- •Перезатвердження методичних рекомендацій для студентів заочної форми навчання
- •Глосарій Пояснювальна записка
- •Тематичний план курсу Екологічне право
- •Програма нормативної навчальної дисципліни «екологічне право»
- •Тема 1. Предмет, принципи, система та джерела екологічного права
- •Тема 2. Правові основи управління в галузі використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища
- •Тема 3. Право власності на природні ресурси в Україні
- •Тема 4. Право природокористування (загальні положення)
- •Тема 6. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства
- •Тема 7. Правовий режим використання та охорони об’єктів екологічного права
- •Тема 5. Екологічні права та обов’язки громадян
- •Тема 8. Правове забезпечення екологічної безпеки
- •Тема 9. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Зміст тем дисципліни Тематика та плани, список рекомендованої літератури до кожної лекції та семінарського заняття для заочної форми навчання
- •Завдання для поточного, модульного і підсумкового контролю
- •Тестові завдання з курсу“Екологічне право” Модуль1
- •Модуль 2
- •Тема 4,5,6
- •Модуль 3
- •Орієнтовні питання до заліку з дисципліни «Екологічне право»
- •Критерії оцінювання знань
- •Глосарій
Модуль 3
Тема 7
1. До заходів щодо відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря викидами транспортних та інших пересувних засобів і установок та впливу їх фізичних факторів не належать:
а) нераціональне планування та забудова населених пунктів;
б) встановлення для них гранично допустимих лімітів викидів в атмосферне повітря;
в) виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;
г) поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;
ґ ) впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;
д) удосконалення технологій транспортування та зберігання палива;
е) удосконалення законодавства, що регулює охорону атмосферного повітря.
2. Відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються:
а) муніципальними;
б) локальними;
в) комунальними;
г) безгосподарними;
ґ) державними.
3. Хімічні речовини або їх сполуки, що використовуються для підвищення родючості ґрунтів, – це:
а) пестициди;
б) агрохімікати;
в) гербіциди;
г) інсектициди.
4. Ліцензії на ведення господарської діяльності у сфері виробництва,
зберігання, транспортування та реалізації пестицидів і агрохімікатів видають:
а) органи МОЗ України;
б) органи Мінприроди України;
в) органи Мінагрополітики України;
г) місцеві державні адміністрації.
5. Комплекс заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель, – це:
а) консервація земель;
б) рекультивація земель;
в) меліорація земель;
г) правова охорона земель.
6. Головним містобудівним документом, на основі якого формується інша містобудівна документація, є:
а) генеральний план населеного пункту;
б) план земельно-господарського устрою населеного пункту;
в) план червоних ліній;
г) проект забудови території.
7. Ліміти на розміщення відходів виробничої діяльності затверджують:
а) органи МОЗ України;
б) органи Мінприроди України;
в) органи Мінагрополітики України;
г) місцеві державні адміністрації.
8. З 1 січня 2012 пропуск на митну територію України з метою вільного обігу або тимчасового ввезення та першу реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів дозволяється за умови їх відповідності екологічним нормам:
а) не нижче рівня “ЄВРО-2”;
б) не нижче рівня “ЄВРО-3”;
в) не нижче рівня “ЄВРО-4”;
г) не нижче рівня “ЄВРО-5”.
9. Уздовж трубопроводів встановлюються:
а) карантинні смуги;
б) санітарно-захисні зони;
в) охоронні зони;
г) зони підвищеної екологічної небезпеки.
10. Використання джерела іонізуючого випромінювання здійснюється на підставі дозволу:
а) в усіх випадках, крім використання таких джерел державними підприємствами;
б) в усіх випадках, крім використання таких джерел для виробництва електричної енергії;
в) в усіх випадках, крім тих, коли рівень випромінювання джерела є настільки низьким, що не потребує спеціального регулювання.
Тема 8
1. Критерієм поділу екологічної безпеки на глобальну, національну, локальну та особисту є:
а) територіальний принцип;
б) об’єкт охорони;
в) спосіб забезпечення;
г) екологічно небезпечний вид діяльності.
2. Нормативи екологічної безпеки є:
а) єдиними для всієї території України;
б) можуть бути більш суворими для лікувально-оздоровчих і курортних зон;
в) можуть бути менш суворими для техногенно-забруднених територій, зокрема й території, що постраждала від аварії на ЧАЕС.
г) диференційовані в межах території України залежно від природнокліматичних зон.
3. Виберіть правильне твердження:
а) ядерна та радіаційна безпека є тотожними категоріями;
б) ядерна та радіаційна безпека тісно пов’язані, оскільки ядерна
безпека є основою радіаційної безпеки;
в) ядерна та радіаційна безпека тісно пов’язані, оскільки радіаційнабезпека є основою ядерної безпеки;
г) це різні за змістом і не пов’язані між собою види екологічної безпеки.
