Тема 4. Психологія професійної діяльності.

1.Поняття і психологічна структура професійної діяльності.

2.Класифкація видів професійної діяльності.

3.Професійна придатність. Професійне самовизначення.

Під трудовою діяльністю у широкому значенні цього слова розуміють усяку практичну діяльність, яку виконує людина по певному завданню і яка приводить до досягнення мети. Праця – це постійна і основна умова існування людини, найважливіша цілеспрямована діяльність, яка формує особистість. Кожна праця пов’язана з певною галуззю виробництва і виражається у терміні «професійна праця», яка визначається профілем певної професії і виражається в професійній діяльності. Професійна діяльність виконує певні функції: пізнання, перетворення, цінністно-орієнтувальна, комунікативна, створення і споживання. Реалізація функцій професійної діяльності потребує створення певних передумов: 1) підбір людей, придатних для певної діяльності; 2) професійна підготовка; 3) раціональні умови і організація трудового процесу; 4) ефективність засобів праці; 5) адекватність можливостей людини робочим навантаженням; 6) система безпеки праці.

Різноманітність характеристик трудової діяльності визначають можливості багатофакторної систематизації її видів за різними ознаками:

1) за характером навантаження суб’єкта праці та його зусиль по реалізації трудових задач виділяють фізичну та розумову працю;

2) за характером мети праці, робочого навантаження, організації трудового процесу розумову працю поділяють на: а) оперативну (управлінську); б) операторську (інформаційна взаємодія з технікою); в) творчу (стандартна – викладання, лікарська робота, нестандартна – наукова робота, створення музичних, літературних творів тощо); г) евристичну (винахідництво);

3) в залежності від умов діяльності виділяють працю в комфортних умовах, у незвичних умовах при постійному впливі шкідливих факторів, в екстремальних умовах;

4) за формою організації діяльності виділяють: а) регламентовану, нерегламентовану, змішану; б) індивідуальну, колективну.

Особливості певної професійної діяльності відображені в конкретній професії.

Професія – це сукупність форм діяльності. поєднаних спорідненими особливостями:

1. об’єкт і предмет праці, її зміст, умови та організація;

2. цільова функція і характер результату праці;

3. особливості суб’єкта праці – його знання, здібності, уміння;

4. економічні та соціальні сторони працевлаштування, задоволення матеріальних потреб, утвердження соціального статусу;

5. вид діяльності, характерний для сукупності людей, об’єднаних єдиною спрямованістю, зайнятих в єдиній предметній області.

Внутрішньою стороною оволодіння професією є формування на основі індивідуальних якостей суб’єкта праці психологічної діяльності, як сукупності психічних властивостей, якостей суб’єкта праці, організованої для виконання функцій конкретної діяльності. Структурна схема психологічної системи діяльності включає наступні блоки: 1) мотиви діяльності; б) цілі діяльності; 3) програми діяльності; 4) інформаційна основа діяльності; 5) процеси прийняття рішення; 6) психомоторні процеси та робочі дії; 7) професійно важливі якості (психологічні особливості суб’єкта діяльності).

Від того,наскільки індивідуальні особливості людини відповідають вимогам професії, можна зробити висновок про придатність людини до певного виду діяльності – її профпридатність.

Професійна придатність як відповідність людини вимогам конкретної трудової діяльності:

• визначається співвідношенням вимог професії та індивідуальних особливостей людини;

• має конкретний об’єкт реалізації;

• відображає стан, ступінь розвитку сукупності індивідуальних якостей людини;

• являє собою динамічну властивість системи діяльності.

Розрізняють абсолютну і відносну придатність. Абсолютна придатність необхідна тим спеціалістам, робота яких пов’язана з можливістю виникнення непередбачених ситуацій, небезпечних для здоров’я і життя людей, або тих, праця яких пов’язана з незвичайними умовами (льотчик, хірург, водій громадського транспорту).В цих випадках фахівець повинен повністю відповідати за своїми психофізіологічними особливостями жорстоким вимогам професії – від людини вимагається абсолютна придатність. У більшості професій відсутність домінуючих якостей може бути компенсована за рахунок розвитку інших, тобто працівник, використовуючи свої сильні сторони, компенсує слабкі. Виділяють три головних чинники індивідуальної придатності до професії: два психологічних та один педагогічний. Перший фактор – відношення людини до даної роботи, її спрямованість в цій галузі. Цей фактор можна визначити як інтерес, волю до праці. Дуже важливо знати глибину, стійкість, силу інтересу, нахилу. Другий фактор – здібності до професії, які розглядаються як сукупність загальних і спеціальних якостей окремих психічних функцій та їх системних відношень, які мають індивідуальну своєрідність в забезпеченні. Третій фактор – це знання, навички та уміння, необхідні для даної професії.

В результаті психологічної підготовки формується психологічна готовність до професійної діяльності як системна якість особистості, яка є важливою умовою успішної професійної адаптації людини.

Професійна адаптація – освоєння робітником характерних особливостей та умов праці за спеціальністю. Вона виражається в: а) подальшому оволодінні обраною професією, трудовими навичками; б) формуванні деяких професійних якостей особистості, необхідних для успішного оволодіння спеціальністю в залежності від характеру задач, які розв’язують підрозділи, служби підприємства; в) закріпленні позитивних установок до функцій обраної спеціальності.

На життєвому і професійному шляху людини виникають ситуації, які потребують подальшого визначення напряму свого розвитку. Однією з основних задач на цьому шляху є вибір професії. Основним видом психологічної допомоги у виборі трудової діяльності є професійна орієнтація – система заходів, яка знайомить зі світом професій і допомагає у виборі професії згідно бажання, нахилу та інтересів людини, із урахуванням її здібностей і можливостей працювати за професією, яку вона обрала, та потреб суспільства в людях даної професії. Професійна орієнтація передбачає формування у молоді професійної перспективи – розгорнутих у часі життєвих планів, спрямованих на вибір професії і ствердження себе, як суб’єкта професійної діяльності. Основою професійної перспективи виступає професійне самовизначення особистості.

Професійне самовизначення – це вибір професії на основі аналізу, оцінки внутрішніх ресурсів суб’єкта, вибору і співвідношення їх з вимогами професії та наступне формування його, як суб’єкта праці та професіонала. Професійне самовизначення включає в себе професійну спрямованість, професійну самосвідомість. Його основою є самопізнання та об’єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно важливих якостей, можливостей з вимогами професії та кон’юнктурою ринку праці. Важливою умовою успішного професійного самовизначення особистості є наявність у неї професійно важливих якостей: працелюбності, відповідальності, дисциплінованості, почуття колективізму, взаємодопомоги, бережливості, організованості, компетентності, мобільності і готовності до зміни праці тощо. Показниками сформованості професійного самовизначення є: 1) рівень професійної інформованості; 2) сформованість суспільно-цінних і особистісно значимих мотивів; 3) наявність спеціальних професійних здібностей; 4) практичний досвід у даній професійній діяльності. Процес професійного самовизначення складається із наступних етапів: 1) виникнення та формування професійних намірів первісних орієнтирів у різних сферах праці; 2) професійне навчання, як оволодіння обраною професією; 3) професійна адаптація – формування індивідуального стилю діяльності; 4) самореалізація в праці – виконання або невиконання тих очікувань, які пов’язані з професійною працею

Таким чином, оволодіння студентами психологічними основами професійної діяльності виступає фундаментом для засвоєння ними особливостей економічної діяльності, як професійної.