнички класу;

— питання функціонування кружків і секцій на платній основі;

— питання відвідин що вчаться занять і секцій на платній і безкоштовній основі;

— питання відношення батьків до пропусків уроків учнів з поважної причини і без неї;

— ведення що вчаться зошитів і щоденників;

— стан шкільних підручників;

— питання відношення батьків до участі дітей в позакласних заходах.

13. Пам'ятайте, позитивний підсумок кожних зборів є сприятливою основою майбутніх зборів!

III. Практичні рекомендації щодо проведення батьківських зборів

Головна вимога - початок розмови має бути стислим, ефектним і чітким за змістом. Ось кілька порад. Ретельно продумайте та занотуйте на аркуші паперу перші 2-3 пропозиції вашої промови. Вони повинні пролунати максимально спокійно й чітко навіть на тлі вашого цілком зрозумілого хвилювання. Правильно представтесь (якщо це перша зустріч) -коротко, але підкресливши ті сторони вашого статусу та ролі по відношенню до дітей, що складуть основу вашого авторитету та значущості в очах батьків.

Ніколи не починайте з вибачень, навіть у тому випадку, якщо початок зустрічі затягнувся, виникли накладки та якісь непорозуміння. Можна просто констатувати, що зустріч почалась трохи не так, як планувалось. Вибачення негайно поставлять вас у позицію «знизу» та зменшать суб'єктивну значущість вашої інформації в очах слухачів. Важливо почати розмову в тиші. Знайдіть спосіб звернути на себе увагу. Бажано це зробити нестандартно, так, щоб вибраний вами спосіб не нагадував урок. Наприклад, рішуче підведіться, переставте вазу з квітами на край столу й починайте...

Почніть розмову з викладу самої логіки зустрічі, її основних етапів: «Спочатку ми з вами...», «Потім ми розглянемо...», «Наприкінці розмови нам з вами треба...». Обговоріть місце запитань і реплік батьків у ході зустрічі. Наприклад, ви можете сказати, що запитання краще ставити відразу, у ході викладу інформації. Або, навпаки, попросіть батьків спочатку до кінця вислухати вас, а потім ставити запитання. Можете сказати, що на всі запитання, що будуть виникати в ході вашого монологу, ви відповісте потім, а поки будете фіксувати їх для себе на дошці або на папері. Чудово, якщо після викладу всіх організаційних моментів вам удасться змінити позицію слухачів, зробити її більш включеною, розкріпаченою..

Виклад інформації Як і де стояти під час свого монологу? Якщо клас невеликий чи слухачів небагато, краще сидіти - у загальному колі або збоку від власного столу. У жодному випадку не за столом! Це таке підступне місце - учительський стіл! Він блискавично оживляє в самого вчителя та його слухачів (а всі вони - колишні учні) цілком конкретні асоціації та поведінкові стереотипи. Якщо клас великий, доведеться стояти. Знов-таки -поруч зі столом, час від часу трохи переміщаючись. Простір біля дошки дозволяє управляти увагою слухачів. Якщо ви кажете про дуже важливі речі, трохи висуньтесь уперед, до самих парт чи рядів стільців. При підбиванні підсумків, даючи слухачам можливість щось обміркувати й осмислити відійдіть до дошки.

Співвідносьте гучність голосу з розмірами повідомлення. Узагалі, вам знадобиться багато навичок риторики, які ви застосовуєте на уроці: повторення останніх слів, модулювання акцентів за допомогою голосу тощо. Стежте за паузами - їх треба робити. Пам'ятайте, що ви маєте справу не з гіперактивними дітлахами, яких страшно на дві секунди відпустити у вільне спілкування, а з дорослими людьми. Вони вміють думати. А думається найкраще в паузах.

Стежте за невербальною інформацією, яку ви повільно й мимоволі транслюєте за допомогою своїх жестів, пози, міміки тощо. При хвилюванні важко керувати мімікою, і все-таки вона повинна відповідати змісту переданої інформації та змінюватись у такт із нею. Пози та жести бажано застосовувати переважно відкриті, доброзичливі: рух рук при жестикуляції - від себе, а не на себе, і багато чого іншого, що вже добре відоме сучасним педагогам. Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку й підбити підсумки. І взагалі: не використовуйте ситуацію, коли батьки зібрались усі разом і нарешті вас слухають, для того щоб видати всі емоції, усю інформацію, усі проблеми, що у вас накопичились. Не дозволяйте собі в ході розмови відволікатись на деталі,й відступати вбік. Чітко визначте тему й дотримуйтесь її.

Можна дещо заінтригувати батьків: «Ми могли би порозмовляти і про це...», «Мені здається, що треба обговорити з вами таке питання, як...». Нехай у них залишиться відчуття, що наступна зустріч украй важлива, і її не варто відкладати в їх же власних інтересах. І ще одне. Батьки мусять переконатися, що такі зустрічі мають сенс: вони проходять оперативно й закінчуються певним результатом. А для цього інформація повинна подаватись дозовано, послідовно та чітко. Після того як уся необхідна інформація передана, можна переходити до її обговорення та прийняття певних рішень. А це вже зовсім інша історія... Організація обговорення проблеми в батьківській групі вимагає від педагога інших навичок - фасилітації. Вони внутрішньо прийняті психологами, але поки з ускладненням приживаються в педагогічному середовищі. Але за ними - майбутнє, і, до речі, не тільки у стосунках педагога з батьками, а й із самими учнями. Про педагога як фасилітатора у спілкуванні з батьківською групою варто поговорити наступного разу.

7