4. Відповідно до Конституції України забезпечення екологічної безпеки i підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком:
а) Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;
б) Президента України та органів державної виконавчої влади;
в) держави;
г) Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.
5. Президент України оголошує окрему місцевість зоною надзвичайної екологічної ситуації:
а) за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України;
б) за поданням Кабінету Міністрів України;
в) за поданням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України;
г) за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
6. Указ Президента України про оголошення певної місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації Верховна Рада України затверджує протягом:
а) двох днів;
б) трьох днів;
в) п’яти днів;
в) п’яти робочих днів.
7. Небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об’єкті чи території загрозу життю і здоров’ю людей, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання,
транспортних засобів, порушення виробничого чи транспортного процесу або задає шкоди довкіллю, – це:
а) аварія;
б) катастрофа;
в) кризова ситуація;
г) катастрофічна ситуація.
8. Визначте у наведеному переліку найвищий рівень якості навколишнього середовища:
а) чисте довкілля;
б) здорове довкілля;
в) сприятливе для життя і здоров’я довкілля;
г) безпечне для життя і здоров’я довкілля.
9. В умовах надзвичайної екологічної ситуації не можуть бути обмежені:
а) право власності на природні ресурси;
б) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля;
в) право на екологічну інформацію;
г) право загального природокористування.
10. Критерієм поділу екологічної безпеки на хімічну, біологічну, технічну, токсичну тощо є:
а) територіальний принцип;
б) об’єкт охорони;
в) спосіб забезпечення;
г) екологічно небезпечний вид діяльності.
Тема 9
1. Програма ООН з навколишнього середовища – це:
а) міжнародна організація;
б) міжнародна конвенція, в якій бере участь Україна;
в) постійно діюча міжнародна конференція;
г) резолюція Стокгольмської конференції з охорони навколишнього середовища.
2. Програма “Людина і біосфера” здійснюється під егідою:
а) ЮНЕП;
б) ЮНЕСКО;
в) ПРООН;
г) Економічної і Соціальної Ради ООН.
3. Яка з названих міжнародних організацій, що займаються питаннями охорони довкілля, не входить до системи ООН:
а) ЮНЕП;
б) ЮНЕСКО;
в) Міжнародна морська організація;
г) Міжнародний союз охорони природи.
4. Право на використання природних ресурсів Антарктики мають:
а) США, Великобританія, РФ, Франція та ФРН за принципом секторального розподілу;
б) всі зацікавлені держави;
в) держави-учасниці Договору про Антарктику 1959 року.
г) держави, які проводять у регіоні постійну або експедиційну наукову діяльність;
ґ) жодна з держав, оскільки Антарктика (простір південніше 60-ї паралелі) проголошена міжнародним заповідником.
5. Конвенція про біологічне різноманіття 1992 року належить:
а) до загальнополітичних договорів через своє велике значення для міжнародно-правової охорони довкілля;
б) до комплексних договорів, оскільки під її охорону підпадають різні види природних ресурсів;
в) до поресурсних договорів, оскільки охороняє лише окремий вид природних об’єктів;
г) взагалі не є договором, оскільки її норми мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер.
6. Обсяги допустимих викидів державами парникових газів, а також можливість продажу квот річних викидів передбачені:
а) Конвенцією про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 року;
б) Віденською конвенцією про охорону озонового шару 1985 року;
в) Монреальським протоколом 1987 року до Віденської конвенції про охорону озонового шару;
г) Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату 1992 року;
ґ) Кіотським протоколом 1997 року до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
7. Рішення міжнародних організацій та конференцій з охорони довкілля мають:
а) загальнообов’язковий характер;
б) рекомендаційний характер;
в) загальнообов’язковий характер для держав, які беруть участь у відповідній організації або конференції.
8. “Зелений кодекс поведінки держав” та “Порядок денний на ХХІ століття” були прийняті:
а) на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього середовища 1972 року;
б) на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992 році;
в) Генеральною асамблеєю ООН у 1982 році як складові частини Всесвітньої хартії охорони природи;
г) на Всесвітній конференції з глобального потепління в Москві в 2003 році.
9. Для режиму використання і охорони космічного простору характерним є принцип:
а) свободи національного привласнення космічного простору і небесних тіл;
б) заборони національного привласнення космічного простору і небесних тіл;
в) можливість національного привласнення космічного простору і небесних тіл у порядку спеціальної міжнародно-правової процедури.
10. Які природні території в Україні мають міжнародне значення:
а) біосферні заповідники;
б) національні природні парки;
в) природні заповідники;
г) лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони.
