3.2. Вхідні ворота інфекції.
Мікроби, які
визивають гнійно-запальні процеси,
можуть попасти в організм через
пошкоджені захисні покриви (шкіру,
слизові оболонки) із зовнішнього
середовища (екзогенна інфекція), або
можуть бути мікробами, що живуть в
організмі (ендогенна інфекція).
У грудних дітей
інфекція може проникнути і через
інтактну шкіру.
Ділянка тканини
чи органу, через яку в організм проникає
патогенна мікрофлора являється вхідними
воротами піогенної (гноєтворної)
інфекції.
Найбільш
частою умовою для проникнення в організм
гнійної інфекції є порушення цілісності
шкірного чи слизового покрову. Інтактна
шкіра чи слизова оболонка є досить
надійним бар’єром для проникнення
патогенів. Окрім цього, мікроорганізми
можуть проникнути через протоки сальних
і потових залоз, слизову оболонку
кишечника (транслокація). При наявності
в організмі вогнищ гнійної інфекції
можливе розповсюдження мікроорганізмів
у сусідні тканини або органи шляхом
контакту чи через лімфатичні або
кровоносні судини (ендогенний шлях
інфікування).
На
розвиток інфекції у рані значний влив
має характер рани, її розміри, глибина,
наявність значної зони ураження оточуючих
тканин, стан мікроциркуляції, локалізація
і вид тканини.
