6.7.3. Приєднання до системи гатт—вто

На відміну від більшості міжнародних організацій до системи ГАТТ—ВТО приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується, власне, до системи угод, тобто бере на себе обов'язки їх виконувати, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність держави їх виконувати.

Угода ВТО не входить до структури ГАТТ (1947 р.). Тому країни можуть стати (або залишитися) договірними сторонами ГАТТ, не приєднуючись до ВТО. З іншого боку, країни не мо­жуть стати членами ВТО, поки вони не приєднаються до ГАТТ. Країни можуть також клопотатися перед підготовчим комітетом ВТО про поєднання процесу їхнього приєднання до ГАТТ з процесом приєднання до ВТО. Швидкість приєднання країни до ГАТТ (до системи ГАТТ—ВТО) залежить від рівня відповідності національного законодавства стандартам ГАТТ— ВТО. Приєднання відбувається поетапно у такій послідовності:

подання прохання щодо приєднання, розгляд прохання, прове­дення консультацій з країнами—членами ГАТТ, проведення серії засідань робочої комісії ГАТТ, подання меморандуму про зовнішньоекономічний режим країни, проведення багатосто­ронніх переговорів, розробка протоколу про приєднання, при­йняття країни в ГАТТ (ГАТТ—ВТО). Протокол про приєднан-

205

ня набирає чинності після того, як Генеральна рада (або Кон­ференція міністрів) схвалять доповідь робочої групи і при­ймуть рішення Генеральної ради (рішення міністрів) більшіс­тю в дві третини.

6.7.4. Україна і вто

Приєднання України до ВТО триває вже понад вісім років. У червні 1992 р. Україна отримала статус спостерігача при ГАТТ. 15 вересня 1993 р. Постановою Кабінету Міністрів № 730 ство­рена Міжвідомча комісія з питань приєднання до ГАТТ. До її складу увійшли голови або заступники голів тих відомств, які повинні взяти безпосередню участь у процесі приєднання. Функ­ції секретаріату цієї комісії виконує Управління багатосторон­нього економічного співробітництва Міністерства зовнішніх зв'язків України. ЗО листопада 1993 р. Україна направила до Се­кретаріату ГАТТ офіційну заявку з проханням про приєднання до цієї організації. 17 грудня ГАТТ створила офіційну Робочу групу з приєднання України до ГАТТ з представників зацікавлених держав. Першим кроком кожної країни, котра бажає приєднатися до ГАТТ, є підготовка Меморандуму про торговельний режим. У цьому документі повинна бути представлена повна інформація по законодавству, яка стосується зовнішньої торгівлі країни, що приєднується, і має значення для ГАТТ. Після підготовки Мемо­рандуму про свій торговельний режим з допомогою міжнародних спеціалістів 26 липня 1994 р. Україна представила його Робочій групі. З цього моменту розпочалася робота над питаннями, що надходили у Міжвідомчу комісію з приєднання від зацікавлених країн-членів. Ця робота значно ускладнилася після 1 січня 1995р., коли почали діяти пакет угод Уругвайського раунду і Всесвітня торговельна організація, які висували значно більше вимог до законодавства країн, що бажають вступити до ВТО. На цьому етапі для вступу у ВТО Україні необхідно було внести значні зміни в законодавство. На початок 2000 р. значна частина українського законодавства вже відповідала вимогам ВТО. Проте з деяких питань Робоча група відмічала відсутність ясності, од­нозначності тощо. Передусім це стосується таких аспектів зовні­шньоторговельного режиму: митних зборів, митної оцінки, стан­дартів і сертифікації, непрямих податків, обмеження імпорту сільськогосподарської продукції, субсидування у сільськогоспо­дарському секторі й промисловості, відсутності ефективної судо-

206

вої системи із забезпечення захисту прав інтелектуальної власно­сті. В своєму виступі на симпозіумі з питань приєднання голова Робочої групи з приєднання України до ВТО Ендрю Столер за­значив, що всі країни — члени ВТО ставляться до неї дружньо і бажають, щоб вона подолала ті перепони, які відділяють її від членства у ВТО. За прогнозом членів уряду, Україна зможе при­єднатися до ВТО в першій половині 2001 р. Після прийняття у ВТО Україна отримає статус країни з перехідною економікою і матиме 7 — 10 років для повної адаптації до системи.

207

Міжнародна організація зі стан­дартизації (ІСО)

Міжнародна система сертифіка­ції виробів електронної техніки (ІЕТ)

Міжнародна система сертифіка­ції електротехнічних виробів (МЕКСЕ)

Міжнародні багатосторонні тор­говельні переговори (раунди) Міжскандинавська організація із стандартизації (ІНСТА) Міжнародна торговельна органі­зація (ІСІТО).

Міжнародна торговельна палата (МТП)

Міжнародний торговельний центр (МТЦ) Міжсесійна тимчасова комісія

Рада ГАТТ

Угода про створення ВТО

(Марракешська угода)

Багатосторонні угоди з тор­гівлі товарами (додаток 1А) Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (додаток 1 В) Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власно­сті ТРІПС (додаток 1 С) Домовленість про правила і процедури регулювання розв'я­зання суперечок (додаток 2) Механізм нагляду за торго­вою політикою (додаток 3) Багатосторонні торгові уго­ди з обмеженою кількістю учасників (додаток 4)

Уругвайський раунд БТП