Права батьківських комітетів

1. Встановлювати зв’язки з виконавчими органами міської влади (виконкомом сільської Ради, райдержадміністрацією), громадськими організаціями, підприємствами усіх видів власності, закладами освіти, культури та охорони здоров’я, правоохоронними органами та ін; які надають школі допомогу у проведенні навчально-виховної та санітарно-просвітницької роботи , укріпленні навчально-матеріальної бази, поданні спонсорської допомоги для заохочення учнів.

2. Виносити на розгляд директора і педагогічної Ради пропозиції щодо позакласної та позашкільної роботи з учнями,з організаційно-господарчих питань, щодо покращення роботи педагогічного колективу з батьками учнів.

3. Заслухати інформацію директора школи про стан і перспективу роботи школи , про розгляд пропозицій батьківського комітету та їх реалізацій.

4. Заслухати звіти класних батьківських комітетів і приймати рішення про покращення їх роботи, заслуховувати повідомлення деяких батьків про виконання ст..35 Закону України «Про освіту» та Статуту школи.

5. Скликати батьківські збори.

6. Вирішувати питання про використання фонду школи на подання матеріальної допомоги учням із малозабезпечених сімей та організацію їхнього безкоштовного харчування.

7. Вирішувати питання про використання грошових коштів, виручених під час фінансової діяльності школи та зароблених учнями період літньої трудової практики.

8. Залучати батьків до участі в керівництві гуртками , центрами розвитку , дитячими громадськими організаціями та іншими видами позакласної та позашкільної роботи.

9. Організовувати чергування батьків у школі під час проведення загально шкільних і класних масових заходів.

10. Класні батьківські комітети мають право вносити пропозиції класному керівникові щодо покращення позакласної роботи з учнями і заслуховувати інформацію класних керівників щодо питань , які цікавлять батьків.

11. Голова загальношкільного батьківського комітету є членом педагогічної ради школи.

Особливості та перспективи розвитку сучасної сім’ї (А.І.Анєнкова).

1. Зміна ціннісних орієнтацій дітей та їх батьків.

2. Відокремлення молодої сім’ї від родини, що лишає її можливості користуватися досвідом старших у питаннях виховання дітей.

3. Зменшення чисельності сім’ї призводить до того, що у молодих батьків не формуються практичні навички з догляду і виховання своїх братів і сестер, досвід сімейних відносин.

4. Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім’ях. В умовах міста посилюється автономність спілкування дітей і дорослих, послаблюється соціальний контроль за поведінкою дітей.

5. Залежність виховання від рівня освіти батьків.

6. Складні соціально-економічні умови підвищують конфліктність в родині, погіршують сімейні стосунки і виховання.

7. Втрата традицій народної педагогіки.

8. Нерозуміння батьками механізмів формування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції. У стосунках членів сім’ї зріс рівень взаємної психологічної експлуатації, коли члени сім’ї прагнуть проявити свій характер.