13.5. Професійний стрес і технології ресурсозберігання

Проблема професійного стресу - одна з найважливіших в практичному плані, одна з тих, що вивчаються і вивчених в психології [22, 80,166, 167 і ін.]. У даному розділі вона розглядається в тісному зв'язку з практикою співволодіє із стресом, до якої можна віднести техніку і технології ресурсозберігання, адекватну активацію, мобілізацію, фізичне і психічне відновлення.

Під психотехнологиямі розуміється динамічне, довільне, гнучке за часом і модальності управління людиною своїми психічними станами, адекватне характеру життєвої активності, особливостям конкретної ситуації праці, індивідуальності партнерів по професійній діяльності. Управління психічними станами і ресурсами («енергетикою») має на увазі два основні аспекти активності людини: раціональне витрачання енергетичного ресурсу і його своєчасне і максимальне заповнення. Два аспекти повинні знаходитися в динамічній рівновазі (див. мал. 13.4) [12].

У широкому значенні проблема «стресу», який прямо і побічно відображається на успішності трудової діяльності людини і його задоволеності працею, виявляється у відсутності великої життєвої мети, в схильності зовнішнім впливам, в тривожності, в чутливості до різних стресогенних чинників (дефіцит часу, проблеми комунікацій, неадекватні самооцінки, негативне самоотношеніє і ін.).

Типовими зовнішніми проявами стресу є конфлікти (внутрішньоособові і, як їх слідство, міжособові), психосоматичні хвороби, песимізм, негативізм, цинізм і т.п. Образно кажучи, це «чорні діри» життєвого простору людини в які безповоротно йде життєва енергія.

Виділяють два типи поведінки, що стосуються витрачання енергії. Перший з них називається витратним, екстенсивним. Людина, для якої характерний цей тип поведінки, витрачає свою енергію, свою активність неадекватно. Його психоенергетичний баланс зсунутий у бік переважання витрачання енергії над відновленням, що веде до неминучого виснаження ресурсів і розпаду системи життєзабезпечення особи.

Для людей з долаючим типом поведінки характерне оптимальне, розумне, плідне використовування здібностей і душевних сил. При оптимальному співвідношенні людиною своїх можливостей з умовами праці, обставинами, життєвими цілями відбувається не тільки їх розумне використовування, але і постійне відновлення, відродження, множення.

Адекватний рівень домагань, оптимальна мотивація, рішення проблеми значення життя, уміння дозволяти періодично виникаючі вікові і професійні кризи, уміння вибудовувати відносини з іншими людьми, цілеспрямованість, здібність до співпраці, хороше здоров'я і оптимістичний настрій, тобто загальна організованість особи, - це «генератори» енергії, дороговказні зірки, що ведуть до задоволеності працею, колегами, життям, до благополуччя і успіху.

Таку раціональну життєву позицію особи добре виразив Р. Селье: «Прагни до вищої з доступних тобі цілей і не вступай в боротьбу через дрібниці». Багатьом масштабним особам, що самостійно досягли в житті серйозних соціальних успіхів, властиві чіткі і прагматичні правила поводження з своїм енергетичним потенціалом. «Я ніколи не стою, якщо є можливість сидіти. Я ніколи не сиджу, якщо є можливість лежати», - говорив Генрі Форд. У своєму робочому кабінеті він тримав доладне ліжко і щодня після обіду спав 1-2 години - при будь-якому положенні подів на його підприємствах. Так само вистоював свої відносини із зовнішнім і внутрішнім середовищем Уїнстон Черчилль, прем'єр-міністр Великобританії у важкі 1940-е рр. Першу уранішню пошту приймав і переглядав в ліжку, віддаючи розпорядження референтам і помічникам, трохи пізніше удома приймав вищих урядовців і інших значущих осіб; спав ще полчала після обіду. Саме такий режим роботи дозволяв йому, 70-річному чоловіку, багато працювати (до 2-3-го годинника ночі), успішно вирішувати безліч важливих задач в складній політичній обстановці.

Розглянемо основні компоненти і технології управління психічними станами - психотехнологиі ресурсозберігання.

Технологія постановки мети.

1. Сосредоточьтесь на конкретній меті. Мета - це конкретний образ бажаного результату. Все, що неконкретне, неясно, розпливчато, не може виконувати організуючу функцію мети. Конкретна мета, фіксуючись в свідомості і в підсвідомості, починає активно впливати на всі ваші дії із спрямованістю на її досягнення.

2. Сформулюйте свою мету в категоріях позитивних думок.

3. Визначте свою мету так, щоб мати нагоду досягти її самостійно, незалежно від Дії інших.

