65. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.

1. Нерідко громадяни, а також службові особи змушені здійснювати вчинки, що за зовнішніми своїми ознаками збігаються з тим або іншим злочинним діянням (наприклад, з вбивством, знищенням майна, перевищенням влади тощо), які, проте, не є суспільно небезпечними і кримінальне протиправними, а навпаки, визнаються правомірними і, як правило, суспільно корисними (наприклад, позбавлення життя того, хто посягає, при захисті від його нападу; знищення майна для усунення небезпеки, викликаної пожежею; застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочинця і т. ін.). 2. Зазначені обставини характеризуються низкою загальних ознак. Перша з них полягає в тому, що всі вони являють собою свідомі і вольові вчинки людини у формі дії (наприклад, необхідна оборона) або бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги при виконанні наказу). Друга ознака - це зовнішня подібність (збіг) фактичних, видимих, об'єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину (наприклад, позбавлення життя при необхідній обороні збігається із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівником міліції при затриманні небезпечного злочинця - з видимими ознаками перевищення влади тощо). Третя ознака обставин, що розглядаються, полягає в тому, що еони мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. Четверта ознака характеризує ці обставини як суспільна корисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави. Нарешті, п'ята ознака характеризує кримінально-правові наслідки вчинення діянь. Ці наслідки полягають у тому, що вчинення таких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

66. Поняття необхідної оборони. Підстави необхідної оборони та її ознаки.

Відповідно з чинним карним законодавством України "Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб або органів влади".          18Ст. 36 КК Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів або прав особи, яка захищається або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.          Не є злочином застосування зброї або будь-яких, інших засобів або предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення в житло або інше приміщення або якщо особа, що здійснює захист, не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характеру посягань. Дії потерпілого або інших осіб, які захищаються, спрямовані на затримання порушника безпосередньо в момент посягання - прирівнюються до необхідної оборони.          Правила про необхідну оборону розповсюджуються на випадки застосування технічних засобів або пристроїв для захисту від нападу при умові, що такі засоби або пристрої не створювали небезпеки для інших осіб, які не брали участі в нападі. Оборона признається необхідною і, значить, правомірною при наявності наступних умов:

а) вона допускається лише проти суспільне небезпечного посягання; б) посягання повинне бути дійсним і наявним. в) захист повинен бути здійснений шляхом спричинення шкоди тільки тій особі, яка посягає і не може бути направлена проти інших осіб; г) оборона допускається лише для захисту державних, суспільних або особистих (своїх або чужих) інтересів, що охороняються законом; д) захист не повинен перевищувати меж необхідності.          Захист допустимий не тільки проти суспільне небезпечних дій, що є одночасно і протиправними, але і проти такого посягання, яке об'єктивно є суспільне небезпечними, хоч і не розглядаються карним законодавством як злочинні, наприклад, захист від нападу психічно хворої особи.          Недопустима оборона проти законних дій посадових осіб, що охороняють громадський порядок. Необхідна оборона допустима лише проти явно злочинних дій «осадових осіб (наприклад, при перевищенні ним влади Із застосуванням насильства). Не може бути визнана необхідною оборона від дій, які в силу своєї незначності не є суспільне небезпечними (наприклад, вбивство або спричинення тілесних пошкоджень неповнолітньому при спробі зірвати яблуко в чужому саду).          Дійсним признається лише таке посягання, яке існувало реально а не в уяві особи, що обороняється.