4. Переживіть момент досягнення своєї мети. Уявіть, що все вже трапилося, ви вже досягли поставленої мети і одержали бажаний результат. Переживіть це як дійсну реальність. Створіть конкретний, детальний і живий образ володіння бажаним. Визначте, чи дасть ваше бажання те, що вам дійсно потрібно.

5. Проведіть екологічну перевірку можливих наслідків досягнення мети.

До того як ви досягнете результату в реальності, має сенс уявити собі, як ви далі з ним житимете. Переважно приготуватися до того, що ви чекаєте.

6. Закріпіть вашу мету в підсвідомості.

Психологічним принципом, на основі якого сформульована мета закріплюється в підсвідомості, є самонавіяння. Навіювання направлене на відчуття; його головний інструмент - повторення (кожен вечір, перед відходом до сну, закриваючи очі, викличте в своїй уяві образ досягнення).

Основне правило постановки головної мети таке: «Якщо рішення вимагає від вас внутрішнього зусилля, а результат не викликає задоволення, то, мабуть, ви прагнете змінити природний хід справ. А це загрожує невдачею. Якщо ж ви ставите собі питання і дійсно відчуваєте спокій, то, значить, виробили рішення, засноване на істинному положенні подів, і тоді результат буде той, який вам необхідний» [12, з. 49-55].

Технологія планування. Розробка ефективного плану вимагає дотримання послідовності правил:

1. Плануйте тільки свої дії.

2. Визначте пріоритетність дій. Оцініть кожну із запланованих цілей і задач по двох параметрах, що визначають їх важливість в досягненні цілей: по терміновості і значущості.

1) Дії з високим пріоритетом - одночасно термінові і значущі.

2) Дії з середнім пріоритетом - або термінові, або значущі, але ніколи і ті і інші одночасно.

3) Дії з низьким пріоритетом - ні термінові, ні значущі.

4) Дії, що потрапили в сектор високої пріоритетності, вимагають особливої уваги. Ні за які справи з інших секторів не слід братися до тих пір, поки не бути вирішено ці. Дії середньої пріоритетності можуть бути або терміновими, але малозначимими, або значущими, але нетерміновими. Нетермінові справи можуть бути виконані в будь-який слушний вам час. Уникайте помилки братися за виконання хоча і термінової, але не важливої задачі. Краще делегуйте її.

3. Забезпечте собі можливість вибору різних способів досягнення.

4. Організовуйте свою головну мету у вигляді достатньо маленьких кроків, з тим щоб забезпечити оперативний зворотний зв'язок.

5. Рішуче відмовляйтеся виконувати низькопріоритетні дії. Повністю відмовіться від роботи, хоча і привертаючої вас, але не сприяючої досягненню ваших цілей.

6. Відчуйте результат дій, вироблюваних на шляху, що веде до мети [12, з. 56-77].

Технологія покрокового просування служить досягненню запланованого результату.

1. Відвідайте свою найближчу мету. Уявіть, що запланований результат досягнутий. Уважно придивіться до себе в цьому майбутньому і відчуйте: чи притягає вас образ досягнутого.

2. Проживіть своє майбутнє. Перебуваючи в своєму майбутньому, зверніть увагу на свої відчуття, прислухайтеся до своїх думок і відчуттів. Ви повинні бути повністю задоволені тим, що досягнуте.

3. Погляньте на той, що привів вас сюди шлях. Подивіться з майбутнього на теперішній час і задумайтеся над засобами досягнення мети. Для закріплення послідовності необхідних дій вам слід повернутися до справжнього моменту і пройти весь шлях ще раз.

4. Дійте. Рух до успіху - процес проб і помилок, придбання знань.

5. Управляйте собою, визначаючи свої цілі. Мета повинна прямувати людиною, а не підпорядковувати його собі.

6. Оцініть результат і скористайтеся ним. «Пам'ятайте, прогрес і зростання неможливі, поки ви поступаєте так, як поступали завжди Той, хто робить завжди тільки те, до чого давно звик, одержуватиме тільки те, що завжди мав і раніше. Будьте різноманітні в шляхах досягнення поставлених цілей. Що б ні трапилося неодмінно запроваджуйте свій план в життя. Слідуйте йому. Утілюйте його. Залишаючись тільки вправою для розуму, план ніколи не зможе принести плоди. Приведіть свій план в дію, і ви дійдете якого-небудь результату. А якщо ви залишитеся гнучкими і реагуватимете на труднощі і перешкоди як на можливість навчитися чому-небудь, то, ймовірно, ваш план приведе вас безпосередньо до того, про що ви мріяли» [12, з. 